Рішення № 63327290, 06.12.2016, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/350/16-ц

Номер провадження 2/350/493/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Стадник О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за товар та стягнення моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві позивачка просила суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача забрати у неї півтора спальний диван та повернути їй 5500 гривень. Стягнути з відповідача на її користь 2000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Обґрунтування позовних вимог позивачка виклала в позовній заяві (а.с.1-4).

В процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просила суд стягнути з ОСОБА_2, як підприємця, на її користь 5500 гривень сплачених йому за двохспальний диван, 2000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі.

В обгрунтування свої позовних вимог позивачка пояснила, що в грудні 2015 року, на ринку в с. Липовиця Рожнятівського району, вона замовила двох спальний диван у відповідача, який торгує м»якими меблями і який щонеділі відвідує ринок в с. Липовиця для реалізації своєї продукції. В зв»язку з цим, відповідач дав їй свою візитку, на якій було вказано тільки його мобільний номер телефону. Вона замовила двох спальний диван за ціною 5 500 гривень, що відбувалося в присутності односельчан ОСОБА_3 та ОСОБА_4, жителів с. Липовиця. З січня 2016 року до неї додому приїхав відповідач і сказав, що привіз замовлення. Двоє чоловіків, які приїхали з ним в автомобілі, стали заносити диван в одну із кімнат. Тут же ОСОБА_2, заявив, що він дуже спішить і за диван потрібно заплатити 5 500 гривень. Вони зайшла до іншої кімнати, де вона відрахувала цю суму грошей і віддала їх відповідачу. Після цього вона зайшла до кімнати, куди занесли куплений диван і виявила, що їй завезли півтора спальний диван, а не двох спальний, який вона замовила. Вона зателефонувала відповідачу, якому заявила, що він привіз їй не двох спальний, а півтора спальний диван, на що останній відповів, що приїде до неї 5 січня 2016 року. Однак в зазначений день відповідач до неї приїхав, а коли вона знову йому зателефонувала, то останній відмовився міняти диван. Ще декілька разів вона телефонувала до відповідача, однак останній їй відмовляв у грубій формі, сказав, що нічого повертати не збирається. Намагання її домовитися з відповідачем ніякого результату не дали. Розміри дивану не відповідають тим, що були зазначені в каталозі, який їй показував відповідач. Диван має розміри, які є недостатніми для того щоб на ньому могло спати двоє людей, а саме ширина 1 м.37 см., довжина 1 м.80 см.

Щоб захистити свої права вона, позивачка вимушена були звертатися за допомогою до поліції а потім до фахівців в галузі права для підготовки позову до суду, проведення консультацій. Був порушений прийнятний для неї спосіб життя і відпочинку, вона вимушена була звертатися до товариства по захисту прав споживачів, де їй також не допомогли. Вказане призвело до значних моральних страждань, душевних переживань, втрати нормальних життєвих зв'язків та потребувало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. У зв'язку з цим вона змушена звертатись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Відповідач у судове засідання не з'явився, його представник за дорученням ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив, що позов не підлягає до задоволення з підстав, викладених ним в заяві про перегляд заочного рішення (а.с.62-64) та в письмовій промові на дебатах ( а.с.110-112). Не заперечив, що ОСОБА_2 на момент виникнення спірних правовідносин зареєстрований як фізична особа-підприємець, займався продажем м'яких меблів в тому числі і на ринку в с.Липовиця Рожнятівського району та привіз позивачці в зазначений нею день та на її замовлення диван, однак грошей за нього не брав. Домовленість між позивачкою та відповідачем про оплату 5500 грн.за поставлений диван дійсно була, однак ОСОБА_1до цього часу не розрахувалася.Позивачка не може довести, що поставлений відповідачем диван не відповідає тим розмірам, про які була домовленість між ними.

Свідок ОСОБА_3 дала суд показання про те, що вона була присутня при замовленні позивачкою відповідачу двохспального дивану за 5500 гривень. Ввечері 03.01.2016 року, коли відповідач привіз диван,за який позивачка заплатила 5500 грн., ними разом було виявлено, що диван не двохспальний, як було домовлено, а півтораспальний, форма не відповідала дивану, який був в раніше наданому відповідачем каталозі, по якому і відбувалося замовлення. Позивачка дзвонила з приводу поставки не того дивану відповідачу , який обіцяв, що поверне гроші, однак не зробив цього.

Ангалогічні показання по суті дала суду свідок ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_6 дав суд показання про те, що він працює інспектором Рожнятівського відділення поліції. 13 січня 2016 року від ОСОБА_1 надійшла заява про не виконання усної домовленості ОСОБА_2 з приводу реалізації дивану. Він опитав свідків, та встановив факт невідповідності замовленого дивану тому, який привіз ОСОБА_2 Відповідач відмовлявся давати пояснення з цього приводу,стверджував, що привіз диван згідно замовлення,однак якщо потрібно поміняти його то він це зробить або віддасть гроші.

Свідок ОСОБА_7 - інспектором Рожнятівського відділення поліції дав суду показання про те, що ОСОБА_1 зверталася з вимогою вжити заходи до ОСОБА_2, котрий не бажає повернути їй кошти за невідповідний товар. Зі слів ОСОБА_1 вона замовила двохспальний диван за 5500 гривень, а ОСОБА_2 привіз півтораспальний . Аналогічні пояснення надавали опитані ним свідки.

Вислухавши сторін та свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Згідно з ч.1 п.7 Закону України " Про захист прав споживачів" договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

З пояснень позивачки та свідків судом достовірно встановлено, що у грудні 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено усний договір купівлі-продажу двохспального дивану, ціною 5500 грн.

Представник відповідача не заперечив факт укладання в усній формі договору купівлі-продажу двохспального дивану вартістю 5500 грн. Не заперечив він і факт поставки ним цього дивана позивачці в зазначені нею день та місце, однак заперечив факт отримання грошей за поставлений товар мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не може довести, що поставлений відповідачем диван не відповідає тим розмірам, про які була домовленість між ними та, що він отримав за товар гроші.

За таких обставин, суд переконаний , що договір між сторонами дійсно був укладений, хоч і усній формі. Твердження представника відповідача про те, що відсутність письмового договору є підставою для відмови в задоволенні позову не заслуговує на увагу, оскільки за змістом ст.206 ЦК України , правочини на виконання договору можуть за домовленість сторін вчинятися в усній формі навіть тоді, коли за загальним правилом для самого договору передбачена письмова форму.

Вчинення усного правочину підтверджено і фактом самої поставки дивану відповідачем позивачці.

З пояснень позивачки та свідків судом також встановлено, що на виконання цього договору 03 січня 2016 року відповідач здійснив поставку дивану ОСОБА_1, яка передала відповідачу, який є суб'єктом підприємницької діяльності, 5500 гривень, однак, диван не відповідає тим розмірам, про які була домовленість між сторонами.

Відповідач не спростував твердження позивачки про те, що поставлений диван є півтора спальним, а не двох спальним, як і не спростував її твердження про отримання ним спірної суми.

З пояснень наданих свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та наданого перевірочного матеріалу (а.с.36-46) встановлено, що між сторонами ще до порушення даної справи в суді виник спір з приводу не відповідності товару домовленим розмірам .

Позивачка в межах строку передбаченого Законом України «Про захист прав споживачів» наполягала на заміні дивану на відповідний або поверненні грошей, однак відповідач не реагував на її прохання.

Статтею першою Закону України « Про захист прав споживачів» визначені терміни, які вживаються у вказаному законі: гарантійний строк - строк, протягом якого виробник ( продавець, виконавець або будь - яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг; істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника ( продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором; недолік - будь - яка невідповідність продукції вимогам нормативно - правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформація про продукцію, наданій виробником ( виконавцем, продавцем); фальсифікована продукція - продукція, виготовлена з порушенням технології або неправомірним використанням знака для товарів та послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення а так само неправомірним відтворенням товару іншої особи.

Відповідно вимог ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; на належну якість продукції та обслуговування; на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції /дефекту в продукції/, відповідно до закону; а також, на інше.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару \продавця, виконавця\, або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, у порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Судом встановлено не відповідність товару ( дивану) умовам укладеного між сторонами договору (півтораспальний замість двохспальний), що є недоліком товару, тому вимога позивачки щодо стягнення з відповідача сплаченої за товар грошової суми є законною, обґрунтованою і такою, що знайшла своє підтвердження представленими по справі вищенаведеними доказами.

Згідно ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

Позивачка ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду мотивуючи її тим, що внаслідок порушення її прав, як споживача придбаного товару, вона перенесла нервові страждання, пов'язані з необхідністю неодноразового звернення до відповідача для проведення заміни товару, зі скаргами на його дії в поліцію, зі зверненнями до адвоката за юридичною допомогою, до суду, вона вимушена була докладати для цього додаткових зусиль, порушуючи звичний порядок життя, витрачаючи свій час, кошти, нерви.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р.№ 4"Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди"розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань,яких зазнав позивач,характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин;при цьому суд має виходити із засад розумності,виваженості та справедливості.

Суд приймає таке обгрунтування моральної шкоди,однак з урахуванням вищенаведеного, зважаючи на характер й обсяг моральних страждань,яких позивачка зазнала через винні дії продавця дивану, а також виходячи із засад розумності,виваженості та справедливості суд вважає за необхідне в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути меншу суму ніж це просить ОСОБА_1

Питання судових витрат, пов'язаних з розглядом справи суд вирішує у відповідності до ст.ст.84, 88 ЦПК України.

На підставі ст.ст.4,8,9,22 Закону України " Про захист прав споживачів", Керуючись ст.ст.10,11, 209, 213-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) гривень сплачених йому за двохспальний диван, 1500 (одну тисячу п"ятсот ) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 700 ( сімсот) гривень судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга, яка подається до апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд.

Суддя :