Рішення № 63332010, 06.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016р. Справа № 914/2636/16

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС ЛТД», м.Львів

про стягнення заборгованості

Суддя Мороз Н.В.

При секретарі Ю.Кохановська

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС ЛТД», м. Львів про стягнення заборгованості в розмірі 21744,60 грн., в т.ч: 20500,00 грн.- основного боргу, 943,00 грн. інфляційних нарахувань, 301,60 грн.- 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 17.10.2016р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 01.11.2016р.

01.11.2016р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.11.2016р., про що представники сторін були ознайомлені під розписку. Для всебічного, повного та обєктивного вирішення спору, зясування всіх обставин справи 22.11.2016р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Заявою про зменшення позовних вимог від 06.12.2016р. позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 20500,00 грн.

Представник позивача в судове засідання 06.12.2015р. зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Позов обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором транспортного експедирування №ТЕ-003092 від 14.03.2016р., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за надані позивачем послуги, яка станом на день розгляду справи становить 20500 грн. Позов просить задоволити відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 06.12.2016р.

Представник відповідача в судове засідання 06.12.2016р. не зявився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Згідно відзиву на позовну заяву від 17.11.2016р. суму основного боргу в розмірі 20500 грн. визнав повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив:

14.03.2016р. між товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» (позивач, за договором виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС ЛТД» (відповідач, за договором експедитор) було укладено договір №ТЕ-003092 транспортного експедирування.

Згідно п.1.1 даного договору, експедитор доручає виконавцю перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо - українському сполученні та оплачує перевезення, а виконавець надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін. Відповідно до п. 2 договору, виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявок експедитора. Конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у заявці, яка є невідємною частиною даного договору. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. Презюмується, що надіслана експедитору заявка з відміткою печатки виконавця підписана уповноваженою особою виконавця є прийнятою до виконання. Заявка може бути подана експедитором за допомогою засобів факсимільного звязку (факсом) чи/або іншим фіксованим шляхом (способом). Факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу.

На виконання вищезазначених умов договору, позивачем прийнято на виконання заявку №14 про перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно договору транспортного експедирування ТЕ-003092 за маршрутом - місто Нова-Баня, Словаччина (пункт завантаження) - місто Фастів (розвантаження) та вантажем, що підлягав перевезенню - мінеральна вата, 120 м. куб., та вартістю перевезення 20500,00 грн.

Відповідно до пп.3.2-3.4 договору,розрахунок за надані послуги здійснюється в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування коштів експедитором на розрахунковий рахунок виконавця. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної (ТТН, СМR) з відміткою відправника вантажу, перевізника, виконавця, одержувача вантажу, або інший документ, що підтверджує отримання вантажу вантажоодержувачем. Експедитор зобовязувався оплатити ТДВ «Львівська автобаза №1» замовлені послуги протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання експедитором повного пакету документів, а саме: оригіналу договору, оригіналу заявки на перевезення, рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (ТТН, СМR), податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи та заперечується відповідачем, позивач на виконання взятих на себе зобовязань надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 529803. З метою досудового врегулювання спору, позивач надсилав на адресу відповідача претензію від 26.07.2016р. вих. №37 з вимогою про погашення заборгованості. Гарантійним листом від 02.08.2016р. №9 відповідач підтвердив зобовязання у розмірі 20500 грн. зі сплатою рівними частинами до 05.09.2016р.

Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобовязань щодо оплати за надані послуги з перевезення вантажу, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 20500 грн. Дана сума визнана відповідачем у повному обсязі.

У відповідності до ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобовязання за договором щодо оплати за надані послуги не виконав, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, становить 20500 грн. та підлягає стягненню.

У відповідності до умов ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно вимог ст.931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем належними і допустимими доказами доведено підставність позовних вимог, доказів протилежного відповідачем не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем своїх зобовязань, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст.526, 599, 929, 931 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 43, 32, 33, 49, 78, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС ЛТД», м. Львів, пр. Червоної Калини, 121/13 (код ЄДРПОУ 38456848) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1», м. Львів, вул. Пасічна,127 (код ЄДРПОУ 01268489) 20500,00 грн. основного боргу та 1378 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 12.12.2016р.

Суддя Мороз Н.В.