Рішення № 63331926, 05.12.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа № 911/3293/16

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство»,

2. Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Борисфен»,

2. Іванківської сільської ради Бориспільського району

про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки

за участю представників:

прокуратура ОСОБА_1, службове посвідчення № 034764 видане 05.08.2015;

позивач 1 1) ОСОБА_2, предст. за дов. від 30.06.2016 № 240;

2)ОСОБА_3, предст. за дов. № 7 від 05.01.2016;

позивач 2 не зявився;

відповідач 1 не зявився;

відповідач 2 не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Керівника Бориспільської місцевої прокуратури (прокурор) в інтересах держави в особі Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (позивач-1) та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Борисфен» (відповідач-1) та Іванківської сільської ради Бориспільського району (відповідач-2) про визнання недійсними рішення Іванківської сільської ради Бориспільського району № 771-20-5 від 28.12.2007 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ «База відпочинку Борисфен» під розміщення бази відпочинку в межах с. Іванків Бориспільського району Київської області» та Договору оренди земельної ділянки від 21.04.2008.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.10.2016 порушено провадження у справі № 911/3293/16 та призначено до розгляду на 14.11.2016.

Ухвалою суду від 14.11.2016 розгляд справи було відкладено на 05.12.2016, у звязку з неявкою в судове засідання представників позивача-2 та відповідача-1 та зобовязано відповідача-1 надати суду документально обґрунтований відзив на позовну заяву.

В судове засідання 05.12.2016 представники позивача-2, відповідачів не зявились.

В свою чергу, 18.11.2016 на адресу суду від Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника. Вказане клопотання було судом задоволено.

05.12.2016 від прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення з приводу заявленого позову, які залучені до матеріалів справи.

У відповідності до абз. 2,6 п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №556/5 (з подальшими змінами).

Таким чином, у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру, відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Борисфен» знаходяться за однією юридичною адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Іванків, вул. Піщана, 43. За згаданою адресою і направлялись ухвали суду.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про час та місце судових засідань, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представників відповідачів.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

05.12.2016 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, позивача-1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Рішенням Іванківської сільської ради Бориспільського району № 771-20-5 від 28.12.2007 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ «База відпочинку «Борисфен» затверджено розроблений ТОВ «Кроки-5» проект землеустрою щодо складання документів що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ «База відпочинку «Борисфен» під розміщення бази відпочинку в межах с. Іванків Бориспільського району Київської області»

В подальшому, між ТОВ «База відпочинку «Борисфен» та Іванківською сільською радою Бориспільського району укладено договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко JI.I. (зареєстрований в реєстрі за №1532) та зареєстрований у Бориспільському райвідділі КРФ ДП «ЦДЗК», про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 26.06.2008 №040832300003 (Договір).

Згідно Договору, Іванківська сільська рада (орендодавець) надала, а ТОВ «База відпочинку «Борисфен» (орендар) прийняла в строкове, платне користування земельну ділянку площею 2,0022 га з кадастровим номером: 3220884001:01:043:0020, яка розташована на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення.

Оскільки, на думку прокурора та позивачів, процедура передачі земельних ділянок лісового фонду відбулась з порушенням норм земельного законодавства, право користування землями, закріплене за відповідачем-1, підлягає припиненню із скасуванням рішення та визнання недійсним договору оренди.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, зазначено в ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Слід зазначити, що спірна земельна ділянка в силу положень ст. ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, частково відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувались для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України (в редакції, яка була чинною на момент винесення спірного рішення).

Зокрема, згідно викопіювання з матеріалів лісовпорядкування 1990 року наданих ДП «Бориспільське лісове господарство» зазначена земельна ділянка накладалась на землі лісового фонду, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років. Разом з цим, за інформацією ВО «Укрдержліспроект» земельна ділянка знаходиться у межах лісництва та використовується для ведення лісового господарства.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, право користування спірними земельними лісовими ділянками посвідчується матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент винесення спірного рішення) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Однак, встановлено, що Державним підприємством «Бориспільське лісове господарство» погодження про можливість вилучення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення у зазначеному кварталі третім особам не надавались, про що свідчить лист Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 17.06.2016 № 04-36/1300.

Крім того, при передачі в оренду Іванківською сільською радою спірної земельної ділянки змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ст. 20 ЗК України).

З викладеного слідує, що переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов'язаних із веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та для науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища..

Однак, матеріали справи не містять доказів про дотримання вищезазначеної процедури. Вказані обставини у порядку, встановленому господарським процесуальним законодавством, відповідачами не спростовані.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, судом встановлено факт прийняття Іванківською сільською радою рішення від 28.12.2007 № 771-20-5 всупереч вимогам Конституції України, Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, які полягають в наступному: відсутність погодження із землекористувачем; незаконна зміна цільового призначення, у звязку з чим спірне рішення підлягає визнанню недійсним судом в порядку передбаченому ст. ст. 152,155 Земельного кодексу України.

Також слід зазначити, що розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори (пункт 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р.№ 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Таким чином, з огляду на викладене, укладений на підставі рішення договір оренди земельної ділянки від 21.04.2008 підлягає визнанню недійсним відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідачами обставин, зазначених у позові прокурора, належними та допустимими доказами не спростовано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним рішення Іванківської сільської ради Бориспільського району № 771-20-5 від 28.12.2007 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ «База відпочинку Борисфен» під розміщення бази відпочинку в межах с. Іванків Бориспільського району Київської області».

3.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.04.2008, укладений між Іванківською сільською радою Бориспільського району (код ЄДРПОУ 04363550) та ТОВ «База відпочинку Борисфен» (код ЄДРПОУ 35126113).

4.Стягнути з Іванківської сільської ради Бориспільського району (08335, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Іванків, вул. Центральна, 2а, код ЄДРПОУ 04363550) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. ОСОБА_4, 27/2) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку Борисфен» (08335, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Іванків, вул. Піщана, 43, код ЄДРПОУ 35126113) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. ОСОБА_4, 27/2) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 12.12.2016

Суддя О.В. Щоткін