Ухвала суду № 63323200, 06.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року м. Київ К/800/15390/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року по справі № 804/5562/14 за позовом Приватного підприємства «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Буд-Сервіс» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Приватне підприємство «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Буд-Сервіс» звернулось до суду з позовною заявою до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги від 03 березня 2014 року №60-25, якою визначено податковий борг в розмірі 1404425,48 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки від 27 грудня 2013 року № 718/04-16-22-01-31184098 Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 січня 2014 року на загальну суму 1432469 грн., які отримані позивачем поштовим зв'язком 20 лютого 2014 року та оскаржені в судовому порядку 28 лютого 2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 804/3196/14 за позовом Приватного підприємства «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Буд-сервіс» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень від 20 січня 2014 року.

Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняла оскаржувану податкову вимогу від 03 березня 2014 року № 60-25 на суму 1404425,48 грн., яка складається із узгоджених грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 1403915,48 грн., в тому числі 1045774,00 грн. за основним платежем, 261444,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та пенею в розмірі 96697,48 грн.; адміністративних штрафів та санкцій в розмірі 510,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

В податковій вимозі зазначено, що починаючи з 03 березня 2014 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України, також органом державної податкової служби буде здійснено опис майна у податкову заставу.

Судом першої інстанції встановлено, що в інтегрованій картці платника податку на прибуток підприємств, яка ведеться на виконання «Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05 грудня 2013 року № 765, податковим органом 02 березня 2014 року здійснювались записи щодо нарахування відповідно до податкового повідомлення-рішення від 20 січня 2014 року № 0000172201 суми основного зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1307218,00 грн., із розбивкою платежів двома рівними частками: основний платіж 1045774,00 грн. (два записи по 522887,00 грн.), та суми штрафу (фінансових) санкцій (штрафів) по вказаному податку в розмірі 261444,00 грн. (два записи по 522887,00 грн.).

Отже, оскаржувану податкову вимогу прийнято саме у звязку із проведенням 02 березня 2014 року записів в інтегрованій картці платника на підставі податкових повідомлень-рішень від 20 січня 2014 року.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржити у суді податкове повідомлення-рішення у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є неузгодженими саме з 03 березня 2014 року.

Поряд з цим, згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законом строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Отже, у звязку із неузгодженістю податкових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 20 січня 2014 року та безпідставністю нарахування пені на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, у податкового органу не було підстав приймати податкову вимогу від 03 березня 2014 року №60-25.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року по справі № 804/5562/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Веденяпін О.А. підпис Юрченко В.П.