Рішення № 63331147, 28.11.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.2016 Справа № 905/2847/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний фонд", м.Бахмут, Донецька область

про стягнення 26505203грн11коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність №19/3-02/200 від 14.11.2016;

від відповідача - не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний фонд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 26505203грн11коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом 14502819,72грн, прострочена заборгованість за процентами 5031131,42грн, 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту 686139,69грн, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів 164365,46грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту - 5118070,21грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів 1002676,61грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 11.11.2013 був укладений договір кредитної лінії №755/31/1-1. Позивач свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, але відповідач зобовязання за кредитним договором належним чином не виконав, у звязку з чим утворилась заборгованість перед позивачем, яку позивач просить стягнути.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача та дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

11.11.2013 між позивачем та відповідачем був укладений договір кредитної лінії №755/31/1-1 (далі - договір), що діє зі змінами та доповненнями внесеними:

- додатковим договором № 1 від 09.01.2014;

- додатковим договором № 2 від 26.06.2014;

- додатковим договором № 3 від 29.08.2014 (а.с. 87-102).

Відповідно до п.2.1 договору, банк зобовязується надати на умовах цього договору , а позичальник зобовязується отримати належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та умовах визначених цим договором.

Згідно з п.2.2 договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 08.11.2019.

Пунктом 2.3 договору, сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 16000000грн.

Відповідно до п.2.4 договору, кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на фінансування витрат, повязаних з реконструкцією обєкта реконструкції, у тому числі, але не виключно, фінансування виконання будівельно-ремонтних робіт, закупівлі обладнання та матеріалів, отримання послуг, необхідних для виконання робіт з реконструкції по обєкту реконструкції.

Згідно з п.п. 2.3.3 п.2.3 договору, сторони погодили зменшення діючого ліміту кредитування в строки відповідно до графіка.

Відповідно до п.2.7 договору, за користування кредитом позичальник зобовязаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою.

Згідно з п.п.2.7.1 договору, проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 17% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого для видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором (п.2.7.2 договору).

Як встановлено п.5.3.2 договору, позичальник зобовязаний точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобовязань за цим договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Пунктом 3.3.1 договору визначено, що банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем/поручителем взятих на себе обовязків та недотримання умов, передбаченим цим договором та/або документами забезпечення та/або іншими договорами, укладеними позичальником з банком, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором)…

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується листами відповідача про надання частин кредиту, розпорядженнями про видачу кредитних коштів, виписками по особовим рахункам, платіжними дорученнями (а.с.122-130, 141-148).

22.01.2015 позивачем було направлено відповідачу вимогу №55/2-08/95-654 про дострокове повернення кредиту, в якій останньому було запропоновано не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення цієї вимоги здійснити повне погашення кредиту (а.с.131-132).

Вищезазначену вимогу відповідачем було отримано 02.02.2015, згідно з копією поштового повідомлення про вручення (а.с.133).

На час прийняття рішення у справі доказів про сплату відповідачем заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом до суду не надано.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, отримані кредитні кошти у встановлені строки не повернув, проценти за користування кредитом своєчасно та в повному обсязі не сплатив.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 14502819грн72коп. та процентів за користування кредитом в сумі 5031131грн42коп. є доведеними, обґрунтованими та підтвердженими доказами, що містяться у справі.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованих 3% річних на грошове зобовязання відповідача по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню повністю, а саме в сумі 686139грн69коп. та 164365грн46коп. відповідно.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційний втрат за несвоєчасне повернення кредиту та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 3717656грн41коп.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків, суд вважає, що в цій частині вимоги підлягають задоволенню повністю, в розмірі 1002676грн61коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню частково.

Враховуючи що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, на підставі ч.2 ст.49 ГПК України, покладає судові витрати саме на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний фонд" (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Куйбишева, 16 ідентифікаційний код юридичної особи-35794650) на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України (01001, м.Київ, вул.Госпітальна, 12-г, ідентифікаційний код юридичної особи - 00032129) 14502819грн72коп. заборгованості за кредитом, 5031131грн42коп. - заборгованість за процентами, 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту 686139грн69грн., 3% річних за несвоєчасне погашення процентів 164365грн46коп., інфляційні втрати за несвоєчасне повернення кредиту 3717656грн41коп., інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів 1002676грн61коп. та судовий збір у розмірі 206700грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повний текс рішення складений 05 грудня 2016 року.

Суддя О.В. Говорун