Ухвала суду № 63322689, 23.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2016 р. м. Київ К/800/32511/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Федеральна пасажирська компанія» до Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення штрафу,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Північного регіонального управління Житомирського прикордонного згону Державної прикордонної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року Відкрите акціонерне товариство «Федеральна пасажирська компанія» пред'явило в суд позов, в якому просило скасувати постанову Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України №14950002 від 7 серпня 2012 року про накладення штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року, позов задоволено. Скасовано постанову Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 7 серпня 2012 року № 14950002.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 23 липня 2012 року о 07 год. 30 хв. під час здійснення прикордонного контролю в пункті пропуску через державний кордон України «Виступовичі-залізнична станція» прикордонним нарядом відділу прикордонної служби "Овруч" у потязі №20 сполученням «Одеса - Санкт-Петербург» під час здійснення перевірки документів на право перетину державного кордону України пасажирів, виявлено відсутність документів, які надають право на перетин державного кордону України для виїзду у Республіку Білорусь, у пасажирки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка слідувала у супроводі своєї матері - ОСОБА_5.

Для паспортного контролю, матір'ю неповнолітньої дитини, було пред'явлено свідоцтво про її народження, яке не надає права на перетин державного кордону України в Республіку Білорусь, через що ОСОБА_4 у перетині кордону України відмовлено.

Вказане порушення зафіксовано у протоколі №14950002 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень від 23 липня 2012 року.

Постановою Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №14950002 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень від 7 серпня 2012 року на перевізника ВАТ "Федеральна пасажирська компанія" накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Задовольняючи позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що положення Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» в частині покладення на перевізника обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту та, як наслідок, відповідальності за невиконання такого обов'язку, суперечить положенням Угоди про міжнародне пасажирське сполучення, яка є пріоритетною нормою.

За змістом статей 1, 12 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» рішення посадової особи органу охорони державного кордону України про накладення штрафу за невиконання обов'язку перевізника перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування або транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, оформлюється постановою.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» цю постанову про накладення штрафу може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до місцевого суду за місцезнаходженням відповідного органу охорони державного кордону України, рішення якого є остаточним.

Пунктом 2 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, за правилами статті 1712 Кодексу адміністративного судочинства України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Разом з цим, Конституційний Суд України рішенням від 8 квітня 2015 року №3-рп/2015 визнав неконституційними положення частини другої статті 1712 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, яка розглядається, спір виник з приводу оскарження постанови про притягнення ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення, передбачене частиною першою статті 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень». Позивач скористався правом на оскарження спірної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Оскільки Житомирський окружний адміністративний суд, ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, а Житомирський апеляційний адміністративний суд переглядаючи це рішення, не звернули увагу на те, що дана справа предметно підсудна іншому суду, а саме місцевому загальному суду як адміністративному за місцезнаходженням регіонального управління Державної прикордонної служби України, то визнати таке рішення законним неможливо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року №21-3549а15.

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Допущене судами попередніх інстанцій порушення вимог процесуального законодавства є підставою для скасування оскаржених рішень і направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді судам слід враховувати наведене та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Північного регіонального управління Житомирського прикордонного згону Державної прикордонної служби України задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року скасувати,

Справу направити на новий розгляд до місцевого загального як адміністративного суду першої інстанції за місцезнаходженням відповідача.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

С.С. Пасічник

О.П.Стародуб