Ухвала суду № 63322553, 24.11.2016, Вищий адміністративний суд України

Дата ухвалення
24.11.2016
Номер справи
816/3987/15
Номер документу
63322553
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Київ К/800/11057/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашко О.І., Веденяпіна О. А.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві) в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів ДПІ у м. Полтаві подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки складено акт №1913/16-01-17-01-11/НОМЕР_1 від 28 квітня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, п. 177.1, 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 4500, 00 грн.; п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8 розділу III Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", занижено суму єдиного внеску на суму 13269, 21 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0076881701, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4500, 00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1125, 00 грн.; рішення №0076781701 від 21 травня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та винесено податкову вимогу від 28 квітня 2015 року №Ф-0071201701 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України).

В силу п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 493, якою затверджено Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до п. 26 Порядку, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видаються уповноваженими на те Мінекономрозвитку органами у районах, районах у містах Києві та Севастополі, а у містах обласного підпорядкування - виконкомами міських Рад за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності за погодженням з територіальними управліннями Міністерства фінансів терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації у відповідній державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Судами встановлено, що строк дії придбаних позивачем ліцензій не перевищує одного року.

Таким чином, придбані позивачем ліцензії не належать до основних засобів то у відповідача відсутні підстави для позбавлення платника права на включення вартості придбаних ліцензій до складу витрат.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що неправомірне зменшення контролюючим органом бази витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, позивача, вплинуло на безпідставне збільшення зобов'язань позивача з єдиного соціального внеску, який у відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислюється від суми доходу (прибутку), отриманого від діяльності платників та обкладається податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко О. А. Веденяпін

Попередній документ : 63322552
Наступний документ : 63322554