Ухвала суду № 63323396, 07.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року м. Київ К/800/12549/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до судді Верховного Суду України Охрімчук Людмили Іванівни про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до судді Верховного Суду України Охрімчук Л.І. про зобов'язання її визначити підсудність цивільної справи за його позовною заявою, поданою до Верховного Суду України 29 жовтня 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, відмовлено у відкритті провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки таку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року і зобов'язати відповідача своєю ухвалою визначити підсудність цивільної справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлює частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) в рамках виконання ними владних управлінських функцій.

Судами попередніх інстанцій зі змісту позовної заяви ОСОБА_4 встановлено, що останній фактично висловлює свою незгоду з ухвалою Верховного Суду України від 2 лютого 2016 року, постановленою суддею Охрімчук Л.І., про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_4 щодо визначення підсудності справи за його позовом до суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ткачука О.С., Юровської Г.В., Кузнєцова В.О., Кафідової О.В., Червинської М.Є., а також посадових осіб цього ж суду Глущенко С.В., Капустинського В.А. про визнання незаконною відмови у відкритті касаційного провадження та відшкодування моральної шкоди.

Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначив, що відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина 1 статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно взяли до уваги те, що в межах зазначених спірних правовідносин суддя Верховного Суду України Охрімчук Л.І. виконувала повноваження судді, пов'язані із здійсненням правосуддя у цивільній справі та не здійснювала відносно ОСОБА_4 владних управлінських функцій в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів про те, що цей спір відповідно до положень зазначених вище норм не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно вимог пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, на підставі наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відмову у відкритті провадження у вищезазначеній адміністративній справі.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати оскаржувані судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до судді Верховного Суду України Охрімчук Людмили Іванівни про зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.