Постанова № 63332385, 05.12.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016 року Справа № 908/4427/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

судді: Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.12.2014р.;

від відповідача-1 та відповідача- 2: представники в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожньо-будівельне управління № 57 на рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2016р. у справі № 908/4427/15

за позовом Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, м.Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожньо-будівельне управління № 57, м. Запоріжжя

до відповідача-2: Колективного підприємства Альянс, м.Сімферополь

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.08.2016р. у справі № 908/4427/15 (суддя Зінченко Н.Г.) позов Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожньо-будівельне управління № 57 та до Колективного підприємства Альянс задоволено повністю.

Визнано недійсними Договір про відступлення права вимоги № 20/03-8 від 20.03.2012р. та ОСОБА_2 угоду до нього від 05.04.2012р., який укладений між Колективним підприємством Альянс та Товариством з обмеженою відповідальністю Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожньо-будівельне управління № 57 на користь Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України 609, 00 грн. судового збору.

Стягнуто з Колективного підприємства Альянс на користь Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України 609, 00 грн. судового збору.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов залишити без задоволення та стягнути з позивача на користь відповідача-1 судовий збір у розмірі 1 339, 80 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарський суд залишив без задоволення клопотання щодо проведення судової технічної експертизи у звязку з відсутністю документу (ОСОБА_2 угоди №1 від 24.06.2010р.) відносно якого провадиться експертне дослідження.

На думку апелянта, проведення судової технічної експертизи давності виготовлення ОСОБА_2 угоди №1 від 24.06.2010р. до Договору поставки є суттєвим доказом фальсифікації цього документу. Іншим способом довести факт підробки документу не є можливим, оскільки єдиний екземпляр документу знаходився у відповідача-1 (у позивача ОСОБА_2 угоду було вилучено Бабушкінським РВ в рамках кримінального провадження). Крім того, відповідач-2 стверджував, що не укладав та не підписував жодної ОСОБА_2 угоди до Договору поставки, тобто підпис та печатка на документі були підроблені, що може довести лише відповідна судова експертиза. Незважаючи на заперечення відповідача-1 щодо існування цієї угоди та всупереч ст. 65 ГПК України (оригінал ОСОБА_2 угоди не був наданий суду), існування ОСОБА_2 угоди № 1 від 24.06.2010р. до Договору поставки сприйнято судом як беззаперечний факт.

Сприйняття судом незавіреної копії документа за належний доказ в умовах, коли два учасника судового процесу заперечують його існування, а сучасні технічні можливості фальсифікації документів та виготовлення з них копій є безмежними, не можна визнати за належне дослідження судом доказів. Тим більш, що позивач послідовно ухиляється від проведення технічної експертизи з посиланням на «втрату» документу для дослідження.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін. (а.с. 118-122, т.2)

Позивач зазначає, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі № 904/7050/15 (залишеним без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2016р. та Вищого господарського суду України) у задоволенні позовних вимог ТОВ Дорожньо-будівельне управління № 57 до ДП Дніпропетровський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та до КП Альянс про визнання недійсною ОСОБА_2 угоди № 1 від 24.06.2010р. до Договору поставки від 14.06.2010р. № 858 відмовлено повністю.

Суди при розгляді справи № 904/7050/15 дійшли висновку, що Договір поставки від 14.06.2010р. № 858 є укладеним, отже сторони мали право 24.06.2010р. укласти ОСОБА_2 угоду № 1. Також встановлено, що зміст ОСОБА_2 угоди № 1 не суперечить приписам Цивільного кодексу України, тому відсутні підстави, передбачені ст. 215 ЦК України, для визнання недійсною ОСОБА_2 угоди № 1.

Разом з цим, судами усіх інстанцій надано оцінку факту відсутності оригіналу ОСОБА_2 угоди № 1 від 24.06.2010р. та прийнято як належний доказ існування цієї угоди завірену належним чином копію зазначеної додаткової угоди. Таким чином, судом встановлено факт укладання та дійсності ОСОБА_2 угоди № 1 від 24.06.2010р. до Договору поставки від 14.06.2010р. № 858.

Щодо правових підстав визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та додаткової угоди до нього позивач посилається на те, що відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобовязанні, якщо обовязковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України та ч.3 ст.512 ЦК України.

У доповненні до відзиву на апеляційну скаргу (а.с.137-150, т.2) позивач посилається на Постанови Вищого господарського суду України у аналогічних справах № 904/3498/15 від 02.11.2016р., № 904/3190/15 від 08.11.2016р., № 904/3193/15 від 08.11.2016р. між тими ж сторонами, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Дорожньо - будівельне управління № 57».

Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2016р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено в судове засідання на 31.10.2016р. колегією суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2016р. розгляд справи відкладено до 05.12.2016р.

У судове засідання, яке відбулось 05.12.2016р., відповідачі-1, -2 не забезпечили явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.134-135, т.2).

На думку суду неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

14.06.2010 між КП "Альянс" (Постачальник) в особі директора ОСОБА_3, що діяв на підставі статуту, та ДП "Дніпропетровський облавтодор" (Покупець) в особі начальника філії "Солонянський райавтодор" ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності № 347 від 30.12.2009 і Положення про філію, було укладено договір поставки № 858 (далі Договір № 858) (т.1 а.с. 11,12), відповідно до умов якого в порядку та умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язався продати (передати у власність) Покупцю, а Покупець зобов'язався купити (прийняти та оплатити) фарбу для розмітки автомобільних доріг АК-2С, склокульки (товар).

У Договорі № 858 сторони визначили, окрім іншого, кількість, якість та ціну товару, строки і умови поставки, умови оплати, відповідальність сторін, строк дії договору.

У подальшому, 24.06.2010 між КП "Альянс" (Постачальник) в особі директора ОСОБА_3, що діяв на підставі статуту, та ДП "Дніпропетровський облавтодор" (Покупець) в особі начальника філії "Солонянський райавтодор" ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності № 347 від 30.12.2009 і Положення про філію, було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 858 (далі ОСОБА_2 угода № 1) (т.1 а.с. 13), якою внесено зміни до п.п. 3.5, 4.1, 6.6, 10.3 вказаного договору, зокрема, п. 10.3 Договору № 858 доповнено реченням наступного змісту: "У зобов'язаннях, що виникають за даним договором не допускається заміна боржника або кредитора та передача прав і обов'язків за даним договором третім особам".

20.03.2012 між КП "Альянс" (Первісний кредитор) в особі директора ОСОБА_5, що діяв на підставі статуту, та ТОВ "БДБУ" (Новий кредитор) в особі директора ОСОБА_6, що діяв на підставі статуту, було укладено договір про відступлення права вимоги № 20/03-8 (далі Договір № 20/03-8)(т.1 а.с. 14), відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор набув право вимоги з боржника грошових коштів у сумі 98 855,28 грн., належне Первісному кредитору за договором поставки № 858 від 14.06.2010 (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та ДП "Дніпропетровський облавтодор" в особі філії "Солонянський райавтодор" (Боржник).

ОСОБА_2 угодою від 05.04.2012 до Договору № 20/03-8 (далі ОСОБА_2 угода від 05.04.2012) (т.1 а.с. 15) сторони передбачили, що право вимоги, належне Первісному кредитору за Договором № 858, переходить до Нового кредитора з 01.01.2014 за умови несплати Боржником суми боргу Первісному кредитору, а Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору документи (оригінали чи копії, у разі неможливості передати оригінали), що підтверджують право вимоги до Боржника, в термін до 01.01.2014; Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредиторові документи (оригінали чи копії, у разі неможливості передати оригінали), що підтверджують право вимоги до боржника, у термін до 01.01.2014.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7050/15 у задоволенні позовних вимог ТОВ Дорожньо-будівельне управління № 57 до Дочірнього підприємства Дніпропетровський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та КП Альянс про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.06.2010 року до договору поставки від 14.06.2010 року № 858 відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2016р. у справі № 904/7050/15 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7050/15 залишено без змін.

Постанова набрала законної сили 01.02.2016р.

Постановою Вищого господарського суду України Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2016р. у справі № 904/7050/15 залишено без змін.

Суди при розгляді справи № 904/7050/15 дійшли наступних висновків.

У розумінні приписів ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України Договір № 858 від 14.06.2010 р. є укладеним.

Приписами ст. 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, колективне підприємство «Альянс» та філія «Солонянський райавтодор» ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» мали право 24 червня 2010 р. укласти додаткову угоду № 1 до договору № 858 від 14.06.2010р. відповідного змісту.

Також встановлено, що у відповідності до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України зміст спірної додаткової угоди № 1 до договору № 858 від 14.06.2010 р. не суперечить приписам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. Особи, які підписали додаткову угоду, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників додаткової угоди було вільним і відповідало їх внутрішній волі. ОСОБА_2 угоду вчинено у формі, встановленій законом. Спірна ОСОБА_2 угода спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею.

Підстави, передбачені ст. 215 ЦК України, щодо недійсності спірної додаткової угоди №1 До договору №858 від 14.06.2010р. відсутні.

Разом з цим, судами усіх інстанцій надано оцінку факту відсутності оригіналу додаткової угоди № 1 від 24.06.2010 року до договору поставки від 14.06.2010 року № 858 та прийнято як належний доказ існування цієї угоди завірену належним чином копію зазначеної додаткової угоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приймає як встановлений факт укладання та дійсності ОСОБА_2 угоди № 1 від 24.06.2010 року до договору поставки від 14.06.2010 року № 858, укладеної між Колективним підприємством «Альянс», Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь та Товариством з обмеженою відповідальністю Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління, м. Запоріжжя.

Предметом позову у справі №908/4427/15 є матеріально правова вимога про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги №20/03-8 від 20.03.2012р. та додаткової угоди до нього від 05.04.2012р., з підстав невідповідності ст. 203, 215, 512 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами 1 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобовязанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Судової палати у господарських справах Верховної Суду України від 15.04.2015р. у справі № 910/6098/14.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 угода № 1 від 24.06.2010 року до договору поставки № 858 від 14.06.2010 року є сфальсифікованою відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Відповідно до мотивувальної частини Постанови ВГСУ від 08.11.2016року у справі № 904/3193/15, яка набрала законної сили, судами попередніх інстанцій встановлено, листом від 23.09.2015 місцевий господарський суд витребував від Бабушкінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області оригінал ОСОБА_2 угоди № 1, проте вимоги суду виконані не були.

У листі від 25.02.2016 начальник Бабушкінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області повідомив, що документи, вилучені у ДП "Дніпропетровський облавтодор" на підставі ухвали Бабушкінського районного суду від 16.07.2015, повернуті власнику, однак, як встановлено судами, доказів на підтвердження повернення документів ДП "Дніпропетровський облавтодор" суду не надав.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2015р. було призначено судову експертизу, проте через відсутність документів (ненадання їх сторонами, зокрема, і ТОВ "ДБУ № 57") судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повідомлено про неможливість надання експертного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторони повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що ТОВ "ДБУ № 57" не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин на підтвердження своїх вимог.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір про відступлення права вимоги від 20.03.2012 року № 20/03-8, що укладений між КП «Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю Бахчисарайське дорожньо - будівельне управління суперечить умовам договору поставки від 14.06.2010 року №858, що викладені в додатковій угоді від 24.06.2010 року № 1 до нього та укладено з порушенням норми ч. 3 ст. 512 ЦК України, яка прямо забороняє заміну кредитора у зобов'язанні, якщо це встановлено договором, визнавши недійсними договір про відступлені права вимоги №20/03-8 від 20.03.2012р. та додаткову угоду до нього від 05.04.2012р.

Перевіривши рішення місцевого господарського суду в повному обсязі у відповідності до вимог частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не знайшла інших підстав для його зміни або скасування.

Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 44-49, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожньо-будівельне управління № 57 на рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2016р. у справі № 908/4427/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2016р. у справі № 908/4427/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 12.12.2016р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.Л.Кузнецова

Суддя Л.П.Широбокова