Постанова № 63332650, 06.12.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р.Справа № 914/1849/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 (договір № 21-12/2015 від 21.12.2015 про надання правової допомоги та додаток № 04/2016 від 18.04.2016 до договору № 21-12/2015 від 21.12.2015);

відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 04.01.2016),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією Тетра Пак,вих.№1-11/10/16 від 11.10.2016 (вх.№01-05/4973/16 від 20.10.2016)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2016

у справі № 914/1849/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією Тетра Пак, м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Галичина, м. Радехів Львівської області

про зобовязання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ТОВ з іноземною інвестицією «Тетра Пак»( далі - ТОВ «Тетра Пак») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_4 «Галичина» про зобовязання ОСОБА_4 «Галичина» повернути позивачу майно шляхом передання за актом приймання-передачі, а саме: пакувальний автомат TFA/3, серійний номер 15017/01951 (1 шт.); конвеєрну систему (1 шт.); обладнання SOCO (1 шт.); ОСОБА_5 ОСОБА_6 (Tetra Therm Aseptic Flex), модуль обробки молока, потужність 4000 л/г, серійний номер T5844410079 (1 шт.); гомогенізатор ОСОБА_7 1 (Tetra Alex 20), 4000 л/г, 30 кВт, серійний номер НОМЕР_1 (1 шт.); станцію мийки ОСОБА_8 1 (Tetra Alcip), 15 000 л/г (1 шт.); монтажні матеріали (1 наб., вкл.нерж.труби, кабелі).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 01.12.2008 сторони уклали договір купівлі-продажу обладнання №51-08-62 OD. На виконання умов вказаного договору позивач поставив (передав) відповідачу обладнання загальною вартістю 10 382 486,63грн, що підтверджується видатковими накладними №1830017746 та №1830017747 від 25.05.2009 та актом приймання-передачі від 25.05.2009. Відповідно до п.3.1 договору порядок оплати встановлюється з урахування додатку №2, яким визначено графік та розміри платежів. Додатковими угодами №1 від 31.08.2010 та №2 від 05.12.2013 вказаний додаток №2 викладався в новій редакції. В порушення умов договору та додатку №2 до нього, відповідач своїх зобовязань не виконав належним чином, після здійснення 04.07.2014 платежу на суму 100 000грн він припинив сплату чергових платежів. На підставі п.3.3 договору та ч. 2 ст. 695 ЦК України, якими встановлено право продавця відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару у разі, якщо покупець не здійснює у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, позивач надіслав 19.05.2016 відповідачу повідомлення-вимогу вих.№42 від 16.05.2016 про відмову від договору та повернення обладнання. Вказує, що така вимога отримана відповідачем 27.06.2016, однак ним не виконана. Посилаючись на ст. 1212 ЦК України, позивач просить зобовязати відповідача повернути йому майно.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.09.2016 у справі №914/1849/16 (суддя Петрашко М.М. ) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване ст.ст. 11, 334, 346, 574, 589, 590, 593, 615, 627, 629, 651, 692, 694, 695, 697, 1212 ЦК України, ст. 20, 28 ЗУ «Про заставу».

При відмові в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що з моменту передачі відповідачу обладнання у нього виникло право власності на це обладнання, оскільки договір №51-08-62 OD від 01.12.2008 не містить умов, згідно з якими право власності на переданий товар зберігається за продавцем (позивачем) до моменту повної оплати товару покупцем (відповідачем). Посилаючись на ч.6 ст. 694, ч. 3 ст. 695 ЦК України, суд вказав, що продавцю належить право застави на товар, проданий в кредит, з моменту передачі такого товару і до його оплати. На думку суду, без позбавлення покупця права власності на продану йому річ та без визнання за продавцем права власності на неї на підставах, встановлених законом, право продавця у разі несплати йому коштів за товар не може бути відновлене. Поряд з тим суд зазначив, що при невиконанні боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави. Щодо посилання позивача на ст.1212 ЦК України, суд, з урахуванням постанови Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, вказав, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування положень ст. 1212 ЦК України у випадку виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

В апеляційній скарзі та в поданих 08.11.2016 поясненнях скаржник вказує на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права. Вказує, зокрема, що станом на дату розгляду справи договір припинив свою дію на підставі п.3.3 договору та ч. 2 ст. 695 ЦК України у звязку з односторонньою відмовою позивача від нього і договірні відносини між сторонами були відсутні. Відтак вважає помилковим висновок суду щодо неможливості застосування до спірних правовідносин норм ч.1 ст.1212 ЦК України,оскільки правова підстава набуття відповідачем майна припинена, тому право власності на майно, передане відповідачу, належить позивачу. Зазначає, що заявлений ним позов є віндикаційним, тому суд зобовязаний був встановити чи є особа, яка предявила позов, власником майна, однак в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не врахував та не надав правової оцінки відмові позивача від договору та впливу цих обставин на виникнення чи невиникнення у відповідача права власності на витребуване майно.

Крім того, 08.11.2016 представником ТОВ «Тетра Пак» адвокатом ОСОБА_9 подано заяву про врахування витрат на послуги адвоката на загальну суму46 000грн до складу судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скаржника, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 у справі №914/3734/15 порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_4 «Галичина» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Оскільки грошові зобовязання ОСОБА_4 «Галичина» перед позивачем виникли до 24.11.2015, на них поширюється дія мораторію. Зазначає, що відповідно до ст. 19 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання грошових зобовязань боржника, тому виконання грошових зобовязань відповідача перед позивачем зупинено та заборонено здійснювати оплату на користь позивача на придбане обладнання. Вказує, що в межах справи про банкрутство позивач подав заяву від 25.12.2015 про визнання його конкурсним кредитором, в тому числі з грошовими вимогами, що виникли із договору купівлі-продажу №51-0862 ОD від 01.12.2008. Посилаючись на практику Вищого господарського суду України, відповідач вказує, що мораторій на задоволення вимог кредиторів, який застосовується під час розгляду справ про банкрутство, є відстроченням виконання зобовязання, тому раніше погоджені сторонами в договорі строки розрахунків були відстрочені ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 у справі №914/3734/15 на невизначений час. Стверджує, що станом на день надсилання позивачем повідомлення-вимоги про припинення (розірвання) в односторонньому порядку договору був відсутній факт порушення покупцем строків оплати, оскільки такі були відстрочені на невизначений час. Відтак вважає твердження позивача про припинення дії договору помилковим, оскільки для цього не було підстав, передбачених ч. 2 ст. 695 ЦК України та п.3.3 договору.

06.12.2016 апелянт подав письмові пояснення, в яких посилається, зокрема, на судову практику Вищого господарського суду України та вважає, що вимога про витребування майна від боржника, який знаходиться у процедурі банкрутства, може подаватися до того суду, який розглядає справу про банкрутство, у формі окремої позовної заяви, яка має розглядатися окремо від справи про банкрутство в рамках позовного провадження.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2008 ТОВ Тетра Пак (продавець) та ЗАТ Галичина (покупець), правонаступником якого є ОСОБА_4 Галичина, уклали договір №51-08-62 OD, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує обладнання на умовах товарного кредиту та зобовязується сплатити за обладнання, перераховане у специфікації, яка додається до цього договору як додаток 1 та є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.1 загальна вартість договору становить 7 114 472,00грн без врахування ПДВ, що станом на 01.12.2008 становить еквівалент 813 083 Євро та підлягає коригуванню відповідно до п.3 договору. Ціна кожної одиниці обладнання вказана в додатку 1 до цього договору.

Загальна вартість договору враховує вартість обладнання, вартість упаковки та доставки обладнання до складу покупця (в разі поставки на умовах DDР) та проценти за товарний кредит за ставкою трьохмісячного UERIBOR плюс 5% річних(п. 2.2).

Згідно з п.3.1 порядок оплати обладнання встановлений цим договором та додатком 2 до цього договору. Покупець має сплатити ПДВ відповідно до ставки та в порядку, передбаченому чинним законодавством. Всі оплати вказані в додатку №2 вказані без ПДВ.

Відповідно до п.3.2 договору оплата має здійснюватись у гривнях банківським переказом на поточний рахунок продавця.

За умовами п. 3.2.1 договору сума платежу (включаючи проценти за товарний кредит) може бути змінена продавцем, якщо трьохмісячний UERIBOR на дату платежу відрізняєтсья від UERIBOR на базову дату 28.11.2008. В такому випадку продавець виставляє додатковий рахунок або кредит ноту на різницю, спричинену зміною трьохмісячного UERIBOR на дату платежу від UERIBOR на базову дату 28.11.2008 в порядку, передбаченому п.3.7.

Якщо покупець не здійснює першу або будь-яку наступну оплату відповідно до ст.3 цього договору, продавець має право припинити дію цього договору в односторонньому порядку. Якщо обладнання вже передане покупцю, то покупець за свій рахунок зобовязаний повернути продавцю обладнання протягом 10 робочих днів з моменту одержання від продавця відповідної письмової вимоги (п.3.3).

Відповідно до п.3.4 продавець має право стягувати штрафні санкції на будь-яку затриману оплату або за порушення строків, вказаних в п.3.3, в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу або від вартості несвоєчасно поверненого обладнання за кожен день прострочення. Крім того, продавець має право вимагати від покупця сплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних за весь час прострочення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно з п.14.1 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

До здійснення повної сплати за цим договором покупець не має права виконувати будь-яких дій по відношенню до обладнання, а саме: відчужувати обладнання, передавати право власності на нього, будь-яким чином відчужувати обладнання, вносити в якості внеску в статутний фонд, надавати в оренду, в заставу чи обтяжувати будь-яким іншим чином без письмової згоди продавця (п.14.4).

До здійснення повної сплати за цим договором покупець не має права надавати обладнання в управління, передавати в комерційну концесію або спільну діяльність, без письмової згоди продавця (п.14.5).

У додатку №2 до договору сторони встановили графік оплат в період з 25.12.2008 по 15.06.2014, визначили суму кожного платежу, процентів.

Згідно з видатковими накладними №1830017746 та №1830017747 від 25.05.2009 та актом приймання-передачі від 25.05.2009 на виконання договору №51-08-62 OD позивач передав відповідачу обладнання загальною вартістю 10 382 486, 63грн, а саме:

-пакувальний автомат TFA/3, серійний номер 15017/01951 (1 шт.);

-конвеєрну систему (1 шт.);

-обладнання SOCO (1 шт.);

-ОСОБА_5 ОСОБА_6 (Tetra Therm Aseptic Flex), модуль обробки молока, потужність 4000 л/г, серійний номер T5844410079 (1 шт.);

-гомогенізатор ОСОБА_7 1 (Tetra Alex 20), 4000 л/г, 30 кВт, серійний номер НОМЕР_1 (1 шт.);

-станцію мийки ОСОБА_8 1 (Tetra Alcip), 15 000 л/г (1 шт.);

-монтажні матеріали (1 наб., вкл.нерж.труби, кабелі).

31.08.2010 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №51-08-62 OD від 01.12.2008 (а.с. 27-28), якою змінили додаток №2 «Графіки платежів» та внесли зміни до п.2.1 договору, а саме встановили, що загальна вартість договору становить 7 838 412грн без врахування ПДВ, що станом на 01.12.2008 становить еквівалент 895 483 Євро та підлягає коригуванню відповідно до п.3 договору.

В подальшому 05.12.2013 сторони уклали додаткову угоду №2 (а.с. 32-33), якою в черговий раз змінили Додаток №2 «Графіки платежів» та внесли зміни до п.2.1 договору, а саме встановили, що загальна вартість договору становить 8 304 927грн без врахування ПДВ, що станом на 01.12.2008 становить еквівалент 948 777 Євро та підлягає коригуванню відповідно до п.3 договору.

Відповідно до нового графіку покупець вносить платежі в період з 25.12.2008 по 16.11.2016, зокрема,25.12.2008 покупець вносить попередню плату у розмірі 273 540грн, в подальшому вносить 17 платежів та сплачує плату за відтермінування.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків від 11.09.2015, підписаний двома стронами (а.с 47), згідно з яким станом на 31.08.2015 заборгованість відповідача за обладнання та пакувальний матеріал за всіма укладеними договорами становить 8 810 292,39грн.

Позивач надіслав відповідачу 19.05.2016 повідомлення-вимогу вих.№ 42 від 16.05.2016 про припинення (розірвання) в односторонньому порядку (відмову від) договору № 51-08-62 OD від 01.12.2008 та повернення переданого обладнання упродовж 10 днів з дня отримання вказаної вимоги у звязку з припиненням відповідачем, починаючи з 2014 року, оплат чергових платежів за договором. Вказану вимогу відповідач отримав 27.05.2016, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 48-50).

Згідно з бухгалтерською довідкою ТОВ «Тетра Пак» від 06.07.2016 ОСОБА_4 «Галичина» сплатило за договором № 51-08-62 OD від 01.12.2008 за період з 30.12.2008 по 04.07.2014 кошти в сумі 4 028 927,32грн ( а.с.45-46).

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 у справі №914/3734/15 за заявою ТОВ «Милкоу-Україна» порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_4 «Галичина»; визнано вимоги кредитора ТОВ Милкоу-Україна на суму 1 113 069,81 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_10; вирішено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство (а.с. 90).

25.11.2015 здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Галичина».

29.12.2015 ТОВ «Тетра Пак» звернулося до Господарського суду Львівської області з заявою про визнання ТОВ «Тетра Пак» конкурсним кредитором ОСОБА_4 «Галичина» з грошовими вимогами у розмірі 17 254 724,34грн, у тому числі з грошовими вимогами на підставі договору купівлі продажу № 51-08-62 OD від 01.12.2008 (договір 1) станом на 23.12.2015 на загальну суму 14 574 011,92грн, з яких: 9 278 987,21грн залишок заборгованості за поставку обладнання, 833 958,81грн залишок заборгованості по платі за відтермінування платежу згідно з п.3 додаткової угоди №2 від 05.12.2013, 1 860 782,07грн пеня за затримку оплати, 218 547,58грн 3% річних та 2 381 736,25грн інфляційні втрати (а.с. 96-103).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 у справі №914/3734/15 про банкрутство ОСОБА_4 «Галичина» була оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 у справі №914/3734/15 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 «Галичина» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 у справі №914/3734/15 припинене на підставі п. 4 ч.1 ст. 80ГПК України у звязку з відмовою ОСОБА_4 «Галичина» від апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2016 ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 у справі №914/3734/15 залишена без змін.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 41 ГПК України передбачено дві форми судового процесу та порядку розгляду справ господарськими судами: позовне провадження та провадження у справах про банкрутство, яке здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з пунктами 2 та 7 частини 1 статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство

За змістом частини 9 ст. 16 ГПК України (виключна підсудність справ) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 ГПК України, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

У постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14, від 16.11.2016 у справі № 908/560/16, прийнятих за наслідками перегляду постанов Вищого господарського суду України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, викладена правова позиція щодо застосування п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України та ч. 9 ст. 16 ГПК України, ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Верховний Суд України вказав, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів. За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення спорів з майновими вимогами, заявленими до боржника, в т.ч. про визнання недійсними правочинів, є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

В силу ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього кодексу ( неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права) є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 порушено провадження у справі №914/3734/15 про банкрутство ОСОБА_4 «Галичина», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та введено процедуру розпорядження майном. Вказана ухвала не скасована та набрала законної сили. Після порушення судом справи про банкрутство відповідача позивач звернувся 29.12.2015 до суду із заявою про визнання його конкурсним кредитором відповідача з грошовими вимогами за договором купівлі продажу № 51-08-62 OD від 01.12.2008 на суму 14 574 011,92грн, з якої 9 278 987,21грн залишок заборгованості за поставлене обладнання.

Поряд з тим, у липні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Львівської області суду з позовом до ОСОБА_4 Галичина про повернення майна, переданого за договором купівлі-продажу № 51-08-62 OD від 01.12.2008, у зв'язку порушенням строків оплати та неповною його оплатою.

Суд першої інстанції прийняв названий позов до провадження, розглянув його по суті у позовному провадженні та прийняв рішення про відмову у його задоволенні.

Однак, виходячи з приписів названих вище норм законодавства та обов'язкових до застосування висновків Верховного Суду України, майнові вимоги позивача про повернення майна, заявлені до відповідача, щодо якого судом порушено провадження у справі про банкрутство, не підлягали розгляду в порядку позовного провадження, а підлягали розгляду в межах провадження у справі про банкрутство відповідача.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника щодо розгляду спорів про витребування майна від боржника, який знаходиться у процедурі банкрутства, окремо від справи про банкрутство в рамках позовного провадження, та не бере до уваги інші доводи сторін.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду визначені статтею 104 ГПК України, якими є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 103 ГПК України встановлені повноваження суду апеляційної інстанції, згідно з якими за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право:

1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4) змінити рішення.

Враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції, визначені статтею 103 ГПК України, за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у даній справі апеляційний суд не може скасувати рішення у зв'язку з тим, що спір не підлягав розгляду в порядку позовного провадження та припинити провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України, якою встановлений вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі, і такої підстави припинення провадження як та, що спір не підлягав розгляду в порядку позовного провадження, а підлягав розгляду в межах провадження у справі про банкрутство, названою статтею не передбачено. З тих же причин не може скасувати рішення та залишити позов без розгляду на підставі ст. 81 ГПК. Апеляційний суд також не наділений повноваженнями повернути чи передати справу на розгляд суду першої інстанції в межах провадження справи про банкрутство.

Поряд з тим, згідно з частиною 15 ст. 16 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту порушення провадження у справі про банкрутство предявлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, з моменту порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника не можуть бути задоволені майнові вимоги, які заявлені до боржника поза межами провадження у справі про банкрутство.

Відтак, апеляційний суд вважає, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про зобов'язання відповідача повернути майно, є правильною.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17 травня 2011 року N 7 , з наступними змінами і доповненнями, роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до відповідача з майновими вимогами в межах провадження у справі про банкрутство відповідача.

Судові витрати, понесені скаржником у звязку з оскарженням рішення в апеляційному порядку, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2016 у справі № 914/1849/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 09.12.2016.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

СуддяЯ.О. Юрченко