Постанова № 633293, 11.05.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.07 р. Справа № 38/100

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Тулаінової І.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області м.Донецьк

до відповідача: Акціонерного товариства закритого типу “Донбаспромелектромонтаж” м.Донецьк

про стягнення суми застосованої економічної санкції за порушення державної дисципліни цін у розмірі 69 038грн.25коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з”явився

від відповідача: Джумагельдієва Г.Д. представник за дов. № 14 від 26.03.2007р.

У судовому засіданні оголошувалася

перерва з 03.05.2007р. по 11.05.2007р. згідно вимог ст. 157 КАС України

Суть справи:

Позивач, Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства закритого типу “Донбаспромелектромонтаж” м. Донецьк про стягнення суми застосованої економічної санкції за порушення державної дисципліни цін у розмірі 69 038грн.25коп.

У зв’язку з набуттям чинності з 01.11.2005р. Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-1У від 06.10.2005р., яким пункти 6 та 7 розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, розглядаються господарським судом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, 23.03.2007р. судом було відкрито провадження в адміністративній справі № 38/100, оскільки Державна інспекція з контролю за цінами, приймаючи рішення про застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін, діє як орган державної влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб”єкт владних повноважень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок перевірки скарги гр.Грєвцева С.Т. на підприємстві відповідача була проведена перевірка формування і застосування тарифів за проживання у гуртожитку акціонерного товариства закритого типу “Донбаспромелектромонтаж”, в результаті якої було встановлено порушення, а саме - застосування вільних тарифів замість регульованих за проживання у гуртожитку громадян, які займають окрему кімнату та койко-місця, що є порушенням вимоги розпорядження голови Донецької облдержадміністрації від 01.06.2000р. № 341 “Про встановлення граничного розміру плати за проживання у гуртожитках робітників і службовців”, прийнятого згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548.

Позивач надіслав до суду уточнення до позовної заяви від 22.03.2007р. № 05-05/56, в яких позовні вимоги обґрунтував нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а 04.04.2007р. у попередньому судовому засіданні уточнив дату підписання позовної заяви – 12.03.2007р.

Відповідач надав суду заперечення на позовні вимоги від 03.04.2007р. №01-403, в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає та вважає безпідставними з наступного.

Підприємство відповідача при здійсненні своєї господарської діяльності керується вимогами чинного законодавства та Статутом. Згідно з п.2.4 Статуту ( п.2.3 Статуту в редакції 03.11.1994р., що діяв на момент перевірки діяльності підприємства інспекцією) АТЗТ “Донбаспромелектромонтаж” самостійно встановлює ціни на свою продукцію (роботи, послуги), а у випадках, передбачених законодавчими актами України, застосовує державні ціни та тарифи.

Згідно ст. 190 Господарського кодексу України та ст. 7 Закону України “Про ціни і ціноутворення” в Україні вільні ціни визначаються на всі види продукції ( робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Частиною 4 ст. 191 Господарського кодексу України встановлено, що законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги комунальних підприємств. АТЗТ “Донбаспромелектромонтаж” не є підприємством комунальної власності, що підтверджується його Статутом. Відносно підприємств, що не належать до комунальної власності, ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачаються лише повноваження виконавчих органів міської ради погоджувати в установленому порядку питання щодо формування тарифів на оплату комунальних послуг.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради №481 від 22.09.2004р.”Про встановлення граничного розміру плати за проживання у гуртожитках територіальної громади м. Донецька”, що діяло на час перевірки, встановлені комунальні фіксовані ціни лише для гуртожитків комунальної власності, і не міститься жодних вимог щодо обов’язків власників гуртожитків інших форм власності погоджувати тарифи, які ними встановлюються. Тобто ці тарифи є вільними. При призначенні їх розміру відповідач враховував рівень економічно необхідних витрат на утримання гуртожитку – вартість комунальних послуг, оплату праці обслуговуючого персоналу, ремонтно-відновлювальні роботи, спрямовані на покрашення умов працівників. Таким чином, на думку відповідача, при встановлення розміру плати за проживання в гуртожитку АТЗТ “Донбаспромелектромонтаж” ( далі – АТЗТ “ДПЕМ”) не було порушень діючого законодавства про ціни та ціноутворення.

Заперечення на позовні вимоги судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

04.04.2007р. сторони у попередньому судовому засіданні надали суду заяву, в якій надали згоду на початок судового розгляду справи в цей же день – 04.04.2007р. Заява судом розглянута та задоволена.

24.04.2007р. позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладання розгляду справи у зв’язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні, та просить суд не розглядати справу без участі його представника, яке судом розглянуте та залучене до матеріалів справи та задоволено.

24.04.2007р. відповідач надав суду пояснення №01-681 від 23.04.2007р., в яких зазначив, що за результатами перевірки позивачем складено акт № 2043 від 06.10.2005р., яким встановлено, що внаслідок порушень діючого законодавства, зокрема розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації (далі – ДОДА) № 813 від 30.12.2003р. надмірно отримана підприємством сума становить 7774,28 грн. На підставі акту прийнято рішення від 25.10.2005р. № 117 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, в якому сума безпідставно отриманої виручки складала вже 23012,75 грн. Із розрахунку цієї нової суми були нараховані санкції на загальну суму 69038,25 грн. Підстави застосування санкцій теж зазнали змін: в Рішенні вказується на порушення відповідачем іншого нормативно-правового акту – розпорядження голови ДОДА № 341 від 01.06.2000р. “Про встановлення граничного розміру плати за проживання у гуртожитках робітників і службовців”.

Розпорядженням голови ДОДА № 341 від 01.06.2000р., порушення якого згідно з рішенням позивача є підставою для застосування до відповідача економічних санкцій, дійсно встановлювало єдині для усіх гуртожитків, незалежно від форм власності, розміри плати за проживання. В той же час, як зазначає і сама Інспекція у складеному нею Акті № 2043, це розпорядження втратило чинність з 01.11.2004р. Однак, згідно змін, внесених до Постанови КМУ № 1548 право обласних державних адміністрацій на встановлення граничних рівнів плати за проживання в гуртожитках не комунальної форми власності було припинено ще 11.03.2002р.

Подальші відносини щодо ціноутворення між підприємствами не комунальної власності та органами місцевого самоврядування згідно ч. 1 ст. 18 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” будуються виключно на договірних та податкових засадах. Тобто, на думку відповідача, застосування положень розпорядження голови ДОДА № 341 від 01.06.2000р., до відповідача при проведенні перевірки додержання вимог законодавства про ціни та ціноутворення в період з 01.08.2003р. – 31.08.2005р. є неправомірним.

30.12.2003р. головою ДОДА прийнято розпорядження № 813 “Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг”, невиконання приписів якого ставиться в вину відповідачу згідно із складеним Актом перевірки № 2043. В той же час п. 1 зазначеного розпорядження його положення в рекомендованій формі адресовані виконкомам сільських, селищних, міських рад, які на свій розсуд можуть приймати рішення щодо регулювання (встановлення) цін ( тарифів) на окремі види послуг підприємствам та організаціям комунальної власності та погоджувати у встановленому порядку ціни (тарифи) з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Ніяких граничних розмірів плати за проживання в гуртожитках ДОДА не зазначало. За таких умов, на думку відповідача, АТЗТ “ДПЕМ” не могло порушити вимоги, які йому не були адресовані, а відтак звинувачення позивача щодо порушення відповідачем розпорядження голови ДОДА № 813 від 30.12.2003р. є безпідставним.

На підставі цього Розпорядження виконком Донецької міської ради прийняв рішення № 481 від 22.09.2004р. “Про встановлення граничного розміру плати за проживання у гуртожитках територіальної громади міста Донецька”, в п. 1 якого передбачено встановлення граничних показників плати за ліжко-місце виключно для гуртожитків комунальної власності територіальної громади м. Донецька.

При встановлені розмірів плати за проживання у гуртожитку АТЗТ “ДПЕМ” не порушило жодного нормативно-правового акту щодо цін та ціноутворення. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Пояснення відповідача судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

03.05.2007р. до суду надійшов лист позивача від 28.04.2007р. № 05-05/98 про надання до матеріалів справи документів у підтвердження заявлених позовних вимог, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні позивач надав суду пояснення на заперечення відповідача від 28.04.2007р. № 05-05/97, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Зокрема, позивач зазначив, що оскільки рішення Держінспекції цін дійсне і не виконане у добровільному порядку у термін, встановлений діючими нормативно-правовими актами, воно підлягає примусовому виконанню згідно діючого законодавства, у відповідності до ст. 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”. На думку позивача, відповідач не надав суду обґрунтованих доказів причини невиконання рішення Держінспекції цін про застосування економічних санкцій.

Сторонам у судовому засіданні роз’яснені права та обов’язки згідно вимог ст.ст. 49, 51 КАС України та вручені пам’ятки на виконання ст. 130 КАС України.

У судовому засіданні сторони заявили клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено.

Судом відповідно до вимог ст.45 КАС України складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу “Донбаспромелектромонтаж” є юридичною особою, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій України ( ідентифікаційний код 01416990) згідно відповіді Головного управління статистики у Донецькій області від 27.03.2007р. № 22-15/911.

Підприємство відповідача діє на підставі Статуту, який затверджено загальними зборами акціонерів АТЗТ “Донбаспромелектромонтаж” (протокол № 13 від 21.04.2006р.),

відповідно п. 2.4 якого Товариство самостійно установлює ціни на свою продукцію, роботи та послуги, а у випадках, передбачених законодавчими актами України – за державними цінами і тарифами.

Підприємству на праві власності належить будівля гуртожитку, розташована за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. П.Поповича, 37а, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 19.08.2004р. № 517/5.

Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області ( далі – позивач) згідно скарги гр..Грєвцева С.Т. у вересні 2005р. була проведена перевірка формування і застосування тарифів за проживання у гуртожитку Акціонерного товариства закритого типу “Донбаспромелектромонтаж” ( далі – відповідач) за період з 01.08.2003р. по 31.08.2005р., відповідно до якої встановлено порушення, а саме: застосування вільних тарифів замість регульованих за проживання у гуртожитку громадян, які займають окрему кімнату та койко-місця.

Позивач стверджує, що відповідачем порушені вимоги розпорядження голови Донецької облдержадміністрації від 01.06.2000р. №341 “Про встановлення граничного розміру плати за проживання у гуртожитках робітників і службовців”.

За результатами проведеної перевірки відповідно до Закону України „Про ціни та ціноутворення”, постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, Інструкції про порядок застосування економічних санкцій та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. № 298/519 прийнято рішення від 25.10.2005р. № 117 про застосування економічних санкцій до відповідача, яке було направлено рекомендованим листом від 26.10.2005р. № 01-12/1087 для виконання в 10- денний термін шляхом самостійного перерахування суми застосованих економічних санкцій у розмірі 69 038грн.25коп.

Позивачем разом із рішенням була направлена претензія від 25.10.2005р. № 1-16/117-117, яку відповідач не визнав та вважав її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, що підтверджується відповіддю на претензію від 04.11.2005р. № 01-844.

Оскільки, відповідачем до теперішнього часу не сплачені економічні санкції, позивач звернувся до господарського суду про стягнення в примусовому порядку з відповідача суми економічних санкцій згідно рішення від 25.10.2005р. № 117 у розмірі 69 038грн.25коп.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на рішення про застосування економічних санкцій від 25.10.2005р. №117, претензію від 25.10.2005р. № 1-16/117-117, відповідь на претензію від 04.11.2005р. № 01-844, поштові квитанції про направлення претензії та рішення відповідачу, лист від 21.03.2007р. № 05-05/56, лист від 03.04.2007р. № 05-05/73, уточнення позовних вимог від 21.03.2007р. № 05-05/57, наказ від 15.11.2006р. № 193-к, клопотання від 23.04.2007р. № 05-05/93, пояснення на заперечення від 28.04.2007р. № 05-05/97, лист від 28.04.2007р. № 05-05/98, правоустановчі документи тощо.

Відповідач посилається на заперечення на позовні вимоги від 03.04.2007р. № 01-403, пояснення від 23.04.2007р. № 01-681, правоустановчі документи тощо.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні відповідно ч. 1 ст. 86 КАС України.

Статтею 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення” визначено повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, зокрема, встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін ( тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами). Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами ( далі- Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. № 1819 є державна інспекція з контролю за цінами ( далі – Держінпекція). Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується останньому.

Згідно з п.11 Положення Держінспекція має територіальні органи – державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5,6 Положення.

За змістом абзацу третього пункту 4 Положення Держінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Відповідно до пункту 5 Положення Держінспекція, зокрема, має право проводити в органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов’язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.

Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. № 298/519, прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) санкцій за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держінспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

З наведеного випливає, що Держінспекція, приймаючи рішення про застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін, діє як орган державної влади у здійсненні управлінських функцій, і відповідно, як суб’єкт владних повноважень та відповідає вимогам, передбаченим ст. 3 КАС України.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про ціни та ціноутворення”( далі – Закон) та Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 на державну інспекцію з контролю за цінами в Донецькій області покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення за застосування цін і тарифів. У зв’язку з чим, Держінспекції цін надано право проводити перевірки документів, пов’язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, а також одержувати необхідні довідки, приймати рішення про застосування до суб’єктів господарювання передбачених чинним законодавством економічних санкцій за порушення порядку формування та застосування цін (тарифів).

Статтею 7 Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до статті 8 Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Згідно зі статтею 4 Закону Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996р. № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 15.02.2002р. № 158 передбачені повноваження органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг.

Зокрема, абзацем шостим п. 12 вказаної постанови передбачалося, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють): граничні розміри плати за проживання в гуртожитках робітників і службовців.

В той же час слід зазначити, що постановою КМУ України від 11.03.2002р. № 273 “Про внесення змін до постанови КМУ від 25 грудня 1996р. № 1548” у пункті 12 були виключені абзаци третій – шостий включно.

Згідно пункту 5 тієї ж постанови додаток доповнений пунктами 16 і 17 такого змісту:

“16. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації встановлюють:

граничні розміри плати за проживання у гуртожитках громадян, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах” ( абзац четвертий).

Постановою КМУ від 11.05.2005р. № 342 “Про внесення змін у додаток до постанови КМУ від 25.12.1996р. № 1548 та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов КМУ” пункт 16 визнаний таким, що втратив чинність.

Розпорядженням голови Донецької облдержадміністрації від 01.06.2000р. № 341 “Про встановлення граничного розміру плати за проживання у гуртожитках робітників і службовців” було встановлено граничний розмір плати за проживання в гуртожитках підприємств, установ та організацій з 01.06.2000р: за одне ліжко-місце у двух-трьохмісцевій кімнаті 31,0 грн. в місяць.

Вказане розпорядження втратило чинність з 01.11.2004р. згідно розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації № 441 від 01.11.2004р.

В акті перевірки відповідача зазначено, що в порушення розпорядження голови Донецької облдержадміністрації від 30.12.2003р. № 813, оплата повинна проводитися згідно обмежених розмірів, встановлених розпорядженням голови Донецької облдержадміністрації від 01.06.2000р. № 341.

Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 30.12.2003р. № 813 “Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг” ( п.1) рекомендовано виконкомам сільських, селищних, міських рад регулювати (встановлювати) підприємствам та організаціям комунальної власності відповідної територіальної громади та погоджувати у встановленому порядку з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності: граничні розміри плати за проживання у гуртожитках підприємств, установ та організацій громадян, іноземців і осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах ( п.п.1.3).

Слід врахувати, що вказане розпорядження обґрунтоване нормами п. 2 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та п. 1 постанови КМУ від 25.12.1996р. № 1548 ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351).

Абзацем другим п. 1 вказаної постанови зазначено, що повноваження, зазначені у додатку, не поширюються на тарифи, що встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Зокрема, ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачає повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін, а саме до відання виконавчих органів сільських, селищний, міських рад належать:

а) власні (самоврядні повноваження): встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності ( п. 2).

На підставі цього розпорядження виконком Донецької міської Ради прийняв рішення № 481 від 22.09.2004р. “Про встановлення граничного розміру плати за проживання у гуртожитках територіальної громади міста Донецька”, в п. 1 якого передбачено встановлення граничних показників плати за ліжко-місце виключно для гуртожитків комунальної власності територіальної громади м. Донецька.

Як вбачається із статуту АТЗТ “ДПЕМ” не є підприємством комунальної власності.

В тексті рішення не міститься жодних вимог щодо обов”язків власників гуртожитків інших форм власності погоджувати тарифи, які ними встановлюються.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997р. № 280/97-ВР відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Пунктом 2 тієї ж статті передбачено, що з питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію.

Отже, посилання позивача в акті перевірки на невиконання відповідачем розпорядження голови ДОДА № 813 від 30.12.2003р., а в рішенні від 25.10.2005р. № 117 про застосування економічних санкцій за порушення розпорядження голови ДОДА № 341 від 01.06.2000р., суд вважає безпідставними, оскільки розпорядження № 813 від 30.12.2003р. стосується підприємств та організацій комунальної власності та його дія не може розповсюджуватися на відповідача в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р., № 1352 (абзац другий п. 1), а розпорядження № 341 від 01.06.2000р. на момент перевірки втратило чинність з 01.11.2004р.

Отже, на момент перевірки підприємства відповідача ( вересень 2005р.) постановою КМУ від 25.12.1996р. № 1548 не передбачалося надання повноважень міським державним адміністраціям встановлювати граничні розміри плати за проживання у гуртожитках громадян, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Таким чином, рішення інспекції прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки розпорядження обласної державної адміністрації від 01.06.2000р. № 341, яке стало підставою для його прийняття, не було чинним на момент перевірки.

Згідно зі ст. 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосування державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

В сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.

Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб”єктом господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що контроль за додержанням державної дисципліни цін на підприємстві відповідача при наданні місця в гуртожитку з боку інспекції є безпідставним, а відтак позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу згідно вимог ч. 4 ст. 94 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.17, 48, 69, 71, 72, 87, 94, 122-154, 160, 162, 163, пунктів 2-1, 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, - суд,

П О С Т А Н О В И В:

У позовних вимогах Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області м. Донецьк до Акціонерного товариства закритого типу “Донбаспромелектромонтаж” м. Донецьк про стягнення суми застосованої економічної санкції за порушення державної дисципліни цін у розмірі 69 038грн.25коп., відмовити у зв’язку з безпідставністю.

У судовому засіданні оголошено повний текст постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження

Суддя

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі