Постанова № 63321904, 05.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 876/7210/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В.

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Чопської міської ради на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Чопської міської ради про визнання протиправними дій та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Чопської міської ради в якому просив, з урахуванням уточнень (а.с.88), скасувати рішення відповідача №39 від 10.07.2015 року «Про затвердження детального плану розташування каналізаційно-насосних станцій на розі вулиць Берегівська, Перемоги та вулиці Князя Лаборця в місті Чоп».

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2016 року, позовні вимоги задоволено, скасовано рішення Чопської міської ради №39 від 10.07.2015 року «Про затвердження детального плану розташування каналізаційно-насосних станцій на розі вулиць Берегівська, Перемоги та вулиці Князя Лаборця в місті Чоп».

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Чопська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та допущено інші порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач у своїй заяві про уточнення позовних вимог від 10.03.2016 р. просить скасувати рішення Чопської міської ради № 39 від 10.07.2015 р. про затвердження детального плану розташування каналізаційно-насосної станції на розі вулиць Берегівська, Перемоги та Князя Лаборця в м. Чоп.

Згідно ч. 1 ст. 137 КАС України до початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв.

З моменту прийняття оскаржуваного рішення і до моменту подання позовної вимоги про його скасування пройшло 8 місяців. А згідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, то нозов підлягає залишенню без розгляду.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 56 КАС України представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. Згідно ч. 5 ст. 58 КАС України повноваження адвоката, як представника, можуть також посвідчуватися договором про надання правової допомоги. Згідно ч. 2 ст. 59 КАС України представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право змінити адміністративний позов, якщо право на вчинення цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності. Проте, у матеріалах справи відсутній документ, що підтверджує повноваження ОСОБА_3 на зміну адміністративного позову. Наявний в матеріалах справи договір про надання правової допомоги адвоката таких спеціально обумовлених повноважень представника не містить. ОСОБА_3 не мав права змінювати позов.

Згідно ч. 1 ст. 137 КАС України заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів. - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Як слідує з заяви про уточнення позовних вимог від 10.03.2016 p., яка фактично є заявою про зміну предмета позову, така не містить виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги та інших вимог, що ставляться до позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 137 КАС України у разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Зазначена норма КАС України є імперативною та зобов'язує суд повернути позивачу заяву про зміну позовних вимог у разі її невідповідності вимогам ст. 105 цього Кодексу.

Судом не надано та не відображено в оскаржуваній постанові жодної оцінки доводам відповідача, викладеним в додаткових запереченнях проти уточненого позову про те, що оскаржувані дії відповідача нормам матеріального законодавства не суперечать.

Детальний план територій, затверджений оскаржуваним рішенням відповідає будівельним нормам і правилам, оскільки, згідно абз. 5 п. 3.19 Державних будівельних норм, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 р. № 44 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**» (далі - ДБН 360-92**) до площі садибної ділянки включається площа забудови житлових будинків, господарських будівель. Тобто ДБН 360-92** визначає, що поняття «садибна ділянка» є ширшим за поняття «площа забудови житлового будинку» і включає його в себе. Таким чином поняття «садибна ділянка» і «площа забудови житлового будинку» не є тотожними.

Згідно п. 8.12 ДБН 360-92** санітарно-захисні зони від споруд міських каналізаційних систем до меж житлової забудови слід приймати за таблицею 8.4 (15 метрів).

Системний аналіз абз. 5 п. 3.19 та п. 8.12 ДБН 360-92** дає можливість прийти до висновку, що «межею житлової забудови» для визначення санітарно-захисної зони слід вважати межу забудови (зовнішній край фундаменту, стіни) житлового будинку, розташованого, як у спірній ситуації, на садибній ділянці.

Аналогічне тлумачення методу встановлення відстані від споруди каналізації до житла встановлено п. 3.26 ДБН 360-92** згідно якого «відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб».

З огляду на вище викладене, санітарна зона в 15 метрів має встановлюватись від межі (фундаменту, стіни, краю) споруди міської каналізаційної системи до межі забудови (зовнішнього краю фундаменту, стіни) житлового будинку, а не межі садибної ділянки, як про це стверджує позивач.

Згідно наявного в матеріалах справи листа ДЗ «Закарпатська обласна СЕС» від 06.08.2009 р. № 1820/02 (п. 3.2.) межі санітарно-захисних зон каналізаційно-насосної станції відповідають розмірам, визначеним законодавством.

Більше того, згідно п. 5.7. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 р. № 173 (далі ДСП), розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об'єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.

Згідно вище згаданого листа ДЗ «Закарпатська обласна СЕС» від 06.08.2009 р. № 1820/02 (п. 3.3.) згідно розрахунків, проведених за затвердженими у встановленому порядку методиками, перевищень гранично допустимих концентрацій речовин, що можуть знаходитись в вентиляційних викидах, не передбачається ні в одній точці санітарно-захисної зони, в тому числі на її межі і за її межами.

Згідно п. 5.12. ДСП у санітарно-захисній зоні допускається розташовувати: місцеві та транзитні комунікації, ЛЕП електростанції, нафто - і газопроводи, свердловини для технічного водопостачання, водоохолоджуючі споруди, споруди для підготовки технічної води, каналізаційні насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони.

З огляду на вище викладене, апелянт вважає, що твердження позивача про незаконність розташування на території санітарно-захисної зони КНС електричної підстанції та вузлу газопроводу не відповідає дійсності.

Судом не надано жодної оцінки тому факту, що оскаржуване рішення не породжує прав та обов'язків для позивача, оскільки не стосується його безпосередньо.

Згідно п. 8,9 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою. Детальний план території не підлягає експертизі.

Згідно ч. 4-6 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» оприлюднення проектів детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування. Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування. Пропозиції громадськості мають бути обгрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Жодних пропозицій від позивача щодо невідповідності проекту детального плану територій, затвердженого пізніше оскаржуваним рішенням, не надходило.

У постанові ВСУ від 03.02.2015 р. в справі №21-617а14 зроблено наступний правовий висновок, що завданням адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст. 2 КАС України захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Позивач оспорив рішення міської ради, яким затвердження детального плану розташування каналізаційно-насосних станцій на розі вулиць Берегівська. Перемоги та вулиці Князя Лаборця в місті Чоп. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому його адресовано.

Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскарженим рішення міської ради не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Посилання заявника на порушення його прав в сфері безпеки навколишнього природного середовища є безпідставним, оскільки оскаржуване рішення міської ради не має безпосереднього відношення до правовідносин в сфері безпеки навколишньою природного середовища.

Суд ну звернув у ваги, що поданий 10.03.2016 р. в судовому засіданні висновок № 112 експертного дослідження від 21.12.2015 р. не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки судом не виносилась ухвала про проведення судової експертизи, а предметом експертного дослідження ні спірне рішення, ні затверджений ним детальний план територій не був.

Такий Висновки експертного висновку спростовуються нормами матеріального права, вище вказаним абз. 5 п. 3.19, п. 8.12 Державних будівельних норм, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 р. № 44 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБП 360-92**» (далі -ДБН 360-92**).

З огляду на вищевикладене, твердження позивача про незаконність розташування на території санітарно-захисної зони КНС електричної підстанції та вузлу газопроводу не відповідає дійсності.

З огляду на вище викладене просить, постанову Ужгородського міськрайонного суду 18 травня 2016 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що відповідно до рішення п'ятого скликання п'ятнадцятої сесії Чопської міської ради Закарпатської області від 14 січня 2008 року № 9 «Про затвердження першочергових заходів по благоустрою та покращенню соціально-побутового стану міста Чоп на 2008 рік» було затверджено виготовлення проектно-кошторисної документації та будівництва каналізаційно-насосних станцій по вул. Берегівська, вул. Чапаєва, вул. Князя Лаборця в місті Чоп (а.с. 9).

Згідно листа заступника голови Чопської міської ради від 30.10.2008 року № 03-9/КО-583, який був виданий у відповідь на звернення мешканців вулиць Берегівська, Перемоги та Б.Хмельницького, було проведено вишукувальні роботи, виконано проектні роботи щодо будівництва КНС з мережами в даному районі, де були враховані всі зазначені показники. Виділене місце підходить для будівництва КНС за всіма нормами, за рівнями нахилів, глибинами, відстанями від споживачів (а.с. 10).

З наданої Ужгородською міжрайонною прокуратурою відповіді від 12 червня 2009 року № 08/3005 вих. 09 на звернення громадян вбачається, що прокуратурою проведено перевірку, у тому числі з вивченням проектної документації на будівництво мереж та каналізаційно-насосних станцій по вулиці Берегівській, КНС-1, по вулиці Кн. Лаборця у м. Чоп, та було встановлено, що розміщення КНС на території земельної по вулиці Берегівській згідно проектної документації призведе до порушення вимог санітарного законодавства України (а.с. 11). Крім того, з вище вказаного листа вбачається, що висновок на проект будівництва № 40/02 від 10 червня 2009 року є необгрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки, як вбачається з його змісту, необхідні матеріали, а саме, заява, пояснювальна записка, графічні та проектні матеріали були надані Головному державному санітарному лікарю Ужгородської районної санітарно-епідеміологічної станції 11 червня 2009 року.

Згідно відповіді Ужгородської міжрайонної прокуратури від 02.11.2009 року № 58с-09 вбачається, що прокуратурою було встановлено, що у зв'язку із відсутністю системи водовідведення в районі вулиць Берегівська та Кн. Лаборця у місті Чоп, ТзОВ «НВП «ТЕКОС», на замовлення Чопської міської ради виготовлено проект «Проектно-кошторисна документація на будівництво каналізаційних насосних станцій та мереж: вулиця Берегівська; КНС - 1; вул. Кн. Лаборця»(а.с. 17-19). Даний проект будівництва КНС був розглянутий Ужгородською районною СЕС і висновком № 277/02 від 21.05.2009 року відхилений від погодження у зв'язку з відсутністю ряду розділів проекту, а саме було не враховано організацію санітарно-захисної зони. Враховуючи наведене, міському голові міста Чоп було запропоновано надати для експертизи повний комплект проектно-кошторисної документації з врахуванням недоліків. Така була передана на розгляд в Ужгородську районну СЕС, яка документацію погодила. Також у вище вказаній відповіді було зазначено, що земельна ділянка площею 0,05 га по вулиці Берегівській в місті Чоп, на якій планувалось будівництво КНС, знаходиться на землях запасу Чопської міської ради. Рішень з приводу відведення земельної ділянки для будівництва КНС міською радою не приймалось, відповідно дозвіл інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на початок будівельних робіт по вищевказаному об'єкту не видавався.

Відповідно до рішення тридцять сьомої сесії шостого скликання Чопської міської ради від 30.04.2015 року № 12 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», міською радою було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресами: м. Чоп, вулиці Берегівська на Кн.Лаборця, 0,05 га та 0,06 га включно, для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами (а.с. 42).

Рішенням тридцять сьомої сесії шостого скликання Чопської міської ради від 30.04.2015 року № 11 «Про надання дозволу на розробку детального плану території під будівництво КНС з мережами по вулиці Берегівська та вулиці Кн. Лаборця в м. Чоп»» було надано дозвіл на розробку детальних планів території під будівництво каналізаційно-насосних станцій з мережами по вулиці Берегівська та вулиці Кн. Лаборця в м. Чоп» (а.с. 43).

Рішенням тридцять восьмої сесії шостого скликання Чопської міської ради від 10.07.2015 року № 39, «Про затвердження детального плану розташування каналізаційно-насосних станцій на розі вулиць Берегівська, Перемоги та вулиці Князя Лаборця в місті Чоп» було затверджено детальні плани розташування КНС на розі вулиць Берегівська, Перемоги та вулиці Князя Лаборця, а також передано до користування в роботі начальнику відділу архітектури та містобудування міської ради (а.с. 46).

З висновку № 112 експертного дослідження, який було складено 21 грудня 2015 року вбачається, що 28 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання висновку експертного дослідження про порушення державних норм при будівництві каналізаційно-насосної станції до житлової забудови по вулиці Перемоги 43, вул. Берегівської, 18 та вул. Б. Хмельницького. 1 в місті Чоп. З вказаного висновку вбачається, що розміщення збудованої каналізаційно-насосної станції на розі вул. Берегівської та вул. Перемоги у місті Чоп не відповідає вимогам державних норм та правил, а саме п. 7.11 Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів тап. 17.1.1 ДБН В.2.5-75:2013; будівництво КНС на розі вулиць Берегівська та Перемоги в місті Чоп з дотримання державних норм та правил неможливе, в зв'язку з тим, що при даному виборі земельної ділянки не можуть бути дотримані розміри санітарно-захисних зон від каналізаційних очисних споруд і насосних станцій до існуючих межі житлової забудови; відповідно до експертного звіту щодо розгляду документації в частині міцності, надійності, довговічності об'єкту будівництва та кошторисної документації виконаного філією ДП «Укрдержбудекспертиза» № 07-0160-15 від 16.06.2015 року встановлено, що у звіті відсутні відомості щодо санітарного та епідеміологічного благополуччя населення; в експертному звіті від 16.06.2015 року № 07-0160-15 виконаному філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Закарпатський області, проектної документації на будівництво каналізаційно-насосної станції на розі вулиць Берегівської та Перемоги у місті Чоп, відповідно до вимог чинного законодавства, відсутня інформація про дотримання вимог щодо санітарного і екологічного благополуччя населення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 114 Земельного Кодексу України санітарні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової будівлі.

При цьому суд погодився з висновком № 112 експертного дослідження, наявного в матеріалах справи, згідно якого розміри санітарно-захисних зон до межі домоволодіння № 18 по вул. Берегівська та до межі домоволодіння № 1 по вул. Б. Хмельницького, не відповідають вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, а саме пункту 7.11.

Згідно пункту 5.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови: для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об'єктів - від межі об'єкта.

Відповідно до пункту 7.11 вище вказаних правил, розрахунок водовідведення, розміщення очисних споруд каналізації, розміри санітарно-захисних зон повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил, які в свою чергу містяться в додатку 12, згідно якого розмір санітарно-захисної зони для очисних споруд господарсько-побутової каналізації, а саме для насосної станції продуктивністю 0,2 тис. м куб. становить 15 м.

Відповідно до Державних будівельних норм України, а саме п. 17 ДБН № В.2.5-75/2013 передбачено, що розміри санітарно-захисних зон від каналізаційних очисних споруд і насосних станцій до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, продовольчих складів, підприємств харчової промисловості (з урахуванням їх перспективного розширення) слід приймати згідно з таблицею 30, в якій вказано, що розмір санітарно-технічної зони при розрахунковій продуктивності споруди, а саме насосної станції, становить 15 м.

Враховуючи наведене у висновку експертного дослідження № 112, а саме, порушення державних норм при будівництві каналізаційно-насосної станції до житлової забудови по вулиці Перемоги 43, вул. Берегівській, 18 та вул. Б. Хмельницького, 1 в місті Чоп, суд першої інстанції дійшов висновку, що при будівництві КНС на перехресті вулиць Берегівській та Перемоги в місті Чоп у районі житлової забудови недотримані вищезазначені вимоги ДБН України, а відтак скасував рішення Чопської міської ради № 39 від 10.07.2015 року «Про затвердження детального плану розташування каналізаційно-насосних станцій на розі вулиць Берегівська, Перемоги та вулиці Князя Лаборця в місті Чоп».

Однак колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.

Скасовуючи рішення відповідача №39 від 10.07.2015 року «Про затвердження детального плану розташування каналізаційно-насосних станцій на розі вулиць Берегівська, Перемоги та вулиці Князя Лаборця в місті Чоп» суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що розташування каналізаційно-насосної станції на вулиці Князя Лаборця в місті Чоп жодним чином не порушує прав позивача, бо не розміщена поблизу його будинковолодіння, а покликаючись на експертне дослідження № 112 від 21 грудня 2015 року суд не звернув увагу, що у даному дослідженні взагалі не перевірялось відповідність державним нормам будівництво каналізаційно-насосної станції на вулиці Князя Лаборця в місті Чоп.

Крім того, покликаючись на експертне дослідження № 112 від 21 грудня 2015 року, як на підставу для задоволення позовних вимог суд першої інстанції поза увагою залишив ту обставину, згідно абз. 5 п. 3.19 Державних будівельних норм, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 р. № 44 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**» (далі - ДБН 360-92**) до площі садибної ділянки включається площа забудови житлових будинків, господарських будівель. Тобто ДБН 360-92** визначає, що поняття «садибна ділянка» є ширшим за поняття «площа забудови житлового будинку» і включає його в себе, отже поняття «садибна ділянка» і «площа забудови житлового будинку» не є тотожними, про що наголошував відповідач. Відповідно до п. 8.12 ДБН 360-92** санітарно-захисні зони від споруд міських каналізаційних систем до меж житлової забудови слід приймати за таблицею 8.4 (15 метрів). Отже «межею житлової забудови» для визначення санітарно-захисної зони слід вважати межу забудови (зовнішній край фундаменту, стіни) житлового будинку, розташованого, як у спірній ситуації, на садибній ділянці. Схоже тлумачення методу встановлення відстані від споруди каналізації до житла встановлено п. 3.26 ДБН 360-92** згідно якого «відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб».

З огляду на вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що санітарна зона - 15 метрів повинна встановлюватись від межі (фундаменту, стіни, краю) споруди міської каналізаційної системи до межі забудови (зовнішнього краю фундаменту, стіни) житлового будинку, а не межі садибної ділянки. Такий висновок суд апеляційної інстанції відповідає і положенням ч. 1 ст. 114 Земельного Кодексу України згідно якої санітарні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, з метою відокремлення таких об'єктів від територій саме житлової будівлі.

Згідно листа ДЗ «Закарпатська обласна СЕС» від 06.08.2009 р. № 1820/02 (п. 3.2.) межі санітарно-захисних зон каналізаційно-насосної станції відповідають розмірам, визначеним законодавством (а.с.16).

Крім того, згідно п. 5.7. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 р. № 173 (далі ДСП), розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об'єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи, а згідно вище згаданого листа ДЗ «Закарпатська обласна СЕС» від 06.08.2009 р. № 1820/02 (п. 3.3.) згідно розрахунків, проведених за затвердженими у встановленому порядку методиками, перевищень гранично допустимих концентрацій речовин, що можуть знаходитись в вентиляційних викидах, не передбачається ні в одній точці санітарно-захисної зони, в тому числі на її межі і за її межами.

Відповідно до п. 5.12. Держаних санітарних правил у санітарно-захисній зоні допускається розташовувати: місцеві та транзитні комунікації, ЛЕП електростанції, нафто- і газопроводи, свердловини для технічного водопостачання, водоохолоджуючі споруди, споруди для підготовки технічної води, каналізаційні насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони.

Оскільки, як вбачається з плану розташування каналізаційно-насосної станції на розі вулиць Берегівська, Перемоги, що є частиною експертного дослідження №112 від 21 грудня 2015 року, до житлової забудови по вулиці Перемоги 43, вул. Берегівській, 18 та вул. Б. Хмельницького, 1 в місті Чоп є більше 15 метрів, то у суду першої інстанції не було достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо така винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, і висновки суду не відповідають обставинам справи, а у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чопської міської ради - задовольнити, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2016 року по справі № 308/12134/15-а - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.В. Глушко

Н.В. Ільчишин

Повний текст постанови виготовлений 08.12.2016 року