Ухвала суду № 63323109, 08.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

08 грудня 2016 року м. Київ К/800/33685/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши дотримання ст.ст.17, 20, 210, 211, 212 КАС України та відповідність вимогам ст.213 КАС України касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної виконавчої служби міста Кам'янець-Подільський в особі Катеренчук О.І. та ОСОБА_3, державної виконавчої служби міста Хмельницький про зобов'язання державних виконавців виконати рішення суду по стягненню аліментів та передачі майна стягувачам по аліментній заборгованості ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

в с т а н о в и л а :

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на вказане судове рішення, в результаті вивчення якої встановлено її невідповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною п'ятою якої, зокрема, встановлено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Проте, у порушення наведених вимог закону, позивачем не подано документа про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір», водночас заявлено клопотання про звільнення його від сплати такого збору.

Згідно з частиною 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічне правило закріплене й в статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Положення наведених правових норм покликані забезпечити безперешкодний доступ особи до правосуддя незважаючи на її майновий стан, а також гарантувати право на судовий захист усіх осіб, які такого потребують, але через певні фінансові (матеріальні) фактори, складнощі постійного або тимчасового характеру не можуть оплатити судові витрати повністю або частково у строк та в обсязі, встановлених законодавством.

Разом з тим, названі правові норми Закону України «Про судовий збір» і Кодексу адміністративного судочинства України не мають безумовного, абсолютного характеру і встановлюють певні умови, за наявності яких особа, яка звертається до суду з відповідною заявою чи скаргою, може скористатись пільгами, встановленими цими статтями щодо сплати судового збору.

При цьому, підставою для звільнення сторони у справі від сплати судового збору є відсутність у неї доходу або його наявність у розмірі, що не перевищує мінімальні соціальні стандарти, встановлені законодавством для відповідної категорії громадян, а також за інших обставин, які не дають можливості здійснити оплату судових витрат.

Натомість, розмір ставки судового збору може бути зменшений судом або розстрочений таким чином, щоб не допустити ситуації, в якій особа може залишитись без засобів для існування, проте в усіх випадках з урахуванням мінімальних соціальних гарантій у розмірах, встановлених для відповідних категорій громадян Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Також, особі, яка звертається з клопотанням в порядку вищевказаних правових норм Закону України «Про судовий збір» і Кодексу адміністративного судочинства України необхідно врахувати і те, що воно має бути вмотивованим, а наведені в ньому доводи - підтверджені відповідними доказами.

В поданому клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач посилався на скрутне матеріальне становище, оскільки він знаходиться у колонії й не має можливості, з огляду на наведене, сплатити судовий збір.

Однак, зазначені позивачем аргументи не можуть бути розцінені як беззаперечна причина неможливості сплати судового збору в розумінні наведених приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» і статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки будь-яких доказів в підтвердження свого майнового стану й неможливості сплати судового збору позивачем подано не було; саме ж по собі посилання на скрутний майновий стан за умови непідтвердження такого стану відповідними документальними доказами не може бути визнано беззаперечною підставою для звільнення від сплати судового збору.

Так, згідно з підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Станом на 1 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати складав 1 378 грн., а тому, з урахуванням наведених вимог закону, розмір судового збору за подання даної касаційної скарги становить 1 378 грн.

Судовий збір сплачується за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача: 31210255700007, код ЄДРПОУ: 38004897, Код банку отримувача: 820019, Банк отримувач ГУ ДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075), символ звітності: 255".

Статтею 213 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, та осіб, які беруть участь у справі, а також їх номери засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є, та додаються копії касаційної скарги відповідно до кількості таких осіб.

Проте, всупереч приписам вказаної статті, у касаційній скарзі ОСОБА_1 не зазначив своєї поштової адреси, та не подав копій даної касаційної скарги для відповідачів.

Відповідно до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків..

Керуючись ст.ст.108, 213, 214 КАС України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної виконавчої служби міста Кам'янець-Подільський в особі Катеренчук О.І. та ОСОБА_3, державної виконавчої служби міста Хмельницький про зобов'язання державних виконавців виконати рішення суду по стягненню аліментів та передачі майна стягувачам по аліментній заборгованості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без руху.

Позивачу протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали усунути зазначені недоліки.

У разі невиконання вимог суду касаційна скарга буде визнана неподаною та повернута особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С.