Ухвала суду № 63323283, 07.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року м. Київ К/800/18121/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Бухтіярової І.О.

Суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2013

у справі № 0670/1465/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лакма Полісся»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лакма Полісся» звернулось до суду із клопотанням про виправлення помилки у виконавчому листі № 4713/12, а саме: вказати правильного боржника - державний бюджет України в особі Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2013, виправлено допущену у виконавчому листі № 4713/12 по адміністративній справі № 0670/1465/12 описку; вважати правильним найменування боржника у виконавчому листі - «Державний бюджет України в особі Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби».

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні судових витрат з ДПІ у м. Житомирі, а стягнення здійснити з Державного бюджету України, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лакма Полісся» задоволено; визнано неправомірними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Додатковою постановою цього ж суду від 07.05.2012 відшкодовано з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лакма Полісся» сплачений судовий збір у сумі 3 979,47 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби.

На виконання постанови суду та на підставі заяви стягувача 06.11.2012 представнику позивача видано виконавчий лист по даній справі за № 4713/12 про відшкодування з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лакма Полісся» сплаченого судового збору у розмірі 3 979,47 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби. При цьому боржником у виконавчому листі зазначено - «Державний бюджет України».

14 січня 2013 року позивачем до суду подано клопотання про виправлення помилок у виконавчому листі № 4713/12.

Відповідно до ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент звернення позивача із клопотанням про виправлення помилки) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до п. 3 п. 9 розд. VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України (в редакції на момент звернення позивача із клопотанням про виправлення помилки) у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, (в редакції на момент звернення позивача із клопотанням про виправлення помилки) встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судами у резолютивній частині постанови під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зазначається обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням боржником є Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень-відповідача, що було вірно зазначено судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько