Постанова № 63321467, 29.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11825/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,за участю секретаряЗакревської І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 29 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у Київській області про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 пред'явив позов до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 22.01.2015 р. № 0000072100, № 0000082100.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 29 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачі звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Міндоходів у Київській області проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Перевіркою встановлено здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за ціною нижчою мінімальних роздрібних цін, а саме: реалізацію пляшки коньяку «Грінвіч» за ціною 56,50 грн. при мінімальній роздрібній ціні встановленій постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» 59,01 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 19.09.2014 р. № 001; реалізацію коньяку «Кримський» за ціною 55,30 грн. при мінімальній роздрібній ціні, встановленій постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» 59,01 грн., що підтверджено фіскальним чеком від 19.09.2014 р. № 002

За результатами перевірки ГУ Міндоходів у Київській області складено акт від 19.09.2014 р. № 930/10-36-21/НОМЕР_3.

В подальшому, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві винесено рішення про застосування до ФОП ОСОБА_5 фінансових санкцій: від 22.01.2015 р. № 0000082100, яким за порушення ст. 18 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано фінансові санкції у розмірі 10 000,00 грн.; від 22.01.2015 р. № 0000072100, яким за порушення ст. 18 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано фінансові санкції у розмірі 10 000,00 грн.

Позивачем подано до начальника ГУ ДФС у Київській області скаргу на дії працівників податкової інспекції від 22.09.2014 р.

Головне управління Міндоходів у Київській області розглянуло скаргу ФОП ОСОБА_5 від 22.09.2014 р. та надало відповідь від 15.10.2014 р. № 1415/Д/10-36-21-02, в якій зазначила, що інформація, викладена в скарзі не відповідає дійсності та не ґрунтується на реальних фактах. Копію відповіді було скеровано Прокуратурі Київської області.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими рішеннями, звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014 р. № 67 «Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів» ліквідовано Міністерство доходів і зборів (постанова втратила чинність).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

В свою чергу, реорганізація Головного управління Міндоходів у Київській області відбувалася на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», згідно з наказом Державної фіскальної служби України від 13.08.2014р. № 41 «Про організацію утворення територіальних органів Державної фіскальної служби».

Як встановлено судом, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» Головне управління Міндоходів у Київській області було реорганізовано у Головне управління ДФС у Київській області.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (надалі - Закон N 755-IV) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Згідно із статтею 33 цього ж Закону юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, беручи до уваги те, що на час проведення перевірки запис про припинення ГУ Міндоходів у Київській області не було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно посилання позивача на те, що останнє не мало повноважень на проведення перевірки, колегія суддів вважає помилковим.

Окремо слід зазначити, що перебування державного органу влади в процесі припинення шляхом перетворення (реорганізації) не позбавляє останнього права здійснювати контроль за діяльністю суб'єктів господарювання та приймати відповідні рішення за результатами проведеного контролю.

Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, до компетенції податкового органу належить проведення перевірки суб'єкта господарювання щодо дотримання вимог нормативно-правових актів, якими встановлені правила торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до пп. 80.2.2. п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, інспекторами ГДРІ Івановим Д.О. та Атабєговим І.М. було проведено перевірку магазину, що розташований за адресою: Бориспільський район, АДРЕСА_1, що належить суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_5

Перевірка проводилася на підставі направлень № 2017 від 19.09.2014 р. та № 2016 від 19.09.2014 р. на проведення фактичної перевірки з 19.09.2014 р. по 28.09.2014 р. на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та наказу ГУ Міндоходів у Київській області від 28.08.2014 р. № 356 з метою контролю за дотриманням суб'єктом господарювання вимог Податкового кодексу України, Законів України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів.

Таким чином, ознайомившись із направленнями на проведення перевірки, колегія суддів приходить до висновку, що останні мають всі, передбаченні чинним законодавством реквізити, зокрема, дату складання, період проведення перевірки, посадову особу, якій доручається проведення перевірки, підстави та мету її проведення, підпис керівника та печатку.

ГДРІ ГУ Міндоходів у Київській області Івановим Д.О. та Атабєговим І.М. було складено акти відмови від підписання та отримання акту перевірки від 18.09.2014 р. № 930/10-36-21/НОМЕР_3, з яких вбачається, що після ознайомлення із актом від 18.09.2014 р. № 930/10-36-21/НОМЕР_3 ОСОБА_8 (продавець) відмовилася від його підписання та отримання.

Окрім того, із наявних в матеріалах справи розписок № 2016, № 2017 вбачається, що ОСОБА_8 (продавець) ознайомилася із направленнями на проведення фактичної перевірки та наказом на її проведення.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що посилання позивача на те, що під час перевірки ГДРІ ГУ Міндоходів у Київській області Івановим Д.О. та Атабєговим І.М. не було надано направлень на проведення перевірки на кожного перевіряючого та не складено жодного документа за результатами перевірки, спростовуються матеріалами справи.

Що стосується висновків суду першої інстанції про наявність мораторію на проведення перевірок, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» було установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 р. № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» у зв'язку із запровадженням статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами Кабінет Міністрів України установив, що надання дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців державними інспекціями та іншими контролюючими органами за переліком згідно з додатком (за винятком перевірок стану підготовки до роботи енергетичних об'єктів суб'єктів електроенергетики та суб'єктів відносин у сфері теплопостачання) здійснюється шляхом прийняття відповідного розпорядження.

Надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Отже, наведеними положеннями було введено тимчасовий мораторій на проведення перевірок суб'єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб-підприємців.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що вищезазначена норма є відсилочною до статті 31 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» де зазначено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців протягом серпня - грудня 2014 року, здійснюються контролюючими органами виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, однак крім органів Державної фіскальної служби України.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до п.2 Постанови КМУ від 06 серпня 2014 року № 311, реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2, у зв'язку із чим Головне управління Міндоходів у Київській області реорганізовано шляхом приєднання в Головне управління ДФС у Київській області.

Пунктом 1 Наказу ДФС України № 2 від 18.07.2014 року «Про початок діяльності Державної фіскальної служби України» розпочато виконання ДФС функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів України, що припиняється.

Тобто, щодо органів державної фіскальної служби жодних обмежень щодо проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців протягом серпня - грудня 2014 року, законодавством встановлено не було, зокрема не встановлено обов'язку отримувати дозвіл Кабінету Міністрів України для проведення перевірки, а отже висновки суду першої інстанції та твердження позивача щодо неможливості проведення перевірки у зв'язку із мораторієм є необґрунтовані та безпідставні.

Крім того, колегія суддів наголошує, що в Переліку державних інспекцій та інших контролюючих органів, яким надаватиметься дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України № 408), органи державної фіскальної служби відсутні, оскільки ст.. 31 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» обмеження щодо вказаних органів не застосовувались.

Що стосується законності рішень відповідача про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі по тексту - Закон № 481/95-ВР).

Як закріплено у преамбулі названого Закону, він визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Положеннями ст. 18 Закону № 481/95-ВР Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

За визначенням абз. 13 ч. 2 цієї ж статті до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Колегія суддів зазначає, що факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями за ціною нижчою мінімальних роздрібних цін, а саме: реалізація пляшки коньяку «Грінвіч» за ціною 56,50 грн. при мінімальній роздрібній ціні встановленій постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» 59,01 грн.), підтверджується фіскальним чеком від 19.09.2014 р. № 001; реалізації коньяку «Кримський» за ціною 55,30 грн. при мінімальній роздрібній ціні, встановленій постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» 59,01 грн., підтверджується фіскальним чеком від 19.09.2014 р. № 002.

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами податкового органу про порушення позивачем вимог Закону № 481/95-ВР, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 29 серпня 2016 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 29 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Лічевецький І.О.