Ухвала суду № 63323192, 30.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року м. Київ К/800/4499/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Єрьоміна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі №805/3542/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення про повернення документів № 04-25/2287 від 29.07.2015; визнати протиправними дії спрямовані на відмову виконання судового рішення у адміністративній справі № 2а-3/11;

- зобов'язати виконати рішення у адміністративній справі № 2а-3/11 про стягнення на користь ОСОБА_1 з місцевого бюджету суми у розмірі 1460,96 грн. та з державного бюджету суми у розмірі 1460,96 грн.

- встановити для управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області строк для виконання судових рішень у адміністративній справі № 2а-3/11.

- зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області надати звіт про виконання судових рішень,

- зобов'язати сплатити компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми у разі пропущення для сплати трьохмісячного строку з дня надходження заяви від 27.07.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою суду, яка набрала законної сили у справі № 2а-3/11 на користь позивача з місцевого бюджету стягнуто 1 460,96 грн., та з державного бюджету стягнуто 1 460,96 грн. Виконавчі листи були звернуті до виконання до відповідача, але у виконанні було відмовлено, оскільки не надано оригіналів розрахункових документів, які підтверджують перерахування коштів до відповідного бюджету. Вважає, що невиконанням рішення суду, відповідач порушує його право на судовий захист.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволені частково. Визнані протиправними дії управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про відмову у виконанні рішення суду № 2а-3/11 та повернення документів від 29.07.2015 року № 04-25/2287. Зобов'язано управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області виконати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року у справі 2а-3/11 за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Маріупольської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення колегії Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради № 142 від 28.07.2010 року, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в частині стягнення судових витрат на користь ОСОБА_1 з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області у розмірі 1 460,96 грн. та з Державного бюджету України у розмірі 1 460,96 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені частково. Визнане незаконним та скасоване рішення управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про повернення документів № 04-25/2287 від 29.07.2015 року. Зобов'язано управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області виконати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року у справі №2-а/3/11 за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Маріупольської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення колегії Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради № 142 від 28.07.2010 року, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в частині стягнення судових витрат на користь ОСОБА_1 з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області у розмірі 1 460,96 грн., та з Державного бюджету України у розмірі 1 460,96 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 16 вересня 2014 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області винесена постанова по справі № 2-а/3/11 за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Маріупольської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення колегії Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради № 142 від 28 липня 2010 року, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Згідно із резолютивною частиною постанови, окрім інших вимог, на користь позивачки стягнуті судові витрати у сумі 7 286,37 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року частково скасована постанова Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 вересня 2014 року у справі № 2-а/3/11, у тому числі в частині розподілу судових витрат на користь ОСОБА_1, а саме, постановлено стягнути з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області на користь ОСОБА_1 1 460,96 грн. у відшкодування судових витрат та з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1460,96 грн. у відшкодування судових витрат.

Зазначена постанова апеляційного суду набрала законної сили 18 лютого 2015 року, з урахуванням чого ОСОБА_1, як стороні, на користь якої присуджені судові витрати, Приморським районним судом м. Маріуполя 16 червня 2015 року видані два виконавчі листи по даній адміністративній справі про стягнення судових витрат з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області у сумі 1 460,96 грн., та з Державного бюджету України у сумі 1 460,96 грн.

Позивач 30 червня 2015 року звернулася до управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області із заявами про виконання рішення в адміністративній справі № 2а-3/11, шляхом перерахування на її розрахунковий рахунок наведених вище сум судових витрат у загальному розмірі 2 921,92 грн., з яких на її користь з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області у сумі 1 460,96 грн., та з Державного бюджету України у сумі 1 460,96 грн. до вищевказаних заяв ОСОБА_1 надано вказані виконавчі листи по наведеній вище справі.

УДКС у м. Маріуполі 3 липня 2015 року листом № 04-25/2057 та №04-25/2058 повернуло заявникові документи з роз'ясненням про надання ОСОБА_1 у відповідності до пункту 6 „Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників" окрім поданої заяви та доданих до неї виконавчих листів - копій документів, які необхідні для виконання вказаних рішень, а саме: копій судових рішень, за якими на користь ОСОБА_1 стягуються кошти, а також оригінал, або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції, тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Позивач 27 липня 2015 року повторно звернулась до управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької із заявою про виконання рішення в адміністративній справі № 2а-3/11 із додаванням до відповідної заяви: копій судових рішень, за якими на її користь стягуються судові витрати, та копії усіх документів, у тому числі розрахункових документів, квитанцій та інших розрахункових документів, які на думку заявника підтверджували справляння судових витрат, які підлягають відшкодуванню за виконавчими листами, виданими на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі № 2-а/3/11.

Управлінням Державної казначейської служби України у м.Маріуполі 29 липня 2015 року листом № 04-25/2287 повернуті документи з роз'ясненням, що до заяви не надані оригінали або копії розрахункових документів, які підтверджують перерахування коштів до відповідного бюджету.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем були надані до відповідача всі необхідні документи, зокрема: виконавчі документи, заява про виконання рішення суду з переліком наданих оригіналів розрахункових документів на підтвердження судових витрат понесених по адміністративній справі № 2а-3/11 отже, відповідачем при здійснені своїх повноважень з виконання виконавчих документів неправомірно було відмовлено позивачу у прийнятті заяви про виконання судового рішення.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в частині, виходив з того, що позовні вимоги про визнання протиправними дії спрямованих на відмову виконання судового рішення у адміністративній справі № 2а-3/11 не підлягають задоволенню зважаючи на те, що відповідач рішення про таку відмову не приймав. Разом з тим, беручи до уваги обов'язковість виконання судового рішення, що набрало законної сили, а також те, що у випадку незрозумілості судового рішення щодо перерахування коштів, або є інші причини, які затягують процес виконання рішення, шляхом стягнення на користь стягувача відповідних коштів, орган казначейства може відкласти безспірне списання коштів та звернутись до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення про стягнення коштів чи із заявою про зміну порядку і способу його виконання, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції позовні вимоги задоволені частково. Як вбачається з вимог касаційної скарги управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області оскаржує постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року в частині задоволення позовних вимог.

У відповідності до вимог ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року за № 845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - Порядок № 845).

Згідно п. 3 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

У відповідності до п. 17 Порядку № 845, стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Згідно п. 6 Порядку № 845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Відповідно п.24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Таким чином, стягнення на користь позивачки за рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі № 2а-3/11 з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області у розмірі 1 460,96 грн. та з Державного бюджету України у розмірі 1 460,96 грн. судових витрат, можливе за умови подання позивачкою до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документів, зазначених у п. 6 Порядку № 845.

Судами встановлено, що згідно листа УДКСУ у м. Маріуполі від 29 липня 2015 року про повернення стягувачу документів, в порушення пункту 6 „Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників" ОСОБА_1 не надіслала (не направила) на адресу УДКСУ у м. Маріуполі в установлений спосіб копії документів, які необхідні для виконання вказаних рішень у відповідності до пункту 6 Порядку № 845, а саме: оригінал, або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції, тощо), який підтверджує перерахування коштів до державного бюджету у сумі 1 460,96 грн., та до місцевого бюджету у розмірі 1 460,96 грн. З наданих ОСОБА_1 квитанцій № 2 від 25 квітня 2012 року та № 35 від 23 січня 2012 року управлінням встановлено, що кошти у сумі 54,70 грн. та 53,65 грн., вказані у даних квитанціях перераховані на розрахунковий рахунок 31210206781005, який відкритий в управлінні Казначейської служби у Калінінському районі м. Донецька Донецької області.

Враховуючи встановлені судами обставини колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про відмову у виконанні рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі № 2а-3/11 та повернення документів листом від 29 липня 2015 року № 04-25/2287, оскільки листом УДКСУ у м. Маріуполі не позбавило ОСОБА_1 права на примусове виконання рішення суду, та не відмовляло позивачці у прийнятті заяви про виконання рішення суду, натомість зазначило додати документи, перелічені у пункті вказаного 6 Порядку № 845, оскільки дані документи є невід'ємною частиною для безспірного списання коштів. Відповідачем винесене рішення про повернення ОСОБА_1 документів, а не про відмову у виконанні рішення суду № 2а-3/11.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних про зобов'язання відповідача виконати рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі № 2а-3/11, оскільки станом на час розгляду даної адміністративної справи у судах першої та апеляційної інстанцій останнє залишається не виконаним, що порушує права та інтереси позивача.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до мотивувальної частини постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року суми судових витрат які підлягають стягненню з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області (1460,96 грн.) та з Державного бюджету України (1460,96 грн.) на користь ОСОБА_1 містять не тільки судовий збір, а й витрати пов'язані з розглядом справи (витрати та правову допомогу, витрати сторін, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати на проведення судових експертиз).

У відповідності до підпункту 1 пункту 11 Порядку № 845 відкладення безспірного списання коштів здійснюється у разі: звернення до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення про стягнення коштів чи зміни порядку і способу його виконання; необхідності отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, щодо підтвердження їх зарахування до бюджету або встановлення залишку сум платежів, що підлягають безспірному списанню, чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо; у випадках, передбачених пунктами 31 і 49 цього Порядку.

Таким чином, у разі, якщо судове рішення щодо перерахування коштів є незрозумілим, або є інші причини, які ускладнюють процес виконання рішення, шляхом стягнення на користь стягувача відповідних коштів, орган казначейства у відповідності до вищенаведеного пункту Порядку № 845 може відкласти безспірне списання коштів та звернутись до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення про стягнення коштів чи з заявою про зміну порядку і способу його виконання.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: