Ухвала суду № 63321597, 07.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 698/435/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Кухаренко О.В Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Епель О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13.07.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до Катеринопільського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Звенигородського об'єднаного УПФУ Черкаської області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, відповідно до довідки Прокуратури Черкаської області (№ 18/139 вих. 16 від 06.06.2016 року) про заробітну плату з 01.12.2015 року та на підставі ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) та зобов'язання зробити відповідний перерахунок пенсії з 01.12.2015 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 60% від і виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13.07.2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Звенигородське об'єднане УПФУ Черкаської області подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просить постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка з 2006 року отримує пенсію по втраті годувальника у розмірі 60 % від заробітної плати, відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про Прокуратуру» після смерті її чоловіка ОСОБА_3.

06 червня 2016 року Прокуратурою Черкаської області видано довідку № 18/139 вих. 16.

10 червня 2016 року позивачка звернулася до Звенигородського об'єднаного управління УПФУ Черкаської області із заявою про перерахунок пенсії з підстав зростання заробітної плати працюючих працівників прокуратури, на що отримала лист від 13 червня 2016 року № 3001/07-01 про відмову.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих визначалось ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії), відповідно до ч.12 якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Частиною 13 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ч.16 вказаної статті членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім'ї.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч.17 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»).

У відповідності до п.п.4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

При цьому, перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», відповідно до пп.1 п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-XII «Про прокуратуру», які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на час звернення позивача до пенсійного органу врегульовано ст.86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», за правилами ч.20 якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Кабінетом Міністрів України на виконання вимог наведеної норми не було визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Разом з тим, на момент звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії питання такого перерахунку чинним законодавством не врегульоване, в той час як передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям повинні бути визначені Кабінетом Міністрів України.

Відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Судова колегія враховує, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст.22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Частиною 1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутністна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, а також членів їх сімей, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Відповідач, мотивуючи доводи щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача, посилається на п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», згідно із яким у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України …, «;Про прокуратуру», … .

Разом з тим, положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо її перерахунку, а тому колегія суддів не приймає наведені доводи апелянта.

При цьому, варто зауважити, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Така правова позиція підтримана ухвалою ВАСУ від 06 жовтня 2016 року у справі № К/800/23710/1.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії з з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Підпунктом 3 п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09 грудня 2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» установлено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 рок №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Згідно довідки прокуратури Черкаської області від 25 липня 2016 року №18/173вих.16, виданій ОСОБА_2, її чоловік ОСОБА_3 дійсно працював в органах прокуратури Черкаської області на посаді помічника прокурора Звенигородської міжрайонної прокурори. Заробітна плата з 01 грудня 2015 року згідно постанов Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 та від 09 грудня 2015 року №1013 складається: посадовий оклад - 1804,00 грн., надбавка за класний чин - 135,00 грн., надбавка за вислугу років (25 %) - 484,75 грн., надбавка за особливо важливу роботу (59,7 %) - 1446,98 грн., щомісячна премія (88,2 %) - 3413,98 грн., матеріальна допомога на оздоровлення (1/12) - 322,55 грн., матеріальна допомога на соціально-побутових потреби (1/12) - 322,56 грн. Всього - 7929,83 грн.

Враховуючи, що перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при перерахунку позивачу пенсії підлягає застосуванню положення ст.50-1 в редакції Закону України «Про прокуратуру», чинній на час призначення пенсії, відмова відповідача є протиправною, а тому наявні підстави для визнання такої відмови протиправною та зобов'язання здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч. 13 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції на час призначення пенсії, в розмірі 60 відсотків від розміру середньомісячного заробітку померлого годувальника, зазначеної у згаданій вище довідці прокуратури Черкаської області, з урахуванням виплачених сум.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13.07.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Епель О.В.