Ухвала суду № 63323165, 30.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року м. Київ К/800/15283/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 25 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року по справі №463/5684/15-а за позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в якому просила визнати протиправними та скасувати:

- розпорядження Личаківської районної адміністрації №516 від 15.05.2000 року „Про перепланування квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 з реконструкцією приміщень цокольного поверху під житло";

- розпорядження Личаківської районної адміністрації №1656 від 09.12.2002 року „Про затвердження висновку ЛОДКБТІ та ЕО №1/11571 від 29.11.2002 року „Про визначення ідеальних долей між співвласниками квартири НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1;

- розпорядження Личаківської районної адміністрації №57 від 24.01.2003 року „Про оформлення спільної часткової власності на квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6";

- розпорядження Личаківської районної адміністрації №745 від 30.07.2003 року „Про розподіл квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 на дві окремі квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2";

- розпорядження Личаківської районної адміністрації №1200 від 04.11.2003 року „Про оформлення права спільної часткової власності на квартиру НОМЕР_1, НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6";

- розпорядження Личаківської районної адміністрації №184 від 11.03.1997 року „Про реконструкцію дерев'яного господарського приміщення в дворі будинку АДРЕСА_1";

- Наказ №1610/334-07 від 20.05.2002 року Департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради „Про затвердження акту державної технічної комісії про готовність до експлуатації квартири НОМЕР_1 після реконструкції приміщень цокольного поверху на АДРЕСА_1", а дії, які полягають в оформленні акту державної технічної комісії про готовність до експлуатації квартири НОМЕР_1, визнати протиправними, а акт - недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані розпорядження та наказ є протиправними, оскільки прийняті поза межами повноважень та грунтуються на недостовірних відомостях.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 25 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, закрите провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору є вимоги про визнання протиправними та скасування розпоряджень спрямованих на реконструкцію квартири НОМЕР_1 в буд.АДРЕСА_1, що знаходиться в приватній власності з розширення за рахунок приміщень цокольного поверху, а саме: розпорядження Личаківської районної адміністрації №516 від 15.05.2000 року „Про перепланування квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 з реконструкцією приміщень цокольного поверху під житло"; розпорядження Личаківської районної адміністрації №1656 від 09.12.2002 року „Про затвердження висновку ЛОДКБТІ та ЕО №1/11571 від 29.11.2002 року „Про визначення ідеальних долей між співвласниками квартири НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1; розпорядження Личаківської районної адміністрації №57 від 24.01.2003 року „Про оформлення спільної часткової власності на квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6"; розпорядження Личаківської районної адміністрації №745 від 30.07.2003 року „Про розподіл квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 на дві окремі квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2"; розпорядження Личаківської районної адміністрації №1200 від 04.11.2003 року „Про оформлення права спільної часткової власності на квартиру НОМЕР_1, НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6"; розпорядження Личаківської районної адміністрації №184 від 11.03.1997 року „Про реконструкцію дерев'яного господарського приміщення в дворі будинку АДРЕСА_1"; наказу №1610/334-07 від 20.05.2002 року Департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради „Про затвердження акту державної технічної комісії про готовність до експлуатації квартири НОМЕР_1 після реконструкції приміщень цокольного поверху на АДРЕСА_1".

Згідно Свідоцтва на право власності на квартиру НОМЕР_3 від 4 листопада 2003 року квартира НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (2/3 ідеальних частин квартири) та ОСОБА_3 (1/3 ідеальна частина квартири). Відповідно до Свідоцтва на право власності на квартиру НОМЕР_4 квартира НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 (1/3 ідеальна частина квартири), ОСОБА_4(1/3 ідеальна частина квартири), ОСОБА_6 (1/3 ідеальна частина квартири).

Закриваючи провадження по справі суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є приватно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання оформлення права власності на квартиру.

З огляду на наведене колегія суддів вважає вірним висновки судів попередніх інстанцій, що прийняті (як суб'єктом владних повноважень) розпорядження Личаківської районної адміністрації, а також наказ Департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради, про скасування яких просить позивач, є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, які вичерпали свою дію внаслідок їхнього виконання.

Таким чином, скасування таких актів не породжує ніяких наслідків для власників квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на квартиру та приміщення, на думку позивача, перебувають у спільній власності мешканців кварти НОМЕР_5 та НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Відповідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Колегія суддів дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішень спрямованих на реконструкцію квартири в житловому будинку, що знаходиться в приватній власності з розширення за рахунок приміщень цокольного поверху(тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної нерухомості має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 25 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: