Ухвала суду № 63327154, 12.12.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16153/16-к

Провадження № 1-кс/344/4804/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., з участю секретаря Бухвак І.С., прокурора Боровика С.О., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12013090170001477,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1, обіймаючи посаду арбітражного керуючого - керуючого санацією ВАТ «Оріана» та будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 654 від 22.03.2013, умисно, вчинив розтрату майна ВАТ "Оріана" шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, за наступних обставин.

Так, згідно ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2012 по справі № Б-7-11/283-13/143-23/19 ОСОБА_1 призначено арбітражним керуючим санацією ВАТ "Оріана" та зобов'язано подати на затвердження суду план санації ВАТ "Оріана", погоджений і схвалений в порядку, встановленому чинним законодавством.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2002 у справі № Б-11/283 розпочато процедуру банкрутства ВАТ «Оріана».

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2010 по справі № Б-7-11/283-13/143 введено процедуру санації ВАТ «Оріана».

Розпорядженням Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Міністерства юстиції України № 1 від 03.09. 2013 «Про усунення порушень» арбітражного керуючого ОСОБА_1 зобов'язано у термін до 16.09.2013 вжити належних заходів по захисту майна боржника.

Однак, керуючий санацією ВАТ «Оріана» ОСОБА_1, з моменту винесення ухвали суду - призначення його керуючим санацією, діючи умисно з метою розтрати майна ВАТ «Оріана» шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у всупереч п. 2. ч. 2 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», не вжив заходів щодо захисту або збереження майна боржника. А саме, не забезпечив проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ВАТ «Оріана» та структурних підрозділів, не вжив заходів до затвердження плану санації товариства.

Натомість ОСОБА_1, діючи умисно з метою привласнення майна ВАТ «Оріана» шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, без погодження з комітетом кредиторів ВАТ «Оріана», у період часу з 05.09.2013 по 09.09.2013 уклав із директором ТОВ «Мет-Ком» ОСОБА_3 (місце реєстрації АДРЕСА_1) ряд договорів (№ 090913/1-090913/12) на демонтаж, проведення інвентаризації та відповідального зберігання майна ВАТ «Оріана» - металобрухту кольорових та чорних металів.

У свою чергу ТОВ «Мет-Ком» уклало договір № 1 від 20.09.2013 на демонтаж, проведення інвентаризації та відповідального зберігання майна ВАТ «Оріана» з ТОВ «Укр-Мет-Захід» (м. Донецьк, вул. Югославська, буд 28/а, керівник Чижикова В.О.).

Крім цього ОСОБА_1, з метою безперешкодного заволодіння майном сульфатно-збагачувальної фабрики ВАТ «Оріана», змінив охорону майна ВАТ "Оріана" - постачальника послуг - охоронну фірму ТОВ "Охоронне агенство "Тигр" (м. Чернівці), уклавши договір № 140913/1 від 14.09.2013 з директором ОСОБА_5

Внаслідок дій керуючого санацією ОСОБА_1, у кінці вересня 2013 року ТОВ «Укр-Мет-Захід», на виконання умов вищевказаного договору, без отримання відповідного дозволу територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області, розпочало роботи по демонтажу майна структурного підрозділу ВАТ «Оріана» - сульфатно- збагачувальної фабрики, яка знаходиться по вул. Промислова, в м. Калуші Івано-Франківської області.

Після демонтажу, ОСОБА_1 організував вивезення вантажними автомобілями з території ВАТ «Оріана» металобрухту чорних і кольорових металів у Львівську область на територію площадки для прийому металобрухту, що знаходиться у м. Жовква Львівської області, по вул. Дорошенка, 5.

У результаті злочинних дій ОСОБА_1, з території сульфатно- збагачувальної фабрики ВАТ «Оріана» у період з 05.09.2013 по 12.03.2014 вивезено металобрухту на загальну суму 9 млн. 121тис. 885 Трн., при цьому кошти від реалізації та вивезення металобрухту на рахунки ВАТ «Оріана» не поступали, тобто державному підприємству завдано збитків на вказану суму.

Крім того ОСОБА_1, обіймаючи посаду арбітражного керуючого - керуючого санацією ВАТ «Оріана» та будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 654 від 22.03.2013, діючи умисно з метою розтрати майна ВАТ "Оріана" шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, на виконання ряду договорів (№ 090913/1-090913/12) про демонтаж, проведення інвентаризації та відповідального зберігання майна ВАТ «Оріана» - металобрухту кольорових і чорних металів ВАТ «Оріана», укладених із директором ТОВ «Мет-Ком» ОСОБА_3, 22.02.2014 завантажив на транспортні засобами - сідлові тягачі марки "Рено", реєстраційний номер АТ 9421АО, та марки "Івеко", реєстраційний номер АТ 0347ВР, металобрухт чорних металів, вагою 39 тон, намагався вивести із території ВАТ "Оріана" для подальшого відвантаження у м. Жовква Львівської області по вул. Дорошенка, 5, згідно умов укладеного з ТОВ «Мет-Ком» договору.

Крім того, ОСОБА_1 у період з 05.09.2013 по 12.03.2014 діючи умисно з метою розтрати майна ВАТ "Оріана" шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, на виконання ряду договорів (№ 090913/1-090913/12) про демонтаж, проведення інвентаризації та відповідального зберігання майна ВАТ «Оріана» - металобрухту кольорових та чорних металів ВАТ «Оріана», укладених із директором ТОВ «Мет-Ком» ОСОБА_3, 03.03.2014 підготував для вивезення з території сульфатно- збагачувальної фабрики ВАТ'Оріана" металобрухту чорних металів, вагою 56,450 тон та брухту кольорових металів, вагою 3,120 тон, які було підготовлено для подальшого відвантаження у м. Жовква Львівської області по вул. Дорошенка, 5, згідно умов укладеного з ТОВ «Мет-Ком» договору.

Однак, ОСОБА_1 не зміг довести свій злочинний умисел спрямований на розтрату майна ВАТ "Оріана" до кінця з причин, що не залежали від його волі.

У результаті злочинних дій ОСОБА_1, які виявилися у замаху на розтрату майна ВАТ"Оріана" з території сульфатно-збагачувальної фабрики ВАТ «Оріана» у період з 22.02.2014 по 03.03.2014 вчинено спробу вивезення металобрухт чорних та кольорових металів, вагою 98,57 тон на загальну суму 443 тис. 082 грн.

06.07.2016р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

08.12.2016р. ОСОБА_1 змінено раніше повідомлену підозру та оголошено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст.15,ч.5 ст.191 КК України, обґрунтована підозра у вчиненні яких на думку прокурора повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Матеріалами клопотання зазначено, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення злочину; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний не має постійного джерела прибутку, тому, з метою запобігання вказаним ризикам, на думку слідчого є необхідність в застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити, визначивши заставу в розмірі 9565387 гривень.

В судовому засіданні захисник підозрюваного клопотання заперечила, оскільки вважає підозру не обґрунтованою, а наведені прокурором ризики - не доведеними, та просила застосувати до підозрюваного більш м"який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів мінімальної заробітної плати. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

З матеріалів клопотання вбачається, що 06.07.2016р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а 08.12.2016р. ОСОБА_1 змінено раніше повідомлену підозру та оголошено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - особливо тяжких злочинів, відповідальність за які передбачено ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В той же час наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище злочину підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності, а саме: допитами службових осіб ВАТ "Оріана", актами інвентаризації матеріальних цінностей та іншими доказами.

При цьому доводи захисника підозрюваного фактично зводяться до оцінки зібраних органом досудового розслідування доказів на предмет доведеності його вини, що не стосується питань даного судового розгляду.

Враховуючи наведене вважаю, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення злочину; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, тому, з метою запобігання вказаним ризикам, на думку слідчого є необхідність в застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Однак жодним чином стороною, яка звернулась з клопотанням, не доведено наявність таких ризиків, як можливість підозрюваного іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, має на утриманні малолітню дитину, міцність соціальних зв'язків, його репутацію, наявність постійного місця проживання та роботи, раніше не судимий.

В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання та відповідно для застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають встановлених в судовому засіданні ризиків.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Однак клопотання прокурора про визначення застави в сумі 9565387 грн. в достатній мірі не обґрунтовано, такий її розмір буде завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_1 та суперечитиме практиці Європейського суду з прав людини в цій категорії справ.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити частково та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з визначенням застави - 300 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 25 днів - до 02 січня 2017 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду, а тримання його здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу - 300 (триста) розмірів мінімальної заробітної плати в сумі 413400 ( чотириста тринадцять тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 02 січня 2017 року обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з м. Харків, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну;

В решті вимог клопотання відмовити.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області Боровика С.О.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 12 грудня 2016 року.

Слідчий суддя Татарінова О.А.