Постанова № 63327258, 08.12.2016, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1843/16-а

08 грудня 2016 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Мужика І.І.

секретаря: Дмитрук С.І.

з участю представника -позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Надвірнянського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов"язання вчинити дії.

В судовому засіданні представник позивача по справі ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позов підтримав з мотивів викладених в позовній заяві, яку просить задоволити та визнати неправомірними дії Надвірнянського обєднаного управління ПФУ Івано-Франківської області щодо не виплати позивачу ОСОБА_3 пенсії з 01.07.2015 року по 05.06.2016 року, як інваліду другої групи та зобовязати Надвірнянське обєднане управління ПФУ Івано-Франківської області здійснити виплату позивачу ОСОБА_3 як інваліду другої групи за період з 01.07.2015 року по 05.06.2016 року згідно ст. 30-35 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Представник відповідача - Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області ОСОБА_2 позов не визнала і просить в його задоволенні відмовити, оскільки він безпідставний.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.71 КАС України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та зясувавши фактичні обставини справи,перевіривши матеріали справи приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Зі змісту ст.71 КАС України випливає, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

У відповідності з вимогами ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та важкими умовами праці, за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМ України, і за результатами атестації робочих місць.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993 року №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058 ІV (далі Закон № 1058) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_3 народився 03.02.1971 року і проживав до квітня місяця 2016 року в м. Сніжне Донецької області.

У 2008 році у позивача по справі ОСОБА_3 почалися сильні болі у лівій нозі, через що він звернувся до Центральної міської лікарні м. Сніжне, де було зроблено операцію і почищено ліве стегно. Однак болі продовжувалися і у серпні місяці 2013 року позивачу ОСОБА_3 було ампутовано ліве стегно. В зв»язку з цим позивачу по справі ОСОБА_3 встановлено інвалідність другої групи загального захворювання і призначено пенсію по інвалідності, про що свідчить пенсійне посвідчення №2596605011 від 04.10.2013 року (ас 6) .

Однак, через інвалідність та постійні бойові дії позивач ОСОБА_3 у квітні місяці 2016 року змушений був переїхати проживати у ІНФОРМАЦІЯ_1 після чого за даною адресою було зареєстровано його місце перебування, взято на облік, як особу переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою №2609-000185 від 01.07.2016 року (ас.7).

15 квітня 2016 року позивач по справі ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому пенсії по інвалідності. До заяви ним було долучено довідку до Акту огляду МСЕК серія 10 ААБ №448665 від 06.08.2015року, однак йому повідомили, що довідку, яка видана Донецькою народною республікою (ДНР) вони не можуть взяти до уваги і запропонували пройти огляд у Медико-соціальній експертній комісії Івано-Франківської області. Після проведення ще одного огляду Івано-Франківською місьміжрайонною МСЕК позивачу ОСОБА_3 встановлено І Б групу і 06.06.2016 року було видано довідку до Акту огляду МСЕК серія АВ №0728421(ас.9).

Однак, згідно відповіді відповідача №153/Ж-15 від 04.08.2016 року позивачу стало відомо, що йому відновлено виплату пенсії з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року та з 06.06.2016 року, однак відмовлено у виплаті пенсії за період з 01.07.2015 року по 05.06.2016 року, так як відповідач не визнає довідки до Акту огляду МСЕК серія 10 ААБ №448665 виданої 06.08.2015 року Міжрайонною МСЕК в м. Єнакієво Донецької області (Донецькою народною республікою - ДНР) (ас 13-14).

Згідно статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII «інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобовязана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється».

Статтею 30 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (Закон №1058-IV) передбачено, що «пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи».

Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством ( стаття 31 Закону №1058-IV).

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності (стаття 34 Закону №1058-IV).

Статтею 35 Закону №1058-IV встановлено, що «у разі якщо особа не зявилася в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому вона мала зявитися на повторний огляд.

У разі якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи інвалідом пропущено з поважних причин або в разі визнання його знову інвалідом виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період інвалідом. При цьому якщо під час повторного огляду інваліда переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Ч.2 ст. 7 Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII «Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розвязання проблем, повязаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

А тому, суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про задоволення позову.

На підставі ст.ст. 18, 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_3 - задоволити .

Визнати неправомірними дії Надвірнянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо невиплати ОСОБА_3 пенсії з 01.07.2015 року по 05.06.2016 року як інваліду другої групи.

Зобов'язати Надвірнянське обєднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити виплату ОСОБА_3 пенсії за період з 01.07.2015 року по 05.06.2016 року, як інваліду другої групи згідно ст.30-35 Закону України «Про зальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Мужик І.І.

Повний текст постанови виготовлено 12.12.2016 року.