Постанова № 63321466, 09.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2016 року справа № 812/1100/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Судді: Жаботинська С.В.

ОСОБА_2

Секретаря судового засідання Борисова А.А.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3, договір № 4/16 від 16.08.2016;

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 812/1100/16 за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року № 67584-13, -

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2016 року ОСОБА_4 (далі позивач, ОСОБА_4І.) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі ДПІ у м. Сєвєродонецьку ) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року № 67584-13, та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м. Сєвєродонецьку на користь ОСОБА_4 судові витрати, повязані із витратами на правову допомогу у розмірі 1000,00 гривень. (арк. справи 3-6).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року вказаний адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області № 67584-13 від 29 червня 2016 року, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (код 39890583) на користь ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн., в частині вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відмовлено (арк. справи 66, 67-69).

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС (далі апелянт, ДПІ у м. Сєвєродонецьку) звернулась до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в доводах якої зазначила, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки судом під час винесення рішення про задоволення позовних вимог та скасування ппр не враховано, що згідно з пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України від 24 грудня 2015 року № 909 VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності», таким чином позивач повинен платити транспортний податок з фізичних осіб у 2016 році за вказаним ппр (арк. справи 75-77).

Представник апелянта в судове засідання не зявився, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги встановила, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ 515732 є власником транспортного засобу автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER (загальний легковий універсал - В) реєстраційний номер НОМЕР_2; рік випуску 2013, бежевого кольору, об'єм двигуна 2993 куб см, дата першої реєстрації 01.11.2013 року (арк. справи 9).

30 травня 2016 року Сєвєродонецькою міською радою прийнято Положення про транспортний податок на підставі рішення № 420 «Про затвердження нової редакції додатку № 2 до рішення міської ради від 29 січня 2015 року № 4288 «Про затвердження Положень про податок на майно та акцизний податок».

Вказаним положенням про транспортний податок було встановлено, що транспортний податок є складовою частиною податку на майно та запроваджується на підставі статті 267 Податкового кодексу України, а також п. 24 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Також вказаним положенням продубльовані норми податкового кодексу в частині порядку обчислення суми податку, який підлягає сплаті у 2016 році.

29 червня 2016 року Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 67584-13, яким позивачу визначено грошове зобовязання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» (код платежу 18011000) у розмірі 25 000 грн. (арк. справи 8).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування таким чином спірним питанням даної справи є правомірність винесення відповідачем рішення, яким визначено позивачу в рамках Податкового кодексу України до сплати за 2016 рік транспортний податок з фізичних осіб на суму 25 000 грн.

З приводу викладеного колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України, а також відповідними змінами, внесеними Законами до нього.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України, у редакції чинній з 01 січня 2016 року, обєктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п.276.4 ст.276 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Пунктом 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено порядок обчислення та сплати транспортного податку.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку

Згідно підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII внесено зміни, зокрема, до статті 267 Податкового кодексу України в частині визначення обєкту оподаткування, а саме визначено, що обєктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції під час винесення постанови про задоволення позовних вимог про скасування ппр виходив з того, що у відповідності до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України нарахування транспортного податку у 2016 році повинно проводитись виходячи зі зміненого обєкта оподаткування, а обовязок зі сплати такого податку виникає у платника податку в наступному бюджетному періоді, тобто у 2017 році, при цьому колегія звертає увагу, що під час винесення вказаного рішення судом не враховано, що згідно з пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України від 24 грудня 2015 року № 909 VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (норма діє з 24.12.2015 року), а тому до даних правовідносин суд неправомірно посилався на норму, яка є недійсною.

Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, податкове повідомлення-рішення, винесене контролюючим органом 29 червня 2016 року, - направлене позивачу поштовою кореспонденцією 18 липня 2016 року (арк. справи 9), тобто після 01 липня 2016 року, що є порушенням у відповідності до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України загальної процедури надсилання рішення для виконання, при цьому вказана процедура була викладена також в рішенні Сєвєродонецької міської ради № 420.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому рішення контролюючого органу підлягає скасуванню, з урахуванням чого, на підставі статті 201 КАС України суд вважає за необхідне змінити з цих підстав мотивувальну частину постанови суду першої інстанції.

До того ж, щодо судових витрат, повязаних із витратами на правову допомогу у розмірі 1000,00 гривень колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Отже, судові витрати, в тому числі на правову допомогу, повинні бути процесуально пов'язані з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, бути документально підтверджені, та виплачуватись стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, при цьому суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній розрахунок позивача з адвокатським бюро «Жердєв», гонорар адвокату не сплачено, відсутні докази для підтвердження вартості послуг адвоката, акти за результатами надання правової допомоги, а також платіжні документи на підтвердження сплати обумовлених сум, тому, як вірно вказано судом, в цій частині вимоги позивача є необґрунтованими. До того ж ДПІ у м. Сєвєродонецьку підтвердила викладене в письмових поясненнях (арк. справи 54).

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 195, 201, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 812/1100/16, - задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину постноави Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 812/1100/16 з підстав, вказаних в мотивувальній частині даної постанови суду.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складений 09 грудня 2016 року.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Жаботинська С.В.

ОСОБА_2