Ухвала суду № 63330370, 08.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц/790/7523/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 643/6946/16-ц Сиротенко О.Є.

Категорія: Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів Доповідач - Міненкова Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Міненкової Н.О.

суддів: Кокоші В.В.

Черкасова В.В.

за участю секретаря: Лашакової Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну способу та розміру аліментів, стягнення заборгованості по сплаті аліментів,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом.

В уточненій позовній заяві від 19.10.2016 року позивачка ОСОБА_3 просить: стягнути з відповідачки ОСОБА_4, яка є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на їх утримання аліменти у розмірі 1/3 частину заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду із позовом і до досягнення дітьми повноліття. Позивач просить змінити попередній спосіб визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, визначений заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.12.2015 року, оскільки їй стало відомо, що відповідачка має високооплачувану заробітну плату і, не зважаючи на те, що остання позбавлена батьківських прав відносно дітей, але повинна їх утримувати.

Також позивачка просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання дітей за період з 01.07.2013 року по 01.07.2016 року у розмірі 36 000 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням суду від 09.12.2015 року визначений розмір аліментів з відповідачки у розмірі по 500 грн. на кожну дитину, однак відповідачка ухиляється від сплати аліментів, добровільно хворим дітям не допомагає. На підставі ч. 2 ст.191 ЦПК України просила стягнути заборгованість по аліментам за вказаний період, розмір якої за три роки становить 36 000 грн.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, в частині стягнення заборгованості у сумі 36 000 грн. відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить, змінити заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2016 року в частині відмови в стягнені заборгованості по аліментам за період з 01.07.2013 року по 01.07.2016 року у розмірі 36 000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заочне рішення не ґрунтується на законі, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.12.2015 року (по справі №643\10107\15-ц), що набрало законної сили 19.02.2016 року , вирішено: позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2; стягнуто на користь ОСОБА_3 на утримання дітей аліменти щомісячно у розмірі по 500 грн. на кожного, з 18.06.2015 року і до досягнення дітьми повноліття; призначено ОСОБА_3 опікуном малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4).

Згідно із копією довідки від 03.06.2016 року: ОСОБА_4 працює в Харківській установі виконання покарань та отримала заробітну плату у загальному розмірі 28 914,93 грн. за період з січня по травень 2016 року (а.с.6).

Відповідачка ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіям свідоцтва про народження (а.с.7-8).

Діти зареєстровані та з 2009 року по теперішній час постійно проживають по АДРЕСА_1 разом з бабусею ОСОБА_3, яка займається вихованням та утриманням дітей (а.с.9, 12, 26). ОСОБА_3 отримує пенсію у розмірі 1100,24 щомісячно (а.с.10). ОСОБА_3, 2004 р.н., наданий статус дитини, позбавленої батьківського піклування, встановлений діагноз: цукровий діабет, призначена допомога як дитині-інваліду (а.с.11, 13-15). ОСОБА_5, 2003 р.н., має захворювання серцево-судинної системи (а.с.16).

Задовольняючи позовні вимоги в частині зміни розміру аліментів суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 працює, має постійний дохід. Доказів наявності у відповідача інших утриманців, інших обставин, які б виключали стягнення з неї на утримання дітей аліментів суду не надано.

Відмовляючи в позові в частині стягнення заборгованості по аліментам за період з 01.07.2013 року по 01.07.2016 року у розмірі 36 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надані докази, відповідно до вимог ст. 57-61 ЦПК України, які б підтверджували ці вимоги.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати

За зазначеною нормою закону під ухиленням від сплати аліментів розуміється пряма відмова від надання утримання, а також різні дії зобов'язальної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою свого доходу, дійсного розміру заробітку, зміна роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів.

Ухилення від сплати аліментів полягає у винних навмисних діях (бездіяльності) відповідача. Тому позивач має надати докази того, що вчиняючи тим чи іншим способом, відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов'язку по утриманню.

Відмовляючи в задоволенні цих позовних вимог суд прийшов до висновку про недоведеність вимог та відсутність доказів на їх підтвердження.

Між тим, відмова в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності не позбавляє позивача звернутися з позовом за такими ж мотивами при умові надання доказів і обґрунтувань.

В суді апеляційної інстанції апелянт зазначала, що відповідачка позбавлена батьківських прав відносно своїх дітей, не приймає участі у додаткових витратах по їх утриманню. У зв'язку з тим, що діти хворіють і потребують лікування необхідно придбавати ліки, засоби гігієни, вони потребують покращеного харчування. Але такі вимоги в суді першої інстанції не заявлялися, а тому не можуть бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстави для скасування рішення суду. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313,317,319 ЦПК України судова колегія,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Н.О.Міненкова

Судді - В.В. Кокоша

- В.В. Черкасов