Ухвала суду № 63322353, 08.12.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"08" грудня 2016 р. Справа № 806/95/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Кузьменко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Нероди І.В.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" березня 2016 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (далі - ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія") звернулось до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) від 30.12.2015 року № 00004922, № 00006022, № 00005822, № 00005922, № 0000241702.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначало, що при прийнятті спірних рішень відповідачем не враховані наявні на підприємстві первинні документи, якими спростовуються факти порушень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 30.12.2015 року № 00006022, № 00005822, № 00005922.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" понесені ним судові витрати у розмірі 4051,49 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

В апеляційній скарзі Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не узгоджуються з обставинами, встановленими під час перевірки щодо господарських відносин із ТОВ "Спецтрансбуд-7. Так само, на думку податкового органу суд не надав належної оцінки по взаємовідносинах позивача з ПП "Автолюкс+".

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, входячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Житомирською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року та перевірка дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої було складено акт № 3366/06-25-22-02/03379632 від 11.12.2015 року (т.4 а.с. 135-183), яким встановлено порушення ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія":

- п. 44.1 ст. 44, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 90086 грн., в тому числі за :

- січень 2014 року - 14984 грн.;

- лютий 2014 року - 32780 грн.;

- березень 2014 року - 2705 грн.;

- квітень 2014 року - 21000 грн.;

-травень 2014 року - 18617 грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 Декларації) в сумі 28736 грн. за жовтень 2014 року;

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9, 139.1.11 п. 139.1 ст. 139, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 1209392 грн.;

- пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України за результатами перевірки донараховано 400,22 грн.;

- відповідно до ст. 129 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) нараховано пені в сумі 86,82 грн.;

- п. 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями): відсутні достовірні підтверджені документи до авансових звітів на загальну суму 2668,17 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" подало на нього письмові заперечення (т. 4 а.с. 184-188).

Житомирською ОДПІ надано відповідь від 25.12.2015 року № 18272/06-25-22-02 (т. 4 а.с. 189-197) на подані заперечення позивача, відповідно до якої результати перевірки за актом № 3366/06-25-22-02/03379632 від 11.12.2015 року залишаються без змін.

30.12.2015 року на підставі акту перевірки № 3366/06-25-22-02/03379632 від 11.12.2015 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення, яким ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія":

- № 00004922 - застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 2668,17 грн. (т. 4 а.с. 198);

- № 00006022 - зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2014 року на 28736 грн. та застосовано 14368 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.4 а.с. 199);

- № 00005822 - зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток) на 1209392 грн. (т. 4 а.с. 200);

- № 00005922 - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 135129 грн. в тому числі: за основним платежем - 90086 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 45043 грн. (т. 4 а.с. 201);

- № 0000241702 - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 1150,38 грн. в тому числі: за основним платежем - 400,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 750,16 грн. (т. 4 а.с. 203).

Суд першої інстанції перевіряючи правомірність винесення податковим органом податкових повідомлень - рішень від 30.12.2015 року № 00005822, № 00005922, № 00006022 дійшов висновку, що їх винесено протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень - рішень стали висновки податковим органом щодо завищення підприємством вартості прямих матеріальних витрат в собівартості придбаних (виготовлених) товарів отриманим ТМЦ (піску) від ТОВ "Спецтрансбуд-7", які не підтвердженні перевіркою та в ході перевірки не доведено їх використання в господарській діяльності підприємства в сумі 347196 грн. (ПДВ - 69438 грн.) за 2014 рік, завищення задекларованих суб"єктом господарювання показників у рядку 06 Декларації "Інші витрати" в сумі 246 917 грн. за 2014 рік по взаємовідносинам з ПП "Автолюкс +", яким надавалися транспортні послуги, а також заниження задекларованих суб"єктом господарювання показників у рядку 03 Декларації "Інші доходи" в сумі 615 279 грн. за 2014 рік, невключення до складу інших доходів суму нарахованих але не сплачених відсотків за користування кредитними коштами за договором позики №24/02/2014 від 24.02.2014 року.

Проте, такі висновки не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді першої інстанції та не спростовані відповідачем при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Так, перевіряючи господарську операцію позивача з ТОВ "Спецтрансбуд-7" судом встановлено, що відповідно до Договорів поставки від 14.01.2014 №ДГ-000007, від 06.02.2014 № ДГ-00011, 10.07.2014 № ДГ-000028 позивачем від ТОВ "Спецтрансбуд-7" було отримано пісок, що підтверджується наданими до перевірки видатковими накладними.

Суд першої інстанції обгрунтованого не прийняв до уваги посилання податкового органу на те, що вказані видаткові накладні оформлені неналежним чином, оскільки в них не розшифровано осіб, які приймали участь в отриманні товару, що не дає змоги ідентифікувати дану особу.

У наданих видаткових накладних дійсно відсутня розшифровка прізвища особи (працівника ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія"), яка приймала вказаний пісок, однак, зазначена обставина не може свідчити про те, що зазначений пісок не отримувався позивачем, оскільки отримання піску та подальше його використання в господарській діяльності підтверджується й іншими документами, які оформлені належним чином та підтверджують здійснення господарської операції (податкові накладні, товарно-транспортні накладні, актами здачі - прийняття робіт).

Так само, є безпідставним посилання податкового органу на те, що надані до перевірки товаро-транспортні накладні не підтверджують факт переміщення піску, оскільки навантаження співпадає з пунктом розвантаження - м. Житомир, вул. Промислова, 10. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" та ТОВ "Спецтрансбуд-7" зареєстровані за однією адресою, однак їх виробничі бази межують між собою. При чому представник позивача наголосив, що наприклад інше підприємство ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" знаходиться на відстані 1 км від території підприємства, проте також має адресу - м. Житомир, вул. Промислова, 10. Зазначена обставина не спростована відповідачем.

Судом першої інстанції на підтвердження виконання даної господарської операції досліджено Книгу обліку та завозу сировини (т.1 а.с.66), товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, акти здачі - прийняття робіт (т.1 а.с.55-64, т.3 а.с.156-252, т.4 а.с.1-86), податкові накладні (т.4 а.с.87-131), які узгоджують між собою та оформлені належним чином у відповідності до вимог законодавства. Так само, судом достовірно встановлено факт використання придбаного піску в господарській діяльності, оскільки осноними видами діяльності ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" по КВЕД є виробництво виробів з бетону для будівництва та виробництво будівельних металевих конструкцій, які в послідуючому реалізовані, що підтверджується відповідними доказами.

Щодо посилання відповідача на не надання до перевірки жодного документа, що підтверджував би походження піску та його якість (сертифікати походження), чи придатний даний пісок для виготовлення залізобетонних блоків, судом встановлено, що перевірку придатності піску для виготовлення залізобетонних блоків підприємство здійснює самостійно за допомогою власної лабораторії шляхом відбирання проб. Відповідність лабораторії та можливість проведення нею таких досліджень підтверджується наявним на підприємстві Свідоцтвом про атестацію вимірювальної лабораторії ТОВ "Житомир - Агробудіндустрія" та додатками до нього.

Якість піску, отриманого від ТОВ "Спецтрансбуд-7", його відповідність ДСТУ та факт проведення досліджень лабораторією позивача підтверджується наявним в матеріалах справи "Журналом випробувань піску, щебеню" (т. 1 а.с. 67-71).

З огляду на вищезазначене, висновки податкового органу щодо завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05 Декларації "Витрати операційної діяльності" в сумі 347196 грн. є безпідставними.

Так само, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності твердження податкового органу про завищення позивачем витрат на суму 246917 грн. (ПДВ - 49383 грн.) по взаємовідносинам з ПП "Автоплюс+", яке надавало транспортні послуги ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія".

Як на підставу для зазначеного порушення, податковий орган посилався на те, що в ході перевірки матеріалів по ПП "Автоплюс+" з урахуванням даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ПП "Автоплюс +" самостійно не могло виконувати транспортно-експедиційні послуги для ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" враховуючи кількість їх трудових ресурсів відповідної кваліфікації та відсутності транспортних засобів.

Зазначені обставини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору №17/02/14 від 17.02.2014 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом ПП "Автоплюс +" (Експедитор) взяв на себе зобов"язання доставити вантаж (згідно товарно-транспортною накладною ) за маршрутами відповідно до поданих Замовником договорів-заявок і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" (Замовник) зобов"язується заплатити за перевезення вантажу.

На виконання вимог вказаного договору позивачем надано договори-заявки на надання транспортних послуг, товарно-транспортні накладні та акти надання послуг. Оплата вказаних послуг проводилася після надання відповідних послуг по перевезенню.

Досліджені судом первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, а тому, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

При цьому, є слушним посилання суду на те, що відповідно до товарно-транспортних накладних (ТТН) вантажовідправниками/вантажоодержувачами були як позивач, так і інші юридичні особи, при цьому відповідач ніяких доказів на підтвердження того, що вказаний в ТТН вантаж не відправлявся/не одержувався юридичними особами не надано. Також відповідачем не надано доказів того, що вантаж не перевозився вказаними в ТТН автотранспортом та водієм.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання податкового органу на те, що відсутність у ПП "Автоплюс +" власних транспортних засобів та технічного персоналу свідчить про неможливість здійснення зазначених господарських операцій. При розгляді справи встановлено, що ПП "Автоплюс +" виконувало транспортно-експедиційне обслуговування як логістична компанія - посередник.

Транспортно-експедиційні посередники - це фізичні чи юридичні особи, що організують транспортно-експедиційне обслуговування, але самі можуть і не примати безпосередньої участі в процесі перевезення. Сутність транспортно-експедиційного обслуговування полягає в тому, що спеціалізовані транспортні підприємства визначаються як підприємства логістики, оскільки вони безпосередньо пов'язані з розподілом товарів між виробником і споживачем.

Так само, колегія суддів вважає безпідставним посилання податкового органу на судове рішення у справі №806/3835/14 від 28.01.2015 року, яким ПП "Автолюкс+" відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправними дії Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо внесення в програмне забезпечення Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та в Інформаційно-аналітичну систему "Податковий блок" висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 25.06.2014 № 4148/06-25-22-02/35763528;

Та в частині зобов'язання Житомирської ОДПІ вчинити дії щодо вилучення з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та з Інформаційно-аналітичної системи "Податковий блок" відомості, внесені на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 25.06.2014 № 4148/06-25-22-02/35763528 та поновити в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та в Інформаційно-аналітичній системі "Податковий блок" дані, задекларовані приватним підприємством "Автоплюс +" щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 01.03.2014.

З матеріалів справи вбачається, що суд надавав оцінку щодо взаємовідносин ПП "Автоплюс +" з ТОВ "Ярмак Трейд", ТОВ "Камфод Естейт", ТОВ "Компанія Інтертрейд" та ТОВ "Ладготрейд" за період з 01.01.2011 по 31.03.2014. Доказів на підтвердження того, що зазначені контрагенти залучалися ПП "Автоплюс +" до виконання транспортно-експедиційних послуг щодо ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" не надано та не встановлено судом.

Також, однією з підстав для винесення спірних рішень є зафіксоване в акті перевірки порушення позивачем пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України, а саме не включення до складу інших доходів суму нарахованих у 2014 році, але несплачених відсотків за користування кредитними коштами в сумі 615279 грн. відповідно до Договору позики.

Перевіривши вказані обставини, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" та резидентом Англії - European Chemical Ventures Limited (Позикодавець) укладено Договір позики №24/02/2014 від 24.02.2014 року (т. 1 а.с. 37-42) за яким останній надає, а ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" (Позичальник) приймає у тимчасове поворотне користування грошові кошти у порядку та на умовах обумовлених нижче (п. 1.1); термін погашення позики не пізніше 31.12.2017 року (п. 2.1.2); тип процентної ставки: 9,8% річних (п. 2.1.4); договір набирає силу з моменту його реєстрації Національним банком України і буде діяти до 31.12.2017 року. Обов'язковою умовою припинення договору є повне погашення Позичальником суми наданої Позики та відсотків за користування наданої Позики (п. 8.1).

Згідно п.п. 135.5.5 ст. 135 ПК України (в редакції до 01.01.2015 р.) до складу інших доходів відносяться суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Приписами п.п. 14.1.257 ст. 14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

З огляду на вищезазначене, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що до Договору позики №24/02/2014 від 24.02.2014 р., яким чітко визначено обов'язок підприємства нараховувати та сплачувати процентну ставку у розмірі 9,8 % річних, не може бути застосовано поняття фінансової допомоги взагалі, а поворотної - зокрема.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірності своїх тверджень щодо порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9, 139.1.11 п. 139.1 ст. 139, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України, а тому податкове повідомлення -рішення від 30.12.2015 №00005822 прийнято протиправно.

Так само, не знайшли свого підтвердження і доводи податкового органу що зазначені порушення по взаємовідносинах з ТОВ "Спецтрансбуд-7" та ПП "Автолюкс+" вплинули на формування позивачем податкового кредиту та його завищення на 118822 грн., а так само на правомірність декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, що стало підставою для винесення податкових повідомлень- рішень від 30.12.2015 року № 00006022 та № 00005922.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1. статті 185 ПК України).

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, надані позивачем первинні документи на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Спецтрансбуд-7" та ПП "Автолюкс+" розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, а тому, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Реальність проведення господарських операцій позивача з його контрагентами досліджена судом першої інстанції в повному обсязі шляхом огляду первинних документів, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Зазначені обставини не спростовані податковим органом як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді справи.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави, визначені ст.202 КАС України, для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог відсутні.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується, а тому не є предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" березня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "09" грудня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" вул.Промислова, 10,м.Житомир,10000

3- відповідачу Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області пл. Перемоги, 2,м. Житомир,10014

- ,