Ухвала суду № 63323330, 07.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року м. Київ К/800/12361/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Єрьоміна А.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни, треті особи: ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративними позовами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни, треті особи: ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що дії відповідачів суперечать нормам законодавства та порушують його права і законні інтереси як вкладника, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльності відповідачів, що полягає у не розгляді кредиторських вимог про визнання позивача кредитором ПАТ «Старокиївський банк» по заборгованості, що виникла з договору банківського рахунку №8208 від 23 травня 2014 року про визнання позивача кредитором ПАТ «Старокиївський банк» по заборгованості, що виникла з договору банківського вкладу №05/1480-2014 від 23 травня 2014 року, та про виплату всіх належних йому коштів, що знаходяться на всіх рахунках відкритих на його ім'я в ПАТ «Старокиївський банк;

- визнати протиправною бездіяльності відповідачів, що полягає у нездійсненні заходів щодо організації виплати позивачу відшкодування за його вкладами, оскільки було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк», що полягає у невключенні даних позивача до переліку вкладників, що мають право на відшкодування банківських вкладів у ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду, і неподанні в межах своїх повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» додаткової інформації про вкладника ПАТ "Старокиївський банк", а також у невключенні позивача в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду;

- визнати протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О., що полягає у здійсненні ним неналежним чином перевірки переліку вкладників в ПАТ «Старокиївський банк»;

- скасувати протиправне рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О., оформлене у вигляді протоколу від 29 серпня 2014 року засідання комісії з перевірки договорів, тимчасова адміністрація ПАТ "Старокиївський банк", призначеної наказом №30-А від 14 липня 2015 року "Затвердження переліку договорів (інших правочинів), які за результатами перевірки визнано нікчемними", в частині, що стосується позивача;

- скасувати протиправне рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О., оформлене у вигляді акту індивідуальної дії - наказу №61 від 29 серпня 2014 року тимчасової адміністрації ПАТ «Старокиївський банк» про зупинення перерахувань/виплат за транзакціями і правочинами згідно переліку, який додається до цього наказу, про визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів (договорів), згідно переліку, який додається до цього наказу, в частині, що стосується позивача;

- зобов'язати відповідачів розглянути кредиторські вимоги позивача про визнання його кредитором ПАТ "Старокиївський банк";

- зобов'язати відповідачів включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду;

- зобов'язати здійснити заходи щодо організації виплати позивачу відшкодування за його вкладами у ПАТ "Старокиївський банк".

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 26 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року, позов задовольнив частково.

Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 23 грудня 2015 року (вх. №2928/09-01 від 24 грудня 2015 року).

Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Л.О., оформлене наказом № 61 від 29 серпня 2014 року, в частині визнання нікчемними та зупинення перерахування/виплати за договором банківського вкладу №05/1480-2014 від 23 травня 2014 року та договором банківського рахунку №8208 від 23 травня 2014 року, укладеними між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» (код ЄДРПОУ 19024948).

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк" Пантіну Л.О. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк» (код ЄДРПОУ 19024948) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі уповноважена особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіна Л.О., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та відмовити в позові.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідачів були відсутні підстави не включати позивача до реєстру вкладників, які мають право на повернення гарантованих коштів. Бездіяльність відповідачів порушила права та законні інтереси позивача, що стало підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права, та зазначає наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між ПАТ «Старокиївський банк», та ОСОБА_1 23 травня 2014 року укладено договір рахунку, за умовами якого банк, за заявою клієнта, відкриває банківський поточний (на вимогу) рахунок клієнта у гривні, та здійснює за ним операції згідно діючого законодавства України.

Також, між ПАТ «Старокиївський банк» та позивачем, як вкладником, 23 травня 2014 року укладено договір вкладу, за умовами якого банк відкриває вкладнику вкладний (строковий) рахунок "Улюблений" у гривні, а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 161600,00 грн.

Згідно з п. 1.2 договору, дата внесення вкладу - 23 травня 2014 року, а дата повернення - 23 серпня 2014 року.

Факт внесення позивачем на вкладний (строковий) рахунок у банку грошових коштів у розмірі 161600,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції від 23 травня 2014 року №64626.

Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2014 року №365 ПАТ «Старокиївський банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 червня 2014 року №50 розпочато процедуру виведення ПАТ «Старокиївський банк» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду.

Постановою Правління Національного банку від 11 вересня 2014 року №563 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Старокиївський банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 вересня 2014 року №92 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання із 18 вересня 2014 року та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк».

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що із 03 вересня 2014 року ПАТ "Старокиївський банк" починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився по 18 червня 2014 року включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися протягом терміну дії тимчасової адміністрації через установи ПАТ «Банк «Київська Русь».

29 вересня 2014 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду із заявами: вх. №409/09-01, в якій просив визнати його кредитором ПАТ «Старокиївський банк» за договором рахунку; вх. №410/09-01 в якій просив визнати його кредитором ПАТ «Старокиївський банк» за договором вкладу та виплатити всі належні йому кошти, що знаходяться на всіх належних йому рахунках в ПАТ «Старокиївський банк».

При цьому, листом №1434/09-02 від 11 грудня 2014 року Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» повідомлено позивача про те, що договір рахунку, договір вкладу та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахункам, відкритим на виконання договорів, є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

24 грудня 2015 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду із заявою вх. №2928/09-0, в якій просив визнати його кредиторські вимоги до ПАТ «Старокиївський банк», включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування банківських вкладів у ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду, та виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом, відповідь на яку в матеріалах справи відсутня.

Оскільки позивача не включено до реєстру вкладників, який формує та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, чим порушені його права, позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).

Відповідно до частини першої статті 3, частини першої статті 4, частини першої статті 26, частин першої, другої, четвертої статті 27 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

За змістом статті 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.

Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

З аналізу викладених норм вбачається, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з урахуванням обставини, передбаченої частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI.

Повноваження уповноваженої особи Фонду передбачені статтею 37 Закону № 4452-VI.

Згідно з частинами першою та другою зазначеної норми Закону уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 4) повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 6) звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку (частини друга і третя статті 37 Закону № 4452-VI).

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За нормами частини п'ятої статті 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону (частина шоста статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14 (Положення №14), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Із матеріалів справи вбачається, що позивача як вкладника за договором банківського вкладу не включено до переліку вкладників у зв'язку з визнанням нікчемним договору банківського вкладу року на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що вказаний правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (частина третя статті 38 Закону № 4452-VI).

Згідно з частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до частини п'ятої статті 38 цього ж Закону у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Підставою для віднесення правочинів, вчинених від імені позивача, до категорії нікчемних є те, що на момент укладення договору банківського вкладу від 23 травня 2014 року та договору банківського рахунку від 23 травня 2014 року та перерахування на цей рахунок коштів банк уже не міг виконати взятих на себе зобов'язань щодо повернення коштів позивачці і, тим більше, щодо виплати відсотків за договором банківського вкладу, оскільки фінансовий стан банку вже не мав таких можливостей.

Однак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів наявності підстав, які наведені у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання нікчемним правочину у випадку, який розглядається.

Так, у частині першій статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У силу вимог частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом із тим відповідачами не наведено, а судом не встановлено доказів наявності підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу у досліджуваному випадку; відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

За таких обставин твердження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк», щодо нікчемності договору банківського вкладу є припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність правових підстав стосовно невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Старокиївський банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду як вкладника відповідно до договору банківського вкладу, а тому така бездіяльність уповноваженої особи суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправною.

Крім того, відповідач, стверджуючи про нікчемність договору банківського вкладу, посилається на неправомірність дій працівників банку. Разом із тим такі обставини не можуть бути самостійною підставою для сумніву в добросовісності позивача як вкладника при виконанні умов договору банківського вкладу. Доводи про наявність у працівників банку та позивача спільного умислу на неправомірні, на думку відповідача, дії не підтверджуються жодними доказами. За таких обставин колегія суддів вважає ці доводи безпідставними та необґрунтованими.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції, що ОСОБА_1 є тією особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому вона протиправно не була включена до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів. Отже, бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є протиправною, а тому суд обґрунтовано зобов'язав уповноважену особу Фонду включити позивача до вказаного переліку.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Фонду включити його до Загального реєстру вкладників ПАТ «Старокиївський банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то суд звертає увагу, що виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Оскільки уповноваженою особою Фонду не було включено позивача до переліку вкладників, суд констатує, що, відповідно, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не виникло обов'язку щодо включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а розв'язання спору на майбутнє чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що ці вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 220?, 223-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді А.В. Єрьомін

О.В. Калашнікова