Ухвала суду № 63323409, 30.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року м. Київ К/800/21724/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівЄрьоміна А.В. Кравцова О.В. секретар судового засідання Носенко Л.О.,

за участі представників: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - ОСОБА_4, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ Банк" Караченцева А.Ю. - ОСОБА_6, Генеральної прокуратури України - ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства "Граве Україна страхування життя" - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Граве Україна страхування життя" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ Банк" Ткач Маріанни Юріївни, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ Банк" Караченцева Артема Юрійовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "ЕРДЕ Банк" про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії за касаційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування), заступника прокурора м. Києва, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "ЕРДЕ Банк" Караченцева Артема Юрійовича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та касаційною скаргою Фонду гарантування на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ПАТ "Граве Україна страхування життя" в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явило позов до Фонду гарантування, уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію банку ПАТ "ЕРДЕ Банк" Ткач М.Ю., уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію банку ПАТ "ЕРДЕ Банк" Караченцева А.Ю., третя особа - ПАТ "ЕРДЕ Банк" про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що резерви нетто-премій за договорами довгострокового страхування життя, укладеними із фізичними особами-страхувальниками у національній валюті України за тарифами головного страхування GX-3 грошовими коштами на поточному рахунку позивача

НОМЕР_1, відкритому у ПАТ "ЕРДЕ Банк", належать відповідним фізичним особам-страхувальникам у розмірі, що відповідає розмірам сформованих нетто-резервів за вказаними договорами, а отже, представлення резерву нетто-премій за договорами довгострокового страхування життя, укладеними із фізичними особами-страхувальниками у національній валюті України за тарифами головного страхування GX-3 грошовими коштами на поточному рахунку позивача НОМЕР_1, відкритому у ПАТ "ЕРДЕ Банк", у розмірі, що відповідає розмірам сформованих нетто-резервів за вказаними договорами згідно з рішенням правління позивача від 02 квітня 2012 року, відповідає чинному законодавству та локальним нормативно-правовим актам позивача.

Проте, Фондом гарантування та уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "ЕРДЕ Банк" Ткач М.Ю. відмовлено ПАТ "Граве Україна страхування життя" у включенні осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "ЕРДЕ Банк", та у виплаті (відшкодуванні) вкладів фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 в загальному розмірі 10 740 312,22 грн.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило:

- визнати протиправними дії Фонду гарантування та уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "ЕРДЕ Банк" Ткач М.Ю. щодо відмови у виплаті (відшкодуванні) вкладів фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 в загальному розмірі 10 740 312,22 грн.;

- визнати страхувальників вкладниками ПАТ "ЕРДЕ Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "ЕРДЕ Банк" Караченцева А.Ю. включити цих осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "ЕРДЕ Банк", а також вчинити усі необхідні дії щодо виплати (відшкодування) на користь ПАТ "Граве Україна страхування життя" вкладів у загальному розмірі 10 740 312,22 грн. щодо цих страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3.

Справа судами слухалась неодноразово.

Останньою постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Граве Україна страхування життя" задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову.

Адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Фонду гарантування та уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "ЕРДЕ Банк" Ткач М.Ю. щодо відмови у виплаті (відшкодуванні) вкладів фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 в загальному розмірі 10 740 312,22 грн.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "ЕРДЕ Банк" Караченцева А.Ю. надати до Фонду гарантування додаткову інформацію стосовно вкладників ПАТ "ЕРДЕ Банк", яким необхідно здійснити виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування, включивши до нього страхувальників, згідно списку, що є додатком до листа ПАТ "Граве Україна страхування життя" від 26 червня 2014 року № 134/02.

Зобов'язано Фонд гарантування вчинити необхідні дії щодо виплати (відшкодування) на користь ПАТ "Граве Україна страхування життя" вкладів страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 у загальному розмірі 10 740 312,22 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Крім того, у серпні 2016 року уповноважена особа Фонду гарантування на ліквідацію банку ПАТ "ЕРДЕ Банк" Караченцев А.Ю. подав до суду апеляційної інстанції заяву про роз'яснення рішення від 21 липня 2016 року у цій справі, посилаючись на наявність в ньому окремих положень, які є незрозумілими й такими, що ускладнюватимуть його виконання.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року у задоволенні заяви уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію банку ПАТ "ЕРДЕ Банк" про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Граве Україна страхування життя" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ Банк" Ткач Маріанни Юріївни, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ Банк" Караченцева Артема Юрійовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "ЕРДЕ Банк" про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії відмовлено.

Не погоджуючись із наведеними вище рішеннями суду апеляційної інстанції Фонд гарантування вкладів, заступник прокурора м. Києва та уповноважена особа Фонду гарантування на ліквідацію банку ПАТ "ЕРДЕ Банк" Караченцев А.Ю. подали касаційні скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у цій справі, а Фондом гарантування - касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року.

В касаційних скаргах Фонд гарантування вкладів заступник прокурора м. Києва та уповноважена особа Фонду гарантування на ліквідацію банку ПАТ "ЕРДЕ Банк вказують на те, що оскаржувані рішення судом апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2016 року.

Фонд гарантування просить й скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та заяву направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, який постановив ухвалу.

Заслухавши учасників судового розгляду, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно з матеріалами даної справи ПАТ "Граве Україна страхування життя" провадить діяльність у сфері надання страхових послуг. 09 листопада 2010 року позивачеві видано ліцензію Серії АВ № 499999 на провадження діяльності із добровільного страхування життя.

30 листопада 2010 року між ПАТ "Граве Україна страхування життя" та ПАТ "ЕРДЕ Банк" укладено договір банківського рахунку № 10370 на підставі якого позивачеві відкрито поточний рахунок НОМЕР_1.

Рішенням правління ПАТ "Граве Україна страхування життя", оформленим протоколом від 02 квітня 2012 року № 2, резерв нетто-премій за договорами довгострокового страхування життя, укладеними із фізичними особами-страхувальниками у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3, вирішено представити грошовими коштами на поточному рахунку товариства НОМЕР_1, відкритому у ПАТ "ЕРДЕ Банк", у розмірі, що відповідає розмірам сформованих нетто-резервів за вказаними договорами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що, починаючи з 11 вересня 2012 року ПАТ "ЕРДЕ Банк" припинив виконувати платіжні доручення позивача за вказаним поточним рахунком.

За змістом доповідної записки фінансового директора ПАТ "ЕРДЕ Банк" від 01 жовтня 2012 року на поточному рахунку ПАТ "Граве Україна страхування життя" НОМЕР_1 розміщено грошові кошти резервів зі страхування життя в сумі 10 786 723,36 грн., з яких 10 740 312,22 грн. сформовано з страхових резервів нетто-премій за 3 609 договорами добровільного страхування життя.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 29 жовтня 2012 року № 25 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "ЕРДЕ Банк" та призначено уповноважену особу на тимчасову адміністрацію.

Постановою Національного банку України від 09 січня 2013 року № 4 відкликано банківську ліцензію ПАТ "ЕРДЕ Банк" та прийнято рішення про його ліквідацію.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 28 лютого 2014 року № 8 повноваження уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "ЕРДЕ Банк" передано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу супроводження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ткач М.Ю.

26 червня 2014 року позивач звернувся до Фонду гарантування із листом

№ 134/02, в якому просив вчинити необхідні дії щодо виплати (відшкодування) ПАТ "Граве Україна страхування життя" на користь фізичних осіб-страхувальників гарантованих сум відшкодування вкладів цих осіб за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 у загальному розмірі 10 740 312,22 грн. згідно із списком, що є додатком до цього листа.

Листами від 22 липня 2014 року № 21-4948/14 та від 22 липня 2014 року

№ 21-4949/14 Фонд гарантування відмовив у здійсненні таких виплат, посилаючись на те, що фізичні особи-страхувальники не є вкладниками в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а гарантії Фонду гарантування не поширюються на повернення коштів, розміщених на поточних рахунках юридичних осіб.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, ПАТ "Граве Україна страхування життя" звернулося з даним позовом до суду.

Скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року та частково задовольняючи адміністративний позов, Київський апеляційний адміністративний суд виходив з наступного.

Суд першої інстанції помилково не врахував доводів позивача про те, що після представлення резервів зі страхування життя за договорами довгострокового страхування життя грошовими коштами, які були розміщені на поточному рахунку ПАТ "Граве Україна страхування життя" НОМЕР_1 в ПАТ "ЕРДЕ Банк", цей договір банківського рахунку на підставі частини першої статті 636, частини другої статті 636 Цивільного кодексу України за своєю правовою суттю набув ознак договору на користь фізичних осіб-страхувальників, які не встановлені в договорі - страхувальників за 3 609 договорами добровільного страхування життя за тарифами головного страхування GХ-3.

У спорі, що виник, саме зазначених осіб слід вважати вкладниками, а резерви зі страхування їх життя - слід вважати вкладом на їхню користь в розумінні Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI).

В обґрунтування вимог касаційних скарг скаржники вказують, що суд апеляційної інстанції помилково визнав спірні кошти страхових резервів вкладом, в розумінні Закону № 4452-VI, а фізичних осіб-страхувальників - вкладниками; відшкодування вкладів за рахунок Фонду на користь юридичної особи не передбачено Законом № 4452-VI, а позов фактично подано на захист прав фізичних осіб, неможливість самостійного захисту якими своїх прав жодним чином не обґрунтовано; оскаржуване судове рішення тягне за собою трикратне стягнення грошових коштів з Фонду гарантування; поточний рахунок НОМЕР_1 не міг використовуватись для надходження страхових резервів; спір між сторонами не містить ознак публічно-правового.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів суду касаційної інстанції виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування, порядок виплати Фондом гарантування відшкодування за вкладами визначаються Законом України № 4452-VI.

На час виникнення спору правовідносини, також, регулювалися Законом України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон

№ 85/96-ВР), Правилами розміщення страхових резервів із страхування життя, затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 листопада 2004 року № 2875 (далі - Правила

№ 2875), Методикою формування резервів із страхування життя, затвердженою розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27 січня 2006 року № 24 зі змінами і доповненнями.

Пунктами 3, 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

У відповідності до приписів частин першої та другої статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Згідно з частиною першою статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Таким чином, з огляду на зазначені норми права договір банківського рахунку за своєю правовою суттю може набувати ознак договору на користь фізичних осіб-страхувальників, про яких в цьому договорі не йдеться.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням правління

ПАТ "Граве Україна страхування життя", оформленим протоколом від 02 квітня 2012 року № 2, резерв нетто-премій за договорами довгострокового страхування життя, укладеними із фізичними особами-страхувальниками у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3, вирішено представити грошовими коштами на поточному рахунку Товариства НОМЕР_1, відкритому у ПАТ "ЕРДЕ Банк", у розмірі, що відповідає розмірам сформованих нетто-резервів за вказаними договорами.

Сформованість резервів зі страхування життя на рахунку в ПАТ "ЕРДЕ Банк", як встановлено судом апеляційної інстанції, підтверджено первинними документами позивача, про що зазначається у звітах ТОВ "Аудиторська Фірма "РСМ АПІК" від 30 червня 2014 року. Цими звітами також підтверджено, що внутрішні нормативні акти ПАТ "Граве Україна страхування життя" дозволяють встановити станом на 30 вересня 2012 року належність коштів вказаних страхових резервів страхувальникам-фізичним особам згідно наданого переліку в розрізі кожної окремої фізичної особи.

За змістом доповідної записки фінансового директора ПАТ "ЕРДЕ Банк" від 01 жовтня 2012 року на поточному рахунку ПАТ "Граве Україна страхування життя" НОМЕР_1 розміщено грошові кошти резервів зі страхування життя в сумі 10 786 723,36 грн., з яких 10 740 312,22 грн. сформовано з страхових резервів нетто-премій за 3 609 договорами добровільного страхування життя.

У відповідності до вимог абзацу 2 частини двадцятої статті 31 Закону

№ 85/96-ВР кошти страхових резервів мають бути представлені активами у вигляді: грошових коштів на поточному рахунку; банківських вкладів (депозитів); валютних вкладень згідно з валютою страхування; нерухомого майна; акцій, облігацій, іпотечних сертифікатів; цінних паперів, що емітуються державою; прав вимоги до перестраховиків; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України; банківських металів; кредитів страхувальникам - фізичним особам; готівки в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Зазначене дублюється в пункті 2.1.1 Правил № 2875.

Таким чином, розміщення на поточному рахунку ПАТ "Граве Україна страхування життя" НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 10 740 312,22 грн., що сформовані зі страхових резервів нетто-премій за 3 609 договорами добровільного страхування життя, не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Суд касаційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що сам факт розміщення на поточному рахунку ПАТ "Граве Україна страхування життя" грошових коштів, які сформовані за рахунок страхових резервів нетто-премій за договорами добровільного страхування життя, не може свідчити про те, що ПАТ "Граве Україна страхування життя" є власником цих коштів. Належність розміщених на поточному рахунку Товариства грошових коштів у сумі 10 740 312,22 грн. фізичним особам-страхувальникам - це та обставина, від встановлення якої залежить висновок про те, чи є ці особи вкладниками, а кошти вкладом в розумінні Закону № 4452-VI.

Судом апеляційної інстанції повно та всебічно з'ясовано правовий статус та власників грошових коштів у сумі 10 740 312,22 грн., які були розміщені ПАТ "Граве Україна страхування життя" на своєму поточному рахунку.

У зв'язку із наведеним висновок суду апеляційної інстанції про те, що зазначені грошові кошти є вкладом, а фізичні особи-страхувальники - вкладниками в розумінні Закону № 4452-VI, відповідає встановленим обставинам справи та нормам пунктів 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, частин першої та другої статті 636, частини першої статті 1067 Цивільного кодексу України у системному їх застосуванні.

Враховуючи викладене вище спростовуються доводи касаційних скарг про те, що поточний рахунок НОМЕР_1 не міг використовуватися для надходження страхових резервів.

Не знаходять свого підтвердження в цій частині також й доводи касаційної скарги уповноваженої особи Фонду гарантування.

Вказана особа зазначає, що у відповідності до пункту 6.7 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум тощо) юридична особа має право відкрити поточні рахунки фізичним особам, уклавши з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.

На цій підставі зроблено висновок про те, що фактом укладення договору банківського рахунку для фізичних осіб-страхувальників є наявність окремо укладеного договору про відкриття поточного рахунку для кожної фізичної особи.

Позиція уповноваженої особи Фонду гарантування в цій частині спростовуються й тим, що виплата з поточних рахунків юридичних осіб-страховиків за рахунок страхових резервів на підставі договорів страхування життя за своєю правовою природою не є видом виплат, зазначених у переліку деяких видів виплат, встановленого пунктом 6.7 Інструкції № 492.

Стосовно того, що відшкодування вкладів за рахунок Фонду гарантування на користь юридичної особи не передбачено Законом № 4452-VI, а адміністративний позов фактично подано на захист прав фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до вимог частини першої статті 16 Закону № 85/96-ВР договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною шостою статті 6 Закону № 85/96-ВР страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

За приписами частин першої та тринадцятої статті 31 Закону № 85/96-ВР страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Частиною першою статті 10 Закону № 85/96-ВР визначено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Отже, чинне законодавство покладає на ПАТ "Граве Україна страхування життя" страхову виплату виключно зі страхових резервів, створених Товариством за рахунок сплачених застрахованими особами грошових коштів.

Таким чином, за рахунок отримання фізичними особами-страхувальниками через ПАТ "Граве Україна страхування життя" своїх вкладів, що були представлені на його поточному рахунку, відбувається захист інтересів Товариства, що полягає в належному виконанні ним своїх обов'язків перед фізичними особами-страхувальниками та збереженні ділової репутації. При цьому, отримання цих вкладів ПАТ "Граве Україна страхування життя", але для фізичних осіб-страхувальників не порушує суб'єктивного права власності останніх на ці вклади, оскільки зазначені особи залишаються власниками цих грошових коштів, які будуть виплачені Товариством в межах договорів страхування життя.

Не спростовують висновків суду апеляційної інстанції й доводи касаційних скарг про те, що оскаржуване судове рішення тягне за собою трикратне стягнення грошових коштів з Фонду гарантування, оскільки вимоги ПАТ "Граве Україна страхування життя" включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

У відповідності до пункту 2.6 глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 05 липня 2012 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893, Фонд гарантування безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій(им) особі(ам) Фонду на ліквідацію банку з дня початку процедури ліквідації банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Отже, чинне законодавство передбачає можливість внесення відповідних змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів у разі наявності для того відповідних підстав.

Виконуючи рішення суду та відповідно визнаючи ту обставину, що 10 740 312,22 грн., які були розміщені на поточному рахунку ПАТ "Граве Україна страхування життя" є власністю фізичних осіб-страхувальників, Фонд гарантування або уповноважена особа Фонду гарантування мають можливість внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідні зміни, зокрема про виключення з нього вимог ПАТ "Граве Україна страхування життя", які були заявлені ним згідно з раніше направленим листом.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що під час розгляду справи в касаційному порядку представниками Товариства підтверджено відсутність майнових претензій до Фонду.

Таким чином, задоволення позовних вимог не тягне за собою трикратне стягнення грошових коштів з Фонду гарантування, а рішення суду апеляційної інстанції в цій частині відповідає встановленим обставинам справи та відповідним їм правовідносинам.

Також колегія суддів вважає необхідним вказати на таке.

У відповідності до абзацу 2 частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Дійсно у постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15, на яку посилається уповноважена особа Фонду гарантування, міститься правовий висновок про те, що виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства (частина третя статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стаття 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункт 6 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України і в постанові від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14, на яку також посилається скаржник та вважає, що даний спір не є публічно-правовим.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне відступити від правових позицій, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду України, з огляду на таке.

В основу такого рішення Верховним Судом України покладено те, що спори з уповноваженою особою Фонду гарантування виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку.

Проте, як вказує аналіз норм законодавства, яке регулює питання ліквідації боржників через їх неплатоспроможність, у будь-якому разі учасником спору в процесі ліквідації певного суб'єкта (в тому числі банку) є цей суб'єкт, тобто боржник.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Усі ці особи в той чи інший спосіб є учасниками певних правовідносин, в яких бере участь безпосередньо боржник.

Правовідносини між Фондом гарантування і ПАТ "Граве Україна страхування життя", яке претендує на отримання відшкодування за рахунок Фонду гарантування на користь фізичних осіб-страхувальників, складаються без участі банка-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно ПАТ "Граве Україна страхування життя" та Фонд гарантування, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.

ПАТ "ЕРДЕ Банк", який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде включено особу до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.

Отже, правовідносини між Фондом гарантування та ПАТ "Граве Україна страхування життя" не породжують прав та обов'язків для ПАТ "ЕРДЕ Банк".

Відтак, відсутні підстави вважати, що правовідносини, які виникли між ПАТ "Граве Україна страхування життя" та Фондом гарантування, складаються за участі ПАТ "ЕРДЕ Банк". Тому ці правовідносини не стосуються процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду гарантування, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.

У статті 4 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено такі самостійні функції Фонду гарантування, як здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (пункт 4 частини другої статті 4); здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4).

Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб-страхувальників за рахунок Фонду гарантування є публічно-правовим спором, який не є спором у процесі ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами.

Отже, до цих спорів немає підстав застосовувати приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України та поширювати на такі спори юрисдикцію господарських судів.

Окрім того, існують, також інші підстави вважати, що дана справа є публічно-правовим спором.

Так, відповідно до статті 3 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантування є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з вимогами частини першої статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду гарантування є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд гарантування наділений відповідними функціями, що визначені частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI.

Серед таких функцій є здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Наведене свідчить, що функції Фонду гарантування пов'язані із здійсненням владних управлінських повноважень.

В свою чергу, згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Враховуючи викладене вище, Фонд гарантування є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а посилання на статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України як обґрунтування того, що відповідні публічно-правові спори мають іншу судову юрисдикцію, зокрема, господарську, - є безпідставним.

Інші доводи касаційних скарг на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Щодо ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року колегія суддів вказує на таке.

Відмовляючи у задоволенні заяви Фонду про роз'яснення судового рішення, встановлення законного способу і порядку виконання судового рішення, Київський апеляційний адміністративний суд виходив із того, що текст постанови від 21 липня 2016 року є чітким і зрозумілим, а постанова не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння.

Звернення до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення здійснюється після видачі виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з приписів частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України така заява, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, подається до суду першої інстанції.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та даючи оцінку постановленій ним ухвалі, колегія суддів виходить з наступного.

З тексту заяви Фонду гарантування вбачається, що вона подана для роз'яснення судового рішення в порядку статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України та для встановлення способу і порядку виконання судового рішення відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частин першої, другої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

З резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, яку просив роз'яснити заявник вбачається, що позовні вимоги задоволені частково.

Визнано протиправними дії Державної установи "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ Банк" Ткач Маріанни Юріївни щодо відмови у виплаті (відшкодуванні) вкладів фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 в загальному розмірі 10 740 312 грн. 22 коп.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ Банк" Караченцева Артема Юрійовича надати до Державної установи "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" додаткову інформацію стосовно вкладників публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ Банк", яким необхідно здійснити виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до нього страхувальників, згідно списку, що є додатком до листа приватного акціонерного товариства "Граве Україна страхування життя" № 134/02 від 26 червня 2014 р.

Зобов'язано Державну установу "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" вчинити необхідні дії щодо виплати (відшкодування) на користь приватного акціонерного товариства "Граве Україна страхування життя" вкладів страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 у загальному розмірі 10 740 312 грн. 22 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

За своєю суттю роз'яснення судового рішення це спосіб усунення його недоліків, але без зміни змісту такого рішення та без ухвалення додаткового рішення.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року не містить в собі будь-яких нечітких формулювань, не містить положень, стосовно яких можуть виникати суперечності щодо її розуміння.

Фактично у своїй заяві Фонд просить роз'яснити порядок виконання постанови, а не її резолютивну частину. Зазначене виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції в частині роз'яснень змісту судового рішення.

У зв'язку із наведеним, немає підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції від 04 серпня 2016 року в частині відмови в роз'ясненні судового рішення.

У відповідності до норм частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Таким чином, вирішення питання про встановлення способу і порядку виконання рішення, по-перше може мати місце за наявності відкритого виконавчого провадження з виконання рішення, відносно якого заявник просить встановити спосіб і порядок його виконання, по-друге, здійснюється судом першої інстанції і виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Встановивши відсутність факту видачі виконавчого листа та звертаючи увагу заявника на той факт, що заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення суду подаються до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви Фонду в цій частині.

У відповідності до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Під час розгляду справи у касаційному порядку колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, а оскаржувані постанова та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та від 04 серпня 2016 року відповідно прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, заступника прокурора м. Києва, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ Банк" Караченцева Артема Юрійовича залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу від 04 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Граве Україна страхування життя" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ Банк" Ткач Маріанни Юріївни, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ Банк" Караченцева Артема Юрійовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "ЕРДЕ Банк" про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Єрьомін А.В.

Кравцов О.В.