Ухвала суду № 63321551, 07.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/27496/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Епель О.В.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОН» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2016 року по справі за їх позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання незаконними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «АСКОН» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про:

визнання незаконним та скасування рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.06.2015 року № 14539/10/26-58-11-02-18;

визнання незаконним та скасування рішення ГУ ДФС України від 21.08.2015 року № 12957/10/26-15-11-03-11;

визнання незаконним та скасування рішення ДФС України від 19.10.2015 року № 21980/6/99-99-11-02-02-15;

зобов'язання ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві включити відомості з поданої податкової декларації з ПДВ за податковий період календарний місяць травень 2015 року, доповнення та додатка 5 до цієї декларації, до облікових даних ТОВ «АСКОН» у інформаційних базах даних ДФС України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «АСКОН» подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Напередодні дня судового засідання від представника ТОВ «АСКОН» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю участі даного представника в іншому судовому засіданні у суді територіально віддаленому від Київського апеляційного адміністративного суду та призначеного в межах того ж часу, що і дана справа.

Разом з тим, такі обставини жодним чином не є достатніми та обґрунтованими підставами для відкладення розгляду справи в апеляційному порядку, оскільки сторонам по справі після відкриття апеляційного провадження 22.11.2016 року (отримано апелянтом 30.11.2016 року) було надано строк до 05.12.2016 року для надання заперечень на апеляційну скаргу та пояснень.

З огляду на викладене, незрозуміло, що заважало даному представнику надати письмові пояснення по справі або документи, необхідні для її вирішення, з моменту отримання повістки про призначення судового засідання по день подачі клопотання.

Більше того, подане клопотання жодним чином не обґрунтовано належними та допустимими доказами, взагалі не містить ні номеру справи, на яку «обов'язково» було з'явитися представнику позивача, ні назви суду, де вона повинна була слухатися, не кажучи вже про докази підтвердження судового засідання та обов'язкової участі в ньому представника апелянта.

Також, відмовляючи в задоволенні клопотання щодо відкладення судового розгляду даної справи колегія суддів враховує положення ч. 1 ст. 195-1 КАС України, за якими: апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Більш того, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Отже, апеляційна інстанція наділена правом розгляду апеляційної скарги за відсутності сторін.

З огляду на викладене, судова колегія розцінює подане клопотання як зловживання своїми процесуальними правами та невиконання своїх процесуальних обов'язків шляхом зумисного затягування розгляду апеляційної скарги, замість сприяння у швидкому, повному та всебічному її розгляді.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 12.01.2015 між ТОВ «АСКОН» та ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС в м. Києві було укладено договір про визнання електронних документів за реєстраційним № 9077258738, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу державної посадкової служби засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

05.06.2015 року позивачем направило до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року з додатками, а саме:

- за допомогою засобів поштового зв'язку, що підтверджується копією фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта»: дата 05.06.2015, час: 16:06:00, № 6145;

- за допомогою засобів електронного зв'язку через Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС в м. Києві листом № 14539/10/26-58-11-02-18 від 09.06.2015 повідомили позивача, що в силу приписів п. 49.4 ст. 49 ПК України, декларація подана засобами поштового зв'язку, згідно ст.ст. 49 та 50 ПК України вважається не прийнятою.

Зазначене вище рішення було оскаржено в адміністративному порядку до вищестоящих податкових органів. За результатами розгляду скарг рішеннями ГУ ДФС у м. Києві від 21.08.2015 року № 12957/10/26-15-11-03-11 та ДФС України від 19.10.2015 року № 21980/6/99-99-11-02-02-15 рішення залишено без змін, а скарги ТОВ «АСКОН» - без задоволення.

Судова колегія пристає на позицію суду першої інстанції щодо правомірності спірних рішень, виходячи з наступного.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентується положеннями ст. 177 ПК України.

В силу приписів пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.1 та п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів декларації в установлені цим Кодексом строки щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VІІІ (набрав чинності 01.01.2015) були внесені змін до ПК України, зокрема п. 49.4 доповнено абз. 2 такого змісту: «Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством».

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції з підготовки подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом державної податкової адміністрації України 10.04.2008 № 233, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 p. за N320/15011 (далі - Інструкція), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Пунктом 49.9 ст. 49 ПК України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою.

Згідно із пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У відповідності до вимог ст. 50 ПК України, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, податкова декларація вважається прийнятою виключно за умови її відповідності вимогам ст.ст. 48 і 49 ПК України.

Як встановлено судом та не заперечується всіма сторонами податкова декларація з ПДВ за травень 2015 року з додатками, яка була подана позивачем за допомогою засобів електронного зв'язку, була прийнята та зареєстрована за № 9115791963, що підтверджується наданим ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві скріншотом робочого столу з податковою інформацією стосовно ТОВ «АСКОН». Натомість, податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року, яка була подана за допомогою засобів поштового зв'язку, не була прийнята даним податковим органом, оскільки законодавчо не передбачено подання декларації з ПДВ у паперовому вигляді. Крім того, податкова звітність з податку на додану вартість за травень 2015 року вже була прийнята та зареєстрована в базі даних податкового органу.

З огляду на вище викладене, судова колегія пристає на позицію суду першої інстанції, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, приймаючи спірне рішення № 14539/10/26-58-11-02-18 від 09.06.2015 року, діяли в межах своїх повноважень та відповідно до приписів чинного податкового законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

За п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктами 56.3, 56.8 ст. 56 ПК України передбачено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня, який розглядає скаргу та зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення і надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Форма та зміст такого визначається відповідно до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21 жовтня 2015 року N 916, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 р. за № 1617/28062.

Судова колегія, проаналізувавши спірні рішення ГУ ДФС в м. Києві та ДФС України, прийняті в порядку адміністративного оскарження, знаходить їх такими, що відповідають вимогам податкового законодавства, постановлені у порядку та строки, визначені ПК України з дотриманням процедури та порядку їх прийняття. При цьому, апеляційна інстанція зауважує, що фактично дані рішення ГУ ДФС в м. Києві та ДФС України є похідними від рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, законність та обґрунтованість якого знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Суд першої інстанції також правомірно не знайшов підстав для зобов'язання ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві включити відомості з поданої податкової декларації з ПДВ за податковий період календарний місяць травень 2015 року, доповнення та додатка 5 до цієї декларації, до облікових даних ТОВ «АСКОН» у інформаційних базах даних ДФС України, оскільки дана вимога також є похідною від визнання незаконним та скасування спірного рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та прямо випливає з його законності/протиправності. З огляду на законність вказаного рішення самі по собі нівелюються підстави для зобов'язання включення цих відомостей до відповідних баз даних ДФС України. Одночасно колегія суддів бере до уваги реєстрацію податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року з додатками за допомогою засобів електронного зв'язку через Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України, що фактично свідчить про відсутність порушення права позивача на реєстрацію даної податкової звітності у податковому органі.

Доводи апелянта зводяться до необхідності подання податкової декларації саме у письмовій формі, однак колегія суддів не може з цим погодитися, оскільки в силу вимог основного законодавчого акта у сфері податкового права, починаючи з першого звітного періоду 2015 року (січень/І квартал), податкова звітність з податку на додану вартість подається до контролюючого органу всіма платниками податку виключно в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Апеляційна інстанція критично оцінює посилання в апеляційній скарзі на ігнорування судом першої інстанції доводів позову про те, що:

1) відповідачі не є контролюючими органами в розумінні п. 41.1 ст. 41 ПК України;

2) ГУ ДФС та ДФС України не уповноважені законом розглядати будь-які скарги в порядку адміністративного оскарження;

3) податкова декларація не може подаватися в електронній формі;

4) податкова декларація у іншій, ніж письмова, формі не може мати юридичної сили, оскільки електронна форма не затверджена.

Перш за все, колегія суддів зауважує, що вказані апелянтом твердження не обґрунтовані з посиланням на приписи законодавства, а тому розцінюються як суб'єктивні твердження. Суд першої інстанції, вирішуючи справу по суті, правомірно визначив предмет спору та дослідив обставини саме в рамках виниклого спору, надавши їм правильну правову оцінку.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій та винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень та вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОН»- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 09.12.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Епель О.В.