Ухвала суду № 63322490, 17.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Київ К/800/21227/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І. Веденяпіна О. А.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача Ніконенко І. В.

представник відповідача Кривенко В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі сервіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі сервіс" (далі - ТОВ "Енерджі сервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 квітня 2016 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Печерському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Енерджі сервіс" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Енерджі сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 14 травня 2015 року за №19/26-55-22-08/37448815.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 138.2, п. 138.8 п. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 804 833 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 860565, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №8326552208 від 29 травня 2015 року, яким в загальній сумі донараховано 1290848,00 грн., з яких основного платежу ПДВ 860565,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій 430283,00 грн.; №8426552208 від 29 травня 2015 року, яким в загальній сумі донараховано 1006041,00 грн., з яких основного платежу податку на прибуток 804833,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій 201208,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомлення-рішенням позивачем подано скаргу до ГУ ДФС у м. Києві, за результатом розгляду, за результатами розгляду якої податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Згідно до п. п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України - витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з положеннями цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п. 138.8. ст. 138 ПК України - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Феропол» (Виконавець), з іншої сторони, укладено ряд договір підряду: №08/203-5013 від 14 травня 2013 року; №08/204-5013 від 14 травня 2013 року; №08/263-0613 від 12 червня 2013 року; №08/264-0613 від 12 червня 2013 року; №08/205-0513 від 14 травня 2013 року; № 08/387-0813 від 02 серпня 2013 року; №08/223-0513 від 27 травня 2013 року; №08/222-0513 від 27 травня 2013 року; №08/262-0613 від 12 червня 2013 року; №08/413-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/418-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/429-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/427-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/242-0613 від 30 серпня 2013 року; №08/229-0513 від 24 травня 2013 року; №08/241-0613 від 13 березня 2013 року; №08/430-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/410-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/426-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/422-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/412-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/425-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/424-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/424-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/428-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/414-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/416-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/417-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/409-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/419-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/411-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/420-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/421-0813 від 30 серпня 2013 року; №08/415-0813 від 30 серпня 2013 року та інші Договори. У відповідності до п. 1.1. - п. 1.3, п. 5.1, п. 5.3, п. 5.5, п. 5.6 Договорів, підрядник зобов'язується виконати роботи, зазначені в п.1.2. цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Реальність та виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що надані позивачем первинні документи оформленні у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та свідчать, що господарські операції, спрямовані на виконання договорів. Господарські операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі №8326552208 від 29 травня 2015 року про донарахування 1290848,00 грн. та №8426552208 від 29 травня 2015 року про донарахування 1006041,00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Енерджі сервіс".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко О. А. Веденяпін