Ухвала суду № 63326915, 05.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1957/16 Справа № 204/3434/16-к Головуючий у 1 й інстанції - Дружинін К. М. Доповідач - Стуковенкова Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Стуковенкової Т.Г.

суддів Кленцаря В.Б., Мудрецького Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Пиріч Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040680001308 щодо

ОСОБА_2, року народження ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився в м. Дніпропетровську, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_2 раніше судимого: 02.03.2015 року за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в сумі 850 гривень,-

за участю прокурора Чорнобривець Ю.М., обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3-

В С Т А Н О В И Л А:

Даним вироком ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч.1 ст. 71 КК України ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі та штрафу в сумі 850 гривень. Відповідно до ч.3 ст.72 КК України, не відбуте ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в сумі 850 гривень ухвалено виконувати самостійно.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 880 гривень 40 копійок.

Вирішено питання речових доказів.

Не погодившись із ухваленим вироком, обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року скасувати та поновити досудове розлідування по даному провадженню.

Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що суд не врахував обставини, які, на його думку, пом'якшують покарання, а саме ту обставину, що він перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, по місцю проживання характеризується позитивно, працює. Крім цього, вказує на те, що при судовому розгляді він не був забезпечений захисником, чим були порушені його процесуальні права , що є підставою до скасування вироку.

Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_2, 18 квітня 2016 року близько 12 години, знаходячись біля центрального автовокзалу, розташованого по вул. Курчатова, 10 у м. Дніпропетровську, повторно, маючи умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, який незаконно зберігав при собі, без мети збуту.

Цього ж дня, приблизно о 14 годині 30 хвилин, біля будинку № 22 по вул. Янгеля в м. Дніпропетровську, ОСОБА_2 був затриманий працівниками поліції, за вчинення адміністративного правопорушення, після чого в ході огляду особистих речей обвинуваченого працівники поліції виявили та вилучили рідину, масою 0,9072 г, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, маса якого в перерахунку на суху речовину складає 0,0356 г, який обвинувачений умисно повторно незаконно придбав та зберігав при собі, без мети збуту.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення апеляційної скарги без задоволення, а вироку без змін, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши матеріали провадження, вивчивши і проаналізувавши аргументи, що містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновків, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, вчиненому повторно суд прийшов на підставі встановлених в судовому засіданні фактів.

Так, допитаний при судовому розгляді ОСОБА_2 повністю визнав свою вину та не заперечував, що працівниками поліції у нього був виявлений та вилучений наркотичний засіб, який він придбав 18 квітня 2016 року біля центрального автовокзалу в м. Дніпропетровську та зберігав при собі для особистого вживання.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким із учасників процесу не оспорювалися. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції не було, йому роз'яснено, що у даному випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи, суд обґрунтовано, прийшов до висновку що ці обставини є дослідженими та встановленими, пославшись на дані, які містяться в протоколі огляду від 18.04.2016 року та висновках експерта від 5.05.2016 року.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину при встановлених судом обставинах в апеляційній скарзі не оскаржуються.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Доводи обвинуваченого, викладені в апеляційній скарзі, про невідповідність призначеного покарання його особі та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок суворості не заслуговують на увагу.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому за вчинення вищезазначеного злочину суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані щодо його особи, в тому числі і ті, на які посилається в апеляційній скарзі ОСОБА_2, а саме, його позитивну характеристику, пом'якшуючу обставину, до якої відніс визнання своєї вини, а також наявність непогашеної судимості, та прийшов до висновку про неможливість виправлення ОСОБА_2 без реального відбування покарання.

З даним висновком погоджується колегія суддів і вважає, що при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених ст.50,65 КК України, дотримався принципу індивідуалізації покарання та призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Вважати призначене покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості, колегія суддів підстав не знаходить.

Приймаючи до уваги, що за попереднім вироком від 02.03. 2015 року ОСОБА_2 засуджений за ч.1 ст.309 КК України до 850 грн. штрафу, який ним не сплачений, судом правильно призначено покарання за сукупністю вироків з зазначенням, що покарання у виді штрафу підлягає самостійному виконанню відповідно до положень ч.3 ст.72 КК України.

В матеріалах провадження відсутні дані на підтвердження доводів апелянта про наявність у нього двох неповнолітніх дітей, які знаходяться на його утриманні, та про працевлаштування, і що дані обставини не взяті до уваги судом при обранні виду і розміру покарання, є безпідставними.

Доводи ОСОБА_2 про порушення його права на захист при судовому розгляді провадження, оскільки йому не було надано можливості користуватися послугами захисника, є необґрунтованими.

Як вбачається із журналу судового засідання від 31.05.2016 року та матеріалів провадження обвинуваченому була вручена пам'ятка про його права та обов'язки, в тому числі і право мати захисника, проте клопотання про участь захисника в судовому засіданні від нього не надходило.

Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних порушень вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування вироку, по кримінальному провадженню не встановлено.

При вивченні матеріалів кримінального провадження встановлено, що в характеристиці з місця проживання, в повідомлені про закінчення досудового розслідування та у самому вироку допущена помилка в адресі проживання обвинуваченого, замість АДРЕСА_1 зазначена АДРЕСА_3 на що звертав увагу ОСОБА_2 при апеляційному розгляді даного кримінального провадження, при цьому останній не заперечував проти наданої на його ім'я характеристики та проти ознайомлення з усіма матеріалами провадження.

Вказані неточності не стосуються фактичних обставин справи, не впливають на доведеність чи спростування вини обвинуваченого, а тому не можуть бути визнані істотними порушеннями, які можуть поставити під сумнів законність вироку.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах до якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, судом зараховується попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Попереднє ув'язнення, у розумінні положень ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_2 знаходиться під вартою з 21 червня 2016 року по даному кримінальному провадженню, а тому, з врахуванням положень ч.5 ст.72 КК України йому у строк відбування покарання підлягає зарахуванню попереднє ув'язнення з вказаної дати, тобто з 21.06. 2016 року по 5 грудня 2016 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст.404,405, 407 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року стосовно ОСОБА_2 - без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_2 зарахувати попереднє ув'язнення з 21.06. 2016 року по 5 грудня 2016 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.

На судові рішення першої та апеляційної інстанцій може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: