Ухвала суду № 63330362, 08.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/18699/16-к Головуючий суддя 1-ї інстанції: Руднєва О.О.

Провадження № 11-сс/790/1968/16 Суддя доповідач: Колтунова А.І.

Категорія: в порядку КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08» грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді суддів за участю: прокурора при секретарі- Колтунової А.І., - Курила О.М., Чопенка Я.В. - Аракеляна В.О., - Черкасові А.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2016 року про задоволення клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУ НП України в Харківській області, погодженого з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1, та застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2016 року задоволено клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУ НП України в Харківській області, погодженого з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1. Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 27 строком на 60 діб - до 17 січня 2017 року. Визначено заставу в розмірі п'ятдесяти мінімальних заробітних плат, тобто 68 900,00 грн.

З вищевказаного клопотання слідчого вбачається, що 18 листопада 2016 року під час сумісного вживання алкогольних напої ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на ґрунті неприязних стосунків виник конфлікт, під час якого ОСОБА_6 завдав удар скляною пляшкою по голові та чисельні удари кулаками рук по обличчю ОСОБА_10 Після чого зірвав з рук потерпілого мобільний телефон «iPhone 6».

Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 186 КК України, - грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

За даним фактом порушено кримінальне провадження за ч. 2 ст. 186 КК України.

Зважаючи на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 тяжкого злочину, судимостей за злочини проти власності, та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування просив суд застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Не погодившись з вищевказаної ухвалою слідчого судді ОСОБА_6. подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою призначити письмове зобов'язання підозрюваного - підписку про невиїзд. Посилається на неповне дослідження обставин, що мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, порушення вимог кримінального процесуального закону. Судом не було взято до уваги того факту, що підозрюваний має на утриманні двох малолітніх дітей. Потерпілий претензій до ОСОБА_6 не має.

Під час апеляційного розгляду матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 в судовому засіданні присутній не був, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Прокурор - Аракелян В.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Зазначив, що ухвала слідчого судді постановлена з дотриманням норм кримінального процесуального закону.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та матеріали судового провадження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення вищевказаного клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також слідчим суддею встановлено та надано в сукупності оцінку відсутності постійного місця роботи, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні та факту доведення прокурором, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам. Визначення застави є недоцільним з підстав підозри у вчиненні тяжкого злочину.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Під час розгляду матеріалів кримінального провадження встановлено, що в провадженні Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12016220480005810 від 19 листопада 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України (аркуш м.с.п. 1).

19 листопада 2014 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України (аркуші м.с.п. 10, 11).

Відповідно до положень ст.ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

19 листопада 2014 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України (аркуш м.с.п. 14).

З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", колегія суддів вважає необхідним враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:

- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 19 листопада 2016 року, який надав пояснення про обставини нападу на нього ОСОБА_6 з застосуванням фізичної сили та подальшим заволодінням належний ОСОБА_10 майном - телефоном «iPhone 6» (аркуші м.с.п. 4, 5);

- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 19 листопада 2016 року, яка надала пояснення про обставини завдання підозрюваним удару пляшкою по голові ОСОБА_10 (аркуші м.с.п. 6, 7);

- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 19 листопада 2016 року, який надав пояснення про обставини конфлікту, що виник між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (аркуші м.с.п. 8, 9).

Таким чином, з аналізу вказаних доказів, що містяться в матеріалах справи, а саме, з показань свідків стосовно факту виникнення між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 конфлікту та нападу, які узгоджуються між собою та зазначають один механізм дій ОСОБА_6, вбачається, що підозра у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, є обґрунтованою.

Викладені в апеляційній скарзі доводи підозрюваного стосовно того, що його цивільну дружину не було допитано слідчим в якості свідка щодо обставин конфлікту, не можуть бути розцінені в якості таких, що свідчать про необґрунтованість пред'явленої підозри, та висновків суду першої інстанції не спростовують.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чеботар проти Молдови», № 35615/06, від 13 листопада 2007 року, п. 48, судом було зазначено, що для того щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданим у відповідності до ст. 5 § 1 (с), поліція не повинна мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Так само необов'язково, щоб затриманій особі в подальшому було пред'явлено обвинувачення або ця особа постала перед судом. Метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_6 пред'явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення злочину проти власності (аркуші м.с.п 18,19).

ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, разом з матір'ю та двома малолітніми дітьми, які перебувають на його утриманні, офіційного місця роботи не має, не одружений.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 вищевказаного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, проживання не за місцем реєстрації, відсутність офіційного місця роботи та джерела законного отримання доходів, наявність непогашеної судимості, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості доводів клопотання слідчого та наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, передбачені п.1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів розглядалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції та вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Об'єктивні обставини кримінального провадження свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки протиправна, антисоціальна поведінка підозрюваного, яка підтверджена даними, що містяться в матеріалах судового провадження, внаслідок якої відбулося порушення конституційних прав, які гарантуються державою ОСОБА_10, створила загрозу життю та здоров'ю останнього.

Таким чином, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо доведеності прокурором існування вищевказаних ризиків та неможливості застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, оскільки їх застосування не зможе запобігти цим ризикам, та здійснив належну оцінку фактів стосовно необхідності застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно визначеного розміру застави при застосуванні до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Оцінюючи обставини кримінального правопорушення, особу підозрюваного та наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, застава в розмірі п'ятдесяти мінімальних заробітних плат достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірною для нього.

Керуючись ст.ст. 392, 404, ч.3 ст. 407, ст.ст. 418, 419, 422, 423, ч.4 ст. 424 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2016 року про - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч.4 ст. 424 КПК України.

Головуючий суддя: Судді: А.І. Колтунова О.М. Курило Я.В. Чопенко