Рішення № 63326843, 30.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6086/16 Справа № 202/35950/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л. П. Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого: - Пищиди М.М.

суддів: - Глущенко Н.Г., Осіяна О.М.,

при секретарі: - Григор»євої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент Банк», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ ««ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» (далі - ПАТ «Акцент Банк»), ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 11 грудня 2006 року між банком та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № МК-117-06, відповідно до умов якого останньому було надано кредитні кошти у розмірі 850 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 19 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 грудня 2010 року. Також 19 грудня 2007 року між банком та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № МК-117/02-06, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 142 000 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 10 грудня 2010 року.

У забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_7 і ОСОБА_6 12 грудня 2006 року було укладено договори поруки, відповідно до умов яких поручителі відповідають перед кредитором за виконання обов'язків за кредитною угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Також у забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за вказаними кредитними договорами 20 жовтня 2010 року між позивачем та ПАТ «Акцент-Банк» укладено договір поруки № 167, відповідно до умов якого розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується 10 000 грн.

Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_5 зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконує, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором від 11 грудня 2006 року № МК-117/-06 у розмірі 2 845 729 грн 49 коп., заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № МК-117/02-06 у розмірі 569 465 грн 80 коп., стягнути солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2007 року МК-117/02-06 у розмірі 10 000 грн.

Заочним рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не надано належного розрахунку заборгованості, не повідомив суд про всі відомі йому рішення судів, що стосуються предмету спору, наявність досудового розслідуванню по кримінальному провадженню за фактом крадіжки заставного майна, що було передано під заставу банку і яке знаходилося у нього під охороною.

Проте із вказаними висновками районного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 грудня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № МК-117/-06 та договір про видачу траншу № МК-117/01-06, відповідно до умов яких останній отримав у кредит грошові кошти у розмірі 850 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 грудня 2010 року.

У забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором від 11 грудня 2006 року № МК-117/-06, 12 грудня 2006 року було укладено такі договори поруки: між банком та ОСОБА_7 № МК-117-06, між банком та ОСОБА_6 № МК-117-06.

19 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 було також укладено договір про видачу траншу № МК-117/02-06, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 142 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 10 грудня 2010 року.

У забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитними договорами від 11 грудня 2006 року № МК-117-06 та від 19 грудня 2007 року № МК-117/02-06, 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ Акцент-Банк» укладено договір поруки № 167, відповідно до умов якого розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується 10 000 грн.

Разом з цим, районний суд не звернув увагу на положення ч. 1 ст. 1 ГПК України, де закріплено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1737цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-77цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку, що провадження за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент Банк», ОСОБА_5, як фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки даний спір віднесено до юрисдикції господарських судів, про що, відповідно до ч. 2 ст. 206 ЦПК України, роз»яснюється позивачу.

Крім цього, згідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 549, 550 ЦК України, неустойкою є штраф або пеня, та право на неї виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до вимог ст.ст. 549 - 552 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитною угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Пунктом 4 договору поруки передбачено солідарну відповідальність поручителя та боржника перед кредитором.

ОСОБА_5 зобов'язання за кредитним договором №МК-117-06 від 11.12.2006 року належним чином не виконував, а тому станом на 03.09.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 2 845 729,49 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 678 697,16 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 1 229 107,60 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором - 937 924,73 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт того, що у відповідачів перед ПАТ КБ «Приватбанк» існує заборгованість, яка ними добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, тому колегія суддів прийшла до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»: заборгованості за кредитним договором №МК-117-06 від 11.12.2006 року станом на 03.09.2013 року у розмірі 2835729,49 грн.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, позовні вимоги позивача про стягнення витрат на юридичну допомогу в сумі 3200 грн. задоволенню не підлягають, оскільки зазначені витрати не підтверджені документально.

Доводи відповідачів про те, що заборгованість за спірними кредитними договорами стягнута заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2011 року (справа №0417/2-3984/2011), не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2012 року заочне рішення цього ж суду від 21 листопада 2011 року по цивільній справі №0417/2-3984/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості - скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2012 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості - залишено без розгляду.

Таким чином, посилання відповідачів на те, що вже існує рішення суду, яким з них стягнуто спірну заборгованість є безпідставним.

Відповідачі до судового засідання не з»явилися та не скористалися своїм правом подати власний розрахунок та докази сплати частини заборгованості згідно з графіком погашення кредиту та заявити клопотання про призначення економічної експертизи для визначення суми заборгованості, а також наслідки невчинення вказаних процесуальних дій.

За таких обставин відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції від 15 травня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині стягнення заборгованості із ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

Згідно ст.88 ЦПК України з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1065,80 грн. з кожного.

Керуючись ст. п. 1 ч. 1 ст. 205, 209, ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент Банк», ОСОБА_5, як фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості - закрити

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 (іпн.НОМЕР_2), ОСОБА_7 (іпн. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. №29092829003111):

- заборгованість за кредитним договором №МК-117-06 від 11.12.2006 року станом на 03.09.2013 року у розмірі 2835729,49 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 678697,16 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 1229107,60 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 937924,73 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № МК-117/02-06 від 19.12.2007 року станом на 03.10.2013 року у розмірі 569465,80 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 128363,04 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 250051,03 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 191051,73 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 (іпн.НОМЕР_2), ОСОБА_7 (іпн. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. №64993919400001) судовий збір у розмірі 1065,80 грн. з кожного.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий:

Судді: