Ухвала суду № 63323121, 30.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"30" листопада 2016 р. м. Київ К/800/49315/15

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді - Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Швеця В.В., Штульман І.В.,

за участю секретаря судового засідання Пасічніченко А.А., представника позивача Кудіна М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційному порядку справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат») до Міністерства юстиції України, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві, про стягнення з Державного бюджету України безпідставно сплаченого виконавчого збору за касаційною скаргою представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС) на судові рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року представник ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України на користь товариства безпідставно стягнутий виконавчий збір у розмірі 4 887 450,66 грн.

Посилався на те, що рішенням господарського суду визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця, якою стягнуто з ПТА «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» виконавчий збір, тому заподіяні збитки повинні бути стягнуті в судовому.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2015 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 29 жовтня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» 4 887 450 грн. як безпідставно сплачений виконавчий збір. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, з посиланням на положення статей 1174 Цивільного кодексу України, 87 Закону України «Про виконавче провадження», виходив з того, що збитки повинні бути відшкодовані у спосіб стягнення безпідставно сплаченого виконавчого збору.

У касаційній скарзі представник Департаменту ДВС, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення судів скасувати. Вказує на те, що виконавчий збір стягнуто з боржника відповідно до закону, тому підстав до його повернення немає.

Вислухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Відповідно до положень, викладених у частині другій статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогами вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Публічно - правовий спір - заснований на публічному праві між двома чи більше учасниками правовідносин, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Публічно - правовий спір є видом правового спору, для якого характерні наступні ознаки:

1. спір виникає з публічно-правових відносин;

2. стрононами спору є суб'єкти публічно-правових відносин, серед яких особливим правовим статусом наділені органи публічної адміністрації;

3. сфера виконання спору зумовлена реалізацією публічного інтересу;

4. предметом спору є рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів публічно-правових відносин, які порушують або можуть порушити права, свободи та інтереси інших суб'єктів.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з державного бюджету безпідставно сплаченого виконавчого збору у розмірі 4 887 450,66 грн. При цьому суд першої інстанції послався на положення статті 1174 Цивільного кодексу України, якою передбачено відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень. В той же час вказується на необхідність зобов'язання вчинити дії, проте не зазначено які.

З урахуванням наведених обставин, судом першої інстанції в порушенні норм процесуального права, зокрема частини четвертої статті 11, статті 161 КАС України, належним чином не з'ясовано, чи заявлялися позивачем вимоги, окрім відшкодування шкоди, про вирішення публічно-правового спору, хоча зазначені обставини мають суттєве значення, адже від їх встановлення буде залежати визначення юрисдикції спору.

У випадку, коли стягувачем, боржником або прокурором оскаржуються дії, рішення чи бездіяльність державного виконавця, вчинені під час виконання судового рішення, постановленого господарським судом, то такий спір належить до юрисдикції господарських судів. Вимога про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогами вирішити публічно-правовий спір.

Апеляційний суд порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, не виправив, доводи, викладені в апеляційний скарзі, належним чином не перевірив, тому попередні судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною другою статті 227 КАС України (порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи), з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 КАС України позбавлений права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

При новому розгляді з урахуванням зібраних доказів вирішити спір по суті.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Скасувати судові рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

В.В. Швець

І.В. Штульман