Ухвала суду № 63322435, 09.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2016 р. м. Київ К/800/37939/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошову компенсацію за невикористану відпустку,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_4 пред'явив в суд позов, в якому просив визнати незаконними та скасувати накази №231 о/с від 17 червня 2014 року, №865 від 7 серпня 2014 року, №1680 о/с від 27 серпня 2014 року, поновити його на посаді, стягнути середній заробіток за відпрацьований час, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та грошову компенсацію за невикористану відпустку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №865 від 7 серпня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області», в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1680 о/с від 27 серпня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Стягнуто з Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області на користь позивача середній заробіток за відпрацьований ним час в період з 01 червня 2014 року по 17 червня 2014 року в розмірі 1467,87 грн.

Стягнуто з Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області на користь позивача грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2013-2014 роки, у розмірі 4003,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 29 липня 2005 року по 17 червня 2014 року на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Дружківського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області №231 о/с від 17 червня 2014 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «ж» за власним бажанням у запас згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом в ОВС з 18 червня 2014 року.

Наказом МВС України №865 від 7 серпня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУМВС України в Донецькій області» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, частини 3 статті 3, частини 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28 грудня 1991 року, лейтенанта міліції ОСОБА_4, оперуповноваженого сектору карного розшуку Дружківського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом МВС України №1680 о/с від 27 серпня 2014 року «По особовому складу», ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області №446 о/с від 31 грудня 2014 року «По особовому складу», відмінено пункт наказу ГУ МВС України в Донецькій області №231 від 17 червня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_4 у запас з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) та замінено на «вважати звільненим за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу)».

Підставою для звільнення позивача за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу), слугував висновок службового розслідування від 7 серпня 2014 року, проведеного на підставі наказу МВС України №793 від 7 серпня 2014 року, за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області, який 7 серпня 2014 року затверджений Міністром МВС України, і згідно з яким ОСОБА_4 надавав усіляку допомогу представникам «Донецької народної республіки» та спільно з ними здійснював виїзди до наркопритонів.

Висновок службового розслідування містив рекомендацію звільнити позивача з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, частини 3 статті 3, частини 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження фактів вчинення позивачем будь-якого порушення, викладеного у висновку службової перевірки, висновки базуються виключно на припущеннях і не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивача правомірно було звільнено із займаної посади за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Громадянам згідно зі статті 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (був чинний на момент спірних правовідносин), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29 липня 1991 року.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про міліцію» правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту - службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно зі статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення визначений статтею 14 Дисциплінарного статуту, яка встановлює, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування; перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення; про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ та доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо; звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.

Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

При цьому, аналіз наведених вище законодавчих приписів дає підстави констатувати, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Разом з тим, рівень юридичних гарантій захисту прав особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення за вчинення дисциплінарного правопорушення.

Так, передумовою звільнення за пунктом 66 Положення є ретельне службове розслідування й таке звільнення може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у висновку службового розслідування (яке тривало всього 1 день), так і у виданих на його підставі наказах відсутні будь-які вказівки з посиланням на конкретні події та докази щодо вчинення позивачем проступку, що містить ознаки такого порушення.

Не надав відповідач таких документів й під час розгляду справи в суді.

Крім того, письмові пояснення у позивача не відбирались, з наказами про призначення проведення службового розслідування та висновками службового розслідування він ознайомлений не був.

Одночасно, судова колегія вважає за необхідне вказати й на те, що відповідачем при звільненні позивача за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним дій, які дискредитують звання рядового і начальницького складу, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані накази Міністерства внутрішніх справ України №865 від 7 серпня 2014 року та №1680 о/с від 27 серпня 2014 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення з органів внутрішніх справ України є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно вимог позивача, щодо скасування наказу ГУ МВС України в Донецькій області №231 від 17 червня 2014 року та поновлення його на посаді, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області №231 о/с від 17 червня 2014 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «ж» за власним бажанням у запас згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом в ОВС.

При цьому, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні вищезазначених вимог позивача, послався на те, що рапорт на звільнення з органів внутрішніх справ позивач писав за власним бажанням, тобто його скасування фактично суперечить волевиявленню позивача, а апеляційний суд вважаючи правомірними накази, якими позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за скоєння вчинків що дискредитують звання рядового та начальницького складу взагалі не досліджував наказ ГУ МВС України в Донецькій області №231 о/с від 17 червня 2014 року на предмет його правомірності.

Підпунктом «ж» пункту 64 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно з пунктом 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Проте у межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Однак, матеріали справи не містять копії оскаржуваного наказу ГУ МВС України в Донецькій області №231 о/с від 17 червня 2014 року, як і не містять рапорту поданого позивачем.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено та надано належної правової оцінки наказу ГУ МВС України в Донецькій області №231 о/с від 17 червня 2014 року, а саме, підставі написання позивачем рапорту про звільнення, як і поважності причин, що перешкоджають виконанню посадових обов'язків, а тому ухвалене судове рішення в цій частині не можна вважати законними та обґрунтованими.

Крім того, передчасним також є висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, з підстав, що позивач звільняючись з органів внутрішніх справ не мав на меті продовжувати службу в органах внутрішніх справ, оскільки наказ ГУ МВС України в Донецькій області №231 о/с від 17 червня 2014 року судом не досліджувався.

Таким чином, в межах доводів касаційної скарги, при ухваленні судами рішень, зазначені обставини ними не встановлювалися, а оскільки вони мають суттєве значення для правильного вирішення питання, то прийняті ними рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.

Частинами другою та третьою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Допущене судами попередніх інстанцій порушення вимог процесуального законодавства є підставою для скасування оскаржених рішень і направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді судам слід враховувати наведене та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року скасувати в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу №231 о/с від 17 червня 2014 року та поновлення на посаді, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський