Ухвала суду № 63322512, 17.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2016 р. м. Київ К/800/25089/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О. І., Юрченко В. П.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Львів" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факро Львів" (далі - ТОВ "Факро Львів") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року позовні вимоги ТОВ "Факро Львів" задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Залізничному районі м. Львова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 22.08.2013 №334/22-10/25551988.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занизило доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року в сумі 92830,00 грн.; - п.138.1 ст.138, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК, в результаті чого завищило витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (при нарахуванні процентів за позикою), всього у сумі 1458343,00грн, у т.ч. за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 186550 грн., 1492157 грн., 938689 грн. відповідно, за ІІ-ІV квартали 2012 року в сумі 421374 грн., 196138 грн. та 100813 грн. відповідно; - п.138.1 ст.138, пп.138.10.4 п.138.10 ст.138, п.146.5 ст.146, п.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК, в результаті чого завищило витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (при відображення від'ємного значенні курсових різниць), всього у сумі 2861519 грн., у т.ч. за ІІ-ІV квартали 2011 року у сумі 1457793 грн., 452824,00 грн. та 950902 грн. відповідно.

На підставі акту перевірки 22.08.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001582210/2840, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1038266,25 грн. (основний платіж 1000554, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 37712,25 грн.).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договір позики від 22.07.2008 із FakroSp. zо.о. (Польща; далі - позикодавець) за яким позивач отримав довгострокову позику для фінансування будівництва нового цеху по монтажу вікон та фінальної обробки елементів на суму 1000000 Євро, який зареєстрований Управлінням Національного банком України у Львівській області (далі - Управління) - реєстраційне свідоцтво від 21.08.2008 №741, мета використання коштів - «для фінансування будівництва нового цеху по монтажу вікон та фінальної обробки елементів».

Також, позивачем укладено із позикодавцем договір позики від 20.10.2008 про отримання довгострокової позики для фінансування вказаного будівництва на суму 2000000 Євро, який зареєстрований Управлінням - реєстраційне свідоцтво від 21.11.2008 №781, мета використання коштів - «для фінансування будівництва нового цеху по монтажу вікон та фінальної обробки елементів».

Відповідно до п.4.1 цих договорів процентна ставка є змінною, вираховується як сума ставки WIBOR для 1 місячних міжбанківських депозитів у Польщі та націнки у 1,1 %. Процентна ставка визначається від ставки WIBOR в перший день місяця, в який сплачується відсоток, у випадку якщо у цей день ставка нефіксована, то на підставі ставки, коли була в останнє фіксована.

Отримані позивачем суми позики була використані на будівництво майнового комплексу на вул.Городоцькій 355-б у м.Львові, що складається із нежитлових будівель цеху з виробництва деталей мансардних вікон, загальною площею 6833,9кв.м. (літ. «И-1»), та котельні, загальною площею 314,7кв.м. (літ. «І-1»).

За користування вказаними позиками ТОВ нараховувало та сплачувало проценти, суму яких включало:

- до складу первісної вартості основних засобів відповідно до п.146.5 ст.146 ПК у 2010 році - І кварталі 2011 року;

- до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в рядок 06.3.1 Декларації з податку на прибуток (2011 рік - рядок 06.4.1 Декларації) «Фінансові витрати» відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК, а саме, за II-IV квартали 2011 року у сумі 186550грн, 1492157грн, «-» 93889грн відповідно, а всього - 740018,00грн. За І-IV квартали 2012 року у сумі 0грн, 421374грн, 196138грн та 100813грн відповідно, а всього - 718325 грн. Разом - 1458343,00грн.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що відповідач помилково застосував до спірних відносин віднесення до складу інших витрат від'ємного значення курсових різниць від перерахунку заборгованості по позиці в іноземній валюті пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК, замість п.138.10.4 цього ж пункту та пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішення не повністю досліджено правильність віднесення до складу витрат процентів за позикою та від'ємного значення курсових різниць від перерахунку заборгованості по позиці у періоді їх нарахування.

Наведена неповнота встановлення обставин зі спору призвела до прийняття судами попередніх інстанцій рішень, які не відповідають вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, тоді як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року - скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Львів" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко В. П. Юрченко