Рішення № 63332470, 06.12.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2016 р.Справа № 921/675/16-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Тернопільського обласного управління водних ресурсів, м.Тернопіль

до відповідача: фізичної особи - підприємця адвоката ОСОБА_1, м.Тернопіль

про звільнення приміщення

за участю представників:

позивача: Федоров М.М., довіреність №963 від 26.10.2016р.;

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України.

Фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася за відсутності відповідного клопотання.

Позивач - Тернопільське обласне управління водних ресурсів, м.Тернопіль, звернувся 26.10.2016р. (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії суду за вх.№739 від 26.10.2016р.) до господарського суду Тернопільської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Тернопіль, про зобов'язання звільнити приміщення кімнат НОМЕР_2-НОМЕР_3, загальною площею 51,97м2, що знаходяться на четвертому поверсі адмінбудинку за адресою: АДРЕСА_2, посилаючись на закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна №2/481-Д від 01.03.2005р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 24.01.2013р.)

Позов обґрунтовується наступними документами: договором оренди №2/481-Д від 01.03.2005р.; Актом прийому-передачі нерухомого майна від 01.03.2005р.; розрахунками орендної плати; додатковою угодою №1 від 24.01.2013р.; листом-попередженням про припинення дії договору оренди нерухомого майна від 17.11.2015р. №1163; вимогою №83 від 21.01.2016р. про звільнення приміщень; іншими матеріалами.

Ухвалою суду від 28.10.2016р. порушено провадження у справі, від сторін витребувано додаткові документи. Судове засідання по розгляду даної справи призначено на 15.11.2016р. з подальшим його відкладенням на 06.12.2016р. по причині неподання відповідачем витребуваних судом документів та неприбуття його уповноваженого представника в судове засідання, зважаючи на відсутність в матеріалах справи поштового повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві з обґрунтуванням документами, долученими до позову та додатково поданими в процесі розгляду справи на підтвердження правомірності заявлених вимог. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки станом на дату розгляду спору відповідачем не вчинено жодних дій по звільненню та передачі йому як орендодавцю об'єкта оренди.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, причини неявки не повідомив, а витребуваних судом документів не подав. Будь-яких клопотань в порядку господарського процесуального законодавства не заявив. Поштове відправлення, згідно якого на адресу відповідача (АДРЕСА_1), вказану у позовній заяві та зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Витяг з Реєстру №100604779 від 27.10.2016р. долучено до матеріалів справи), направлено ухвалу суду від 28.10.2016р. про порушення провадження у даній справі відділенням поштового зв'язку повернуто на адресу суду без вручення із зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" (довідка форми 20 від 01.12.2016р. долучена до матеріалів справи).

За змістом статті 64 ГПК України якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), втім повернуто підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За даних обставин суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи у відповідності до вимог процесуального закону.

Враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи достатність часу для підготовки до судового засідання та зважаючи на надання можливості сторонам представити витребувані судом документи, застосовуючи принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.43 та ст.33 ГПК України, беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні згідно статті 75 ГПК України, за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши додатково подані документи, господарський суд встановив наступне.

01 березня 2005 року між Тернопільським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству "Тернопільводгосп" (правонаступником якого є позивач у справі згідно п.1.5 Положення, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України №154 від 15.12.2015р.), як Орендодавцем, та фізичною особою - підприємцем адвокатом ОСОБА_1, як Орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №2/481-Д (далі - договір), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв за Актом прийому-передачі у строкове платне користування з метою використання під офіс для надання адвокатських послуг приміщення кімнат НОМЕР_2-НОМЕР_3, корисною площею 36,2м2, загальною площею 51,97м2, котрі знаходяться на четвертому поверсі адмінбудинку за адресою: АДРЕСА_2 (далі - об'єкт оренди) вартістю станом на 31.10.2004 року - 37445 грн.

Як слідує з інвентарної картки обліку основних засобів в бюджетних установах №1 від 25.12.2000р. адміністративний будинок, в якому знаходиться орендоване відповідачем майно знаходиться на балансі Орендодавця за інвентарним №10310001 (введено в експлуатацію 29.12.1984р.).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №453 від 26.04.2005 року та зареєстрованого в реєстровій Книзі за №1868, будівля лабораторного корпусу, загальною площею 2408,4кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, належить державі в особі Верховної Ради України на праві державної власності та передана Тернопільському обласному виробничому управлінню по меліорації і водному господарству "Тернопільводгосп" в оперативне управління.

Відповідач у справі - ОСОБА_1 відповідно до отриманого судом в порядку ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1001604779 від 27.10.2016 року зареєстрована державним реєстратором Тернопільської міської ради Гермак Л.М. у встановленому законом порядку як фізична особа-підприємець 25.11.2008 року, про що свідчить запис в реєстрі за №26460000000013155.

Згідно п.2.2 даного договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення права власності в орендаря на це майно.

Пунктами 2.1, 2.6, 2.8 договору сторони узгодили, що передача об'єкта оренди у користування Орендаря здійснюється шляхом підписання відповідного Акту прийому-передачі. У такому ж порядку об'єкт оренди підлягає поверненню Орендодавцю. При цьому обов'язок із складання Акту прийому-передачі об'єкта оренди покладено на ту сторону, яка передає об'єкт іншій стороні.

У пункті 5.7 договору визначено обов'язок Орендаря повернути майно Орендодавцю у разі припинення або розірвання договору у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Розмір, строки та порядок здійснення розрахунків за договором сторонами узгоджено у розділі 3 договору та у розрахунку плати за перший місяць оренди.

Так, розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (постанова №786 від 04.10.1995р.), виходячи з базового розміру орендної плати, що станом на лютий 2005 року становив 433,64грн, із здійсненням відповідних коригувань даної суми кожного місяця на індекс інфляції, встановлений у попередньому місяці.

Сплата орендної плати здійснюється Орендарем щомісячно не пізніше сьомого числа місяця, наступного за завітним, шляхом перерахування до Державного бюджету України та Орендодавцеві у співвідношенні 50% до 50% від загальної суми, що підлягає сплаті.

Відповідно до п.п.10.1, 10.6 договір укладено на один рік, з 01.03.2005 року до 27.02.2006 року включно. Пунктом 10.6 договору сторони погодили можливість продовження строку дії договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. В такому випадку договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим Договором.

Окрім того, згідно пункту 10.8. даного договору його чинність припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

01 березня 2005 року нежитлові приміщення кімнат передані в оренду за Актом прийому-передачі.

В подальшому, шляхом підписання сторонами додаткової угоди №1 від 24.01.2013р. термін дії договору було продовжено на 2 роки 11 місяців: з 25.01.2013р. до 25.12.2015р. включно.

Також, умовами додаткової угоди змінено базовий місяць, від якого визначається щомісячний розмір орендної плати (визначено листопад 2012 року), та збільшено базовий розмір орендної плати до 1838,16грн.

Інших правочинів, які б свідчили про зміну або продовження строку дії орендних правовідносин між сторонами договору матеріали справи не містять, і судом не встановлено.

Як зазначено позивачем в судових засіданнях та випливає з матеріалів справи, зокрема, розрахунку заборгованості по сплаті орендної плати, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 7823,45грн, що виникла за період з серпня 2015 року по 25.12.2015р. та заборгованість в сумі 10727,56грн по орендній платі, котра підлягає сплаті в дохід Держбюджету України, за період з липня 2015 року по 25.12.2015р.

Судом встановлено, що Тернопільське обласне управління водних ресурсів листом №1163 від 17.11.2015р., тобто за один місяць до закінчення терміну дії даного договору, повідомило фізичну особу-підприємця адвоката ОСОБА_1 про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди від 01.03.2005р., необхідність повернення об'єкта оренди Орендодавцю відповідно до умов договору та вимогою сплати суми простроченої орендної плати. Даний лист разом з рахунками на оплату відповідачем отримано 23.11.2015р., про що свідчить підпис підприємця на листі та відмітка про отримання.

Крім того, 21.01.2016р. (фіскальний чек відділення поштового зв'язку про направлення рекомендованої поштової кореспонденції №2409 від 21.01.2016р.), тобто після закінчення строку дії договору, позивач звернувся до фізичної особи-підприємця адвоката ОСОБА_1 з вимогою №83 від 21.01.2016р. звільнити об'єкт оренди у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди та сплатити суму прострочених орендних платежів.

Відповідно до довідки №1082 від 06.12.2016р. станом на 06.12.2016р. приміщення кімнат НОМЕР_2-НОМЕР_3, загальною площею 51,97м2, корисною площею 36,2м2, що знаходяться на четвертому поверсі адмінбудинку по АДРЕСА_2 відповідачем не повернуто Орендодавцеві та продовжують перебувати у користуванні фізичної особи-підприємця адвоката ОСОБА_1

Довідкою №1090 від 06.12.2016 року підтверджено відсутність між сторонами по справі будь-яких інших договірних правовідносин з оренди .

У зв'язку з тим, що вищенаведена вимога не виконана, позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про зобов'язання відповідача звільнити займані приміщення кімнат, оскільки підприємець їх не звільнив в добровільному порядку.

Оцінивши подані докази в сукупності за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову.

При цьому, суд виходив з таких міркувань.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між позивачем та відповідачем 01 березня 2005 року було укладено договір, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди), за яким, та відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Оскільки орендоване за договором оренди №2/481-Д від 01.03.2005р, нерухоме майно є державним, то на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон про оренду).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону про оренду орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до приписів ст.10 Закону про оренду термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина перша статті 17 Закону про оренду передбачає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Зазначена норма встановлює обов'язок підписання акту приймання-передачі (повернення) майна з оренди сторонами договору.

Згідно п.10.1 договору (з урахуванням внесених змін відповідно до п.3 додаткової угоди №1 від 24.01.2013р.) договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №2/481-Д від 01.03.2005р. було укладено до 25.12.2015р. включно.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону про оренду договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні приписи містяться і в п.10.8 умов договору, відповідно до яких договір припиняє свою дію, зокрема, в разі закінчення строку, на який він укладений.

Згідно частини другої статті 17 Закону про оренду та частини четвертої статті 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Приписами частини першої статті 764 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 року №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Тобто, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Пунктом 10.6 договору оренди №2/481-Д від 01.03.2005р. передбачено, що у разі відсутності заяви сторін про припинення або зміну цього договору, про закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Зважаючи, що додатковою угодою до договору оренди нерухомого майна від 01.03.2005 року строк дії його визначено сторонами до 25.12.2015р. та враховуючи, що позивач висловив свої заперечення щодо подальшого продовження строку дії даного договору оренди, про що зазначено в листах №1163 від 17.11.2015р., №83 від 21.01.2016р., суд доходить висновку про дотримання позивачем як Орендодавцем Майна порядку, передбаченого статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 764 ЦК України та п.10.6 договору.

Втім, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем об'єкта майна з оренди після припинення договору.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Приписами частини першої статті 27 Закону про оренду, пункту 5.7 договору визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача звільнити приміщення кімнат НОМЕР_2-НОМЕР_3 корисною площею 36,2м2, загальною площею 51,97м2, що розташовані на четвертому поверсі адмінбудинку за адресою: АДРЕСА_2, і знаходяться на балансі Тернопільського обласного управління водних ресурсів як обґрунтовано заявлені, документально підтверджені та не спростовані належними доказами відповідачем у справі, підлягають до задоволення.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

В судовому засіданні 06.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати фізичну особу - підприємця адвоката ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити приміщення кімнат НОМЕР_2-НОМЕР_3 корисною площею 36,2м2, загальною площею 51,97м2, що розташовані на четвертому поверсі адмінбудинку за адресою: АДРЕСА_2 шляхом передачі за актом приймання-передачі Тернопільському обласному управлінню водних ресурсів (м.Тернопіль, вул.За Рудкою, 35, ідентифікаційний код 05379205).

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця адвоката ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім)грн 00коп в повернення судового збору на користь Тернопільського обласного управління водних ресурсів (м.Тернопіль, вул.За Рудкою, 35, ідентифікаційний код 05379205).

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено "09" грудня 2016року.

Суддя Н.О. Андрусик