Постанова № 63332570, 29.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. Справа№ 910/15121/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 29.11.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІВЕРСАЛЬНА" на рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2016 року

у справі № 910/15121/16 (суддя: Шкуркова Л.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед»

до публічного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІВЕРСАЛЬНА»

про стягнення 5 552,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2016 року у справі № 910/15121/16 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІВЕРСАЛЬНА» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2016 року у справі № 910/15121/16 - скасувати. Крім того, скаржник просив відновити строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року відновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29.11.2016 року представник ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІВЕРСАЛЬНА» надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник ТОВ «Інвестмент Проперті Протектед» у судове засідання суду апеляційної інстанції 29.11.2016 року не з'явився, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому, від представника позивача до суду було подане клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що документи по даній справі та відзив на апеляційну скаргу були забуті представником у офісі позивача.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представника відповідача, який просив суд розглядати справу без участі представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення та з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу без участі представника ТОВ «Інвестмент Проперті Протектед» та за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, участь представника позивача що не з'явився, у судовому засіданні 29.11.2016 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування додаткових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Доводи представника позивача щодо відкладення розгляду справи, які викладені у клопотанні, у відповідності до ст. 77 ГПК України, не можуть вважатися обставиною на підставі якої, спір у даній справи не може бути вирішено у даному судовому засіданні.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.1 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

До того ж, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 05.01.2015 року між приватним акціонерним товариство «Страхова компанія «Нова» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 11 від 05.01.2014 року, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "Ford Focus Trend", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

11.12.2015 року в м. Києві по вул. Суворова,1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу "Ford Focus Trend", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, що підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 03.02.2016 року у справі №757/2163/16-п, якою водія транспортного засобу "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративного правопорушення.

Відповідно до рахунку №КМдС-0013737 від 17.12.15 року та акту виконаних робіт №КМДСА-000406 від 19.01.2016, складених ТОВ "ВІДІ-Край Моторз" вартість ремонтних робіт транспортного засобу "Ford Focus Trend", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 5 552,82 грн.

Страховим актом № 43 від 21.01.2016 р. пошкодження наземного транспортного засобу "Ford Focus Trend", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано ПАТ "Страхова компанія "Нова" страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 5 552,82 грн.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоду про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки.

З матеріалів справи також вбачається, що шляхом укладення між ПАТ "Страхова компанія "Нова" та ОСОБА_2 угоди про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 05.01.2016 року до договору страхування №1 від 05.01.2015 року на суму 4 442,26 грн. та угоди про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 22.01.2016 року до договору страхування №1 від 05.01.2015 року на суму 1110,56 грн. ПАТ "Страхова компанія "Нова" сплачено страхувальнику суму страхового відшкодування в загальному розмірі 5 552,82 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ 7219719.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застраховано відповідачем, ПАТ "Страхова компанія "Нова" здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну ПАТ "Страхова компанія "Нова" в межах ліміту відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки, зокрема, є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів сплати відповідачем на користь ПАТ "Страхова компанія "Нова" страхового відшкодування. Такі докази матеріали справи не містять.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 02 січня 2014 року між ПАТ "Страхова компанія "Нова" (продавець) та ТОВ "Інвестмент проперті протектед" (покупець) укладено договір про купівлю-продаж боргових зобов'язань, за умовами якого продавець має намір продати (переуступити) права на регресні вимоги, а покупець має намір придбати права на регресні вимоги.

Згідно додаткової угоди №57 від 08.04.2016 року до додатку № 1 до договору про купівлю-продаж боргових зобов'язань та акту прийому-передачі справ станом на 08.04.2016 року права щодо стягнення коштів з відповідача, як особи у якої застраховано цивільно-правову відповідальність водія, з вини якого сталася ДТП 11.12.2015 року та завдано матеріального збитку власнику транспортного засобу "Ford Focus Trend", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перейшли до ТОВ "Інвестмент проперті протектед".

З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2016 року позивач звертався до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування, до якої долучено документи, що підтверджують права позивача на отримання страхового відшкодування, в тому числі копію договору про купівлю-продаж боргових зобов'язань від 02 січня 2014 року, копію додаткової угоди до договору про купівлю-продаж боргових зобов'язань.

Враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем позивачу суму страхового відшкодування, право на отримання якого у позивача виникло на підставі договору про купівлю-продаж боргових зобов'язань від 02 січня 2014 року та додаткової угоди №57 від 08.04.2016 року, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 5 552,82 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2016 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІВЕРСАЛЬНА" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІВЕРСАЛЬНА" на рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2016 року у справі № 910/15121/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2016 року у справі № 910/15121/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/15121/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова