Постанова № 63321604, 08.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10045/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А. С.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника відповідача Бойченка В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» про стягнення заборгованості в розмірі 1291593,32 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Київське міське відділення ФСЗІ звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» про стягнення адміністративно-господарської санкції в розмірі 1103183, 88 грн. та пені в розмірі 188409, 44 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2016 р. позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Звіту з праці за 2014 рік (форма 1-ПВ) середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 1127 осіб (а. с. 22, зворот), а згідно Звіту з праці за 2015 рік - 384 особи (а. с. 23, зворот).

Посадовими особами Головного управління Держпраці у Київській області проведено позапланову перевірку відповідача на предмет додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за наслідками якої 26.05.2016 р. складено акт № 26-187/601 (а. с. 7 - 23).

За наслідками перевірки встановлено наступні порушення відповідачем ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:

- відповідач не зареєстрований у Фонді соціального захисту інвалідів;

- відповідач не подає до Фонду соціального захисту інвалідів звіти за формою 10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів»;

- відповідачем не виконується норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (у 2014 році працевлаштовано 27 осіб, у 2015 - 9 осіб).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875) встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відповідності до норм чинного законодавства відповідач створив робочі місця для інвалідів та надавав інформацію до місцевих центрів зайнятості, відтак, відповідачем було вжито усіх необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з листів Дарницького районного центру зайнятості від 19.07.2016 р. № 22/1019 та № 22/1017 в 2014 та 2015 роках відповідач звітів за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (інваліди) не подавав.

У відповідності до пункту 3.1 Р. ІІІ Порядку подання форми звітності № 3-ПН

«Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316 (далі - Порядок), у разі згоди роботодавця на укомплектування вакансій за сприяння територіальних органів (у графі 5 розділу І зазначено «Так») для кожного такого запису заповнюється розділ ІІ, у якому відображаються порядковий номер відповідного запису у розділі І, а також характеристики таких вакансій, умови праці та вимоги до претендентів.

Згідно п. 3.1.3 Порядку у пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення"), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.

В той же час, судом першої інстанції не було враховано, що у наявних в матеріалах справи звітах за формою 3-ПН від 01.04.2014 р. № 50, від 02.06.2014 р. № 87, від 31.07.2014 р. № 114, від 30.10.2014 р. № 154, від 28.11.2014 р. № 170, від 30.01.2015 р. № 16 графа 5 відсутня взагалі, а кількість додатків, що має відображати потребу у інвалідах, не заповнена (а. с. 53, зворот, 54, зворот, 55, зворот, 56, зворот, 57, зворот, 58, зворот).

Таким чином, судом першої інстанції помилково зазначено, що відповідачем інформація про потребу у працевлаштуванні громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, подавалася до центру зайнятості.

Хибність цього висновку, фактично, призвела до неправильності вирішення спору, позаяк, відповідач свідомо не заявляв центру зайнятості про вакансії для людей з обмеженими можливостями.

Недобросовісність відповідача також підтверджується неподанням позивачу звітів за формою 10-ПІ.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що органом захисту не могло бути запропоновано відповідачу кандидатуру осіб з інвалідністю з огляду на необізнаність у такій потребі.

У вказаній бездіяльності відповідача колегія суддів вбачає порушення правил господарської діяльності, що виявилось у неповідомленні відповідального за працевлаштування громадян державного органу про існуючу потребу у працевлаштуванні у 2014 році 27 інвалідів, у 2015 році - 9.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та приймаються колегією суддів в якості належних.

У відповідності до постанови КМ України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»» від 31.01.2007 р. № 70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. № 223, Документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 13.02.2007 р. за № 117/13384, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

У випадку, коли строк сплати збігається з вихідним (святковим) днем, то останнім днем граничного строку сплати вважається перший робочий день після вихідного (святкового) дня, а пеня нараховується, починаючи з другого робочого дня після вихідного (святкового) дня.

Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу.

У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Як вбачається з розрахунків, доданих до позовної заяви, сума пені нарахована станом на 30.06.2016 р. (дату подання позову). Кількість прострочених днів становить періоди: 16.04.2015 р. - 30.06.2016 р., 16.04.2016 р. - 30.06.2016 р. (а. с. 20- 21).

Також колегією суддів враховується, що у відповідності до ст. 20 Закону № 875 до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Також у відповідності до ст. 88, 94 КАС України вирішенню підлягає питання стягнення з відповідачів судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам до кожного з відповідачів.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» про стягнення заборгованості в розмірі 1291593,32 гривень задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» (ЄДРПОУ 31722755) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ЄДРПОУ 22869098) (отримувач: ГУ ДКСУ м. Києва, банк отримувача: ГУ ДКСУ м. Києва, рахунок: 31219230700001, МФО: 820019, ЄДРПОУ ГУ ДКСУ м. Києва 37993783) адміністративно-господарську санкцію в розмірі 1103183, 88 гривень (один мільйон сто три тисячі сто вісімдесят три гривні 88 копійок) та пеню в розмірі 188409, 44 гривень (сто вісімдесят вісім тисяч чотириста дев'ять гривень 44 копійки).

Стягнути з комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» (ЄДРПОУ 31722755) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ЄДРПОУ 22869098) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19373, 90 гривень (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят три гривні 90 копійок).

Стягнути з комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» (ЄДРПОУ 31722755) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському районі міста Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 21311, 29 гривень (двадцять одна тисяча триста одинадцять гривень 29 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови виготовлено 08.12.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.