Постанова № 63328310, 06.12.2016, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/12050/16-а

Провадження №2-а/428/201/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Юзефович І.О. , розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобовязання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобовязання вчинити певні дії, мотивуючи вимоги тим , що на початку листопада 2014р. позивач ОСОБА_1, працюючи суддею Апеляційного суду Луганської області і маючи стаж роботи суддею 22 роки, звернувся з заявою про відставку до Вищої ради юстиції, яка 02.07.2015р. задовольнила його прохання і прийняла рішення про внесення подання про звільнення його з посади за загальними обставинами у звязку з поданням заяви про відставку. Постановою ВРУ від 16.07.2015р. позивача ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Луганської області у звязку з виходом у відставку. Наказом голови Апеляційного суду Луганської області від 04.08.2015р. позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади судді Апеляційного суду Луганської області. 19.07.2016р. позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою до відповідача УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, на підставі якої позивачу ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84 відсотки грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, з 19.07.2016р..Не погодившись з призначеним розміром щомісячного довічного грошового утримання позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки відповідачем не було враховано крім роботи на посаді судді половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби. Однак, рішенням від 11.10.2016р. №162/к-4, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, з 84 відсотків до 90 відсотків, оскільки в редакції закону, яка діяла на дату його звернення, не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів навчання та служби в армії. Тому, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом і просить суд скасувати повністю рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11.10.2016р. №162/к-4, яким йому було відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, в розмірі 90 відсотків, зобовязати УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області перерахувати раніше призначене йому 19.07.2016р. щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків заробітку судді, працюючого на відповідній посаді і призначити його у розмірі 90 відсотків заробітку судді на момент звернення із заявою, включивши до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посаді судді, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному начальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не зявилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності з урахуванням письмових заперечень, які мотивовані тим, що з 19.07.2016р. ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. На час звернення позивача ОСОБА_1 з відповідною заявою діяв ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015р. №192-VІІІ), якою зарахування періоду навчання та проходження строкової військової служби до стажу роботи на посаді судді не передбачено. Згідно наданих документів, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 22 роки 06 місяців 12 днів, відповідно до чого розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 становить 84 відсотків його заробітної плати. Встановлювати розмір щомісячного довічного грошового утримання 90 відсотків не має правових підстав. Крім того, позивач ОСОБА_1 має право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 08.06.2016р.. Тому, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення , крім випадків , встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 120 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 19.07.2016р. ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з відповідною заявою. Відповідно до копії протоколу УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області №2526 від 29.07.2016р., ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у розмірі 84 відсотки з 19.07.2016р.. Відповідно до копії розрахунку стажу ОСОБА_1, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області розрахувало останньому стаж роботи судді 22 роки 6 місяців 12 днів, військова служба 1 рік 11 місяців 3 дні. Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, останній звернвся 28.09.2016р. з заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків. Відповідно до повідомлення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11.10.2016р. №162/к-4, відповідно до ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діє на дату звернення та на дату звільнення з посади судді у відставку, зарахування періоду навчання та проходження строкової військової служби до стажу роботи на посаді судді не передбачено. Згідно наданих документів, стаж роботи на посаді судді складає 22 роки 06 місяців 12 днів, відповідно до чого розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 84 відсотків його заробітної плати. Встановлювати розмір щомісячного довічного грошового утримання 90 відсотків не має правових підстав. Відповідно до копії розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданого Апеляційним судом Луганської області 06.08.2015р. №918/15-вих., стаж роботи ОСОБА_1 станом на 04.08.2015р. становить 26 років 04 місяці 09 днів, з яких: служба в лавах ОСОБА_3 (12.06.1984р. 14.05.1986р.) 01 рік 11 місяців 02 дні; студент Харківського юридичного інституту ім.. ОСОБА_4 (01.09.1986р. 30.06.1990р.) 03 роки 09 місяців 29 днів 50% яких 01 рік 11 місяців 00 днів.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набув достатнього для відставки стажу роботи протягом дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28.03.2015р..

Так, п.11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28.03.2015р., передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994р. №405-ХІ, встановлено: до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. №865, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, крім стажу роботи на посаді судді 22 роки 6 місяців 12 днів також має стаж, який складається з періоду проходження військової служби (з 12.06.1984р. по 14.05.1986р.) та половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті імені ОСОБА_4 (з 01.09.1986р. по 30.06.1990р.), що в загальному розмірі складає 26 років 04 місяців 14 днів і дає право позивачу ОСОБА_1 на звільнення з посади судді у відставку, чим і скористався позивач ОСОБА_1.

Частиною першою статті 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) зазначено: «Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпечення державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту... Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів».

Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів } відставці).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на викладене, незважаючи на те, що чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») при визначенні права судді на відставку не передбачає зарахування половини строку навчання за денної формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, враховуючи те, що ОСОБА_1 набув таке право до моменту набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», який не передбачає позбавлення права на відставку суддів, які набули його до набрання цим Законом чинності, то норми діючого законодавства передбачають позивачу ОСОБА_1, як судді у відставці призначення довічного грошового утримання з урахуванням календарного періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денної формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, починаючи з 19.07.2016р..

Отже, суд приходить до висновку, що обставини викладені позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування позову знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а отже адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобовязання вчинити певні дії підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70 , 71 , 94, 122, 159-163 КАС України , суд

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобовязання вчинити певні дії, задовольнити.

Скасувати повністю рішення Управління пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11.10.2016р. №162/к-4, яким ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, в розмірі 90 відсотків.

Зобовязати Управління пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області перерахувати раніше призначене ОСОБА_1 19.07.2016р. щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків заробітку судді, працюючого на відповідній посаді і призначити ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків заробітку судді на момент звернення із заявою, включивши до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посаді судді, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному начальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 551,20грн. присудити за рахунок бюджетних асигнувань Управління пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1.

Постанова може бути оскаржена до Донецького адміністративного апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення , з одночасним надсиланням її копії до Донецького адміністративного апеляційного суду. У разі прийняття судом постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя