Рішення № 63332042, 05.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016

Справа № 921/481/16-г/6

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет"

про

стягнення 76 184 грн 32 коп.

Представники:

від позивача:

не з’явились;

від відповідача:

не з’явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.08.2016 до Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет" про стягнення 76 184 грн 32 коп. заборгованості за договором поставки металобрухту чорних металів № 30/09/13/1 від 30.09.2013, в тому числі: 40 080 грн 00 коп. основного боргу, 3 318 грн 88 коп. 3 % річних та 32 785 грн 44 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки металобрухту чорних металів № 30/09/13/1 від 30.09.2013 належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 40 080 грн 00 коп., крім того у зв’язку з невиконанням зобов’язань за договором позивачем нараховано 3 318 грн 88 коп. 3 % річних та 32 785 грн 44 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.08.2016 порушено провадження у справі № 921/481/16-г/6 та справу призначено до розгляду на 15.09.2016.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2016 справу № 921/481/16-г/6 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 справу № 921/481/16-г/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.10.2016.

11.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у зв’язку із неявкою представників сторін та невиконанням вимог ухвали суду, відкладено розгляд справи на 21.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 05.12.2016, у зв’язку з неявкою представника позивача та невиконанням останнім вимог ухвали суду.

11.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 05.12.2016 не з’явились, відповідача клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2013 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля" (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмет" (покупець за договором) укладено договір поставки металобрухту чорних металів № 30/09/13/1, відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити брухт чорних металів (далі - товар) на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 9.1 договору даний договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013.

У відповідності до пункту 4.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування коштів у розмірі 100 % вартості кожної одержаної партії товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі чи/або видаткової накладної представниками сторін.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки металобрухту чорних металів № 30/09/13/1 від 30.09.2013 позивач поставив, а відповідачем прийняв товар на загальну суму 40 080 грн 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною представниками сторін та скріпленою відтисками печаток сторін видатковою накладною № ПО-0022 від 30.09.2013.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 40 080 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 40 080 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов’язку з оплати отриманого товару за договором поставки металобрухту чорних металів № 30/09/13/1 від 30.09.2013 та факту наявності заборгованості у розмірі 40 080 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 40 080 грн 00 коп.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 318 грн 88 коп. 3 % річних та 32 785 грн 44 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 07.10.2013 по 11.07.2016.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов’язання за договором поставки металобрухту чорних металів № 30/09/13/1 від 30.09.2013, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 318 грн 88 коп. 3 % річних та 32 785 грн 44 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет" (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, буд. 14, корпус 3Б, офіс 2, ідентифікаційний код 24628559) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ" (47371, Тернопільська обл., Збаразький район, село Стриївка, ідентифікаційний код 30891374) 40 080 (сорок тисяч вісімдесят) грн 00 коп. заборгованості, 3 318 (три тисячі триста вісімнадцять) грн 88 коп. 3 % річних та 32 785 (тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят п’ять) грн 44 коп. інфляційних втрат та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 12.12.2016

Суддя Н.Б. Плотницька