Ухвала суду № 63321443, 07.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року справа №805/205/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 805/205/16-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СІНІАТ» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 17.08.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «СІНІАТ» (надалі позивач, ТДВ «СІНІАТ») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі відповідач, Артемівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 17.08.2015 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2014 року позов задоволено.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_1 від 17.08.2015 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТДВ «СІНІАТ» на підставі наказу № 309 від 13.07.2015 року та у звязку з отриманням матеріалів: податкової інформації ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 09.02.2015 року № 000010/05-62-22-01 щодо ПП «Промо-Трейд» про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства по взаємовідносинах з платниками податків за липень, серпень, жовтень 2014 року; податкової інформації ДПІ у м. Сумах щодо неможливості проведення зустрічної звірки по підприємству ТОВ «НК-Логістик» за період серпень-жовтень 2014 року, у звязку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням; податкової інформації від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 8922/7/04-65-22-04-18 від 30.04.2015 відповідно до ПП «ЕМС», про неможливість проведення зустрічної звірки за період жовтень, листопад, грудень 2014 року, у звязку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням.

Апелянт вказує на те, що на час перевірки позивач не надав документи, які б підтверджували реальність господарських операцій. Звертає увагу на те, що витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлених розділом ІІ Податкового Кодексу України.

Апелянт зазначає, що витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Також зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Факти, встановлені відповідачем, свідчать про нереальний характер здійснення господарських операцій та проведення лише документування фінансових потоків між позивачем та постачальниками. Просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позову.

Сторони у судове засідання не зявились, про розгляд справи були повідомлені належним чином. З огляду на вимоги ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи. Апелянт надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю «СІНІАТ» (код ЄДРПОУ 00290601, 2-й пров. Ломоносова, буд.3, м. Артемівськ, Донецька область, 84500) зареєстровано в якості юридичної особи з 08.02.1995 року, що підтверджується довідкою АБ № 665656 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Артемівською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «СІНІАТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства підприємством по взаємовідносинах з ТОВ «НК-Логістик» за період з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року, ПП «Пром-Трейд» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року та з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, ПП «Електронні маркувальні системи» за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, на підставі якої складено акт № 209/22/00290601 від 03.08.2015 року.

Податковим органом вказано на порушення п.198.3 ст.198, п. 200.4 ст. 200 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України: за серпень 2014 року на суму 93 205,00 грн. завищений залишок відємного значення з податку на додану вартість, за вересень 2014 року на суму 18 603,00 грн. завищений залишок відємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного періоду. Порушення п. 200.1 ст. 200 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України: занижено суму податку на додану вартість до сплати на загальну суму 311 108,00 грн. по податкових деклараціях: за вересень 2014 року 93 205,00 грн., за жовтень 2014 року - 217 903,00 грн. Порушення п.149.1 ст. 149, ст. 138.2, ст. 138.4, п. 152.1 ст. 152 Розділу ІІІ «Податок на прибуток» Податкового кодексу України завищення відємного значення обєкта оподаткування від усіх видів діяльності за 2014 рік на загальну суму 1 599 706 грн., а саме: за ІІІ квартал 2014 року у сумі 466 026,00 грн., за ІV квартал 2014 року у сумі 1 133 680,00 грн., за серпень 2014 року на суму 93 205,00 грн., завищений залишок відємного значення з податку на додану вартість за вересень 2014 року на суму 18 603,00 грн. завищений залишок відємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного періоду.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.08.2015 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на прибуток у розмірі 1 599 706 грн.

Підприємством для захисту своїх прав було використано право на позасудове врегулювання спірних правовідносин шляхом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, кінцевим розглядом скарг є рішення Державної Фіскальної Служби України № 28803/6/99-99-10-01-01-25 від 28.12.2015 року, яким спірне податкове повідомлення - рішення та рішення прийняте в результаті розгляду первинної скарги були залишено без змін.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень було встановлення перевіркою відсутність правових наслідків у правовідносинах позивача з контрагентами ТОВ «НК-Логістик», ПП «Пром-Трейд», ПП «Електронні маркувальні системи».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч.2 ст. 255 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.16 року у адміністративній справі № 805/177/16-а визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_2 від 17.08.2015 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 93 205, 00 грн., та № НОМЕР_3 від 17.08.2015 року про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 466 062, 00 грн. (т. 5 а.с. 140-147).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року постанова у адміністративній справі № 805/177/16-а була залишена без змін і набрала законної сили (т. 5 а.с. 148-164).

Вказаними судовими рішеннями в справі № 805/177/16-а було встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ «НК-Логістик», був укладений договір транспортного експедирування № 508/1П/13 від 20.02.2013 року, предметом якого є перевезення вантажів і здійснення розрахунків за перевезення вантажів, або здійснення перевезення за власний рахунок вантажів клієнта, виконання для клієнта повязаних з перевезенням вантажу допоміжних операцій (оформлення накладних на вантаж, що відправляється, доставка вантажу перевізників зі складу вантажовідправника і від перевізника - на склад вантажоодержувача, додаткові послуги(перевірка кількості і стану вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних процедур тощо)). Забезпечення перевезення вантажів здійснюється транспортом експедитора або найнятим ним транспортом.

Також 01.04.2014 року між позивачем та ТОВ «НК-Логістік», був укладений договір транспортного експедирування № 703/14, предметом якого є перевезення вантажу (розроблення маршруту, здійснення пошуку перевізника, забезпечення відправлення та одержання вантажу і здійснення розрахунку за перевезення вантажу або здійснення перевезення вантажу та виконання додаткових послуг, якщо це зазначено в заявках та додатках до Договору (перевірка паркування і стану вантажу, його навантаження, сплату зборів та витрат покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних документів тощо). Забезпечення перевезення вантажів здійснюється транспортом експедитора або найнятим ним транспортом

Колегія суддів звертає увагу, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ НК-Логістик підтверджується видатковими накладними і сплата по них за поставлений товар підтверджується виписками по рахунку.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними. Виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт. Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями ТОВ «НК-Логістик» було виписано позивачу податкові накладні, які оформлені належним чином.

Між Товариством з додатковою відповідальністю «СІНІАТ» та ПП «Пром-Трейд» був укладений договір поставки № 5/14 від 21.12.2013 року, предметом якого є обовязок постачальника поставляти товар у встановлені строки, а покупця приймати такий товар і сплачувати за нього грошові суми, обумовлені договором. Предметом поставки є товар вироблений в Україні, що вказаний у Специфікаціях.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Пром-Трейд» підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними, як і сплата за поставлений товар підтверджується виписками по рахунку.

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями ПП Пром-Трейд було виписано позивачу податкові накладні (т.1 а.с.191, 199-200, 205, 211, 217, 223-224, 229, 234, 240, 246, 253, 259; т.2 а.с.2, 8, 14, 20, 26, 32, 37, 42, 47, 52, 57, 63, 68)

Також, між Товариством з додатковою відповідальністю «СІНІАТ» та ПП «Електронні маркувальні системи», був укладений договір постачання № 004 від 14.10.2014 року, предметом якого є зобовязання систематично постачати і передавати у власність покупцю певний товар, а покупцем приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору, найменування, асортимент, кількість, ціна, строки постачання вказані у Специфікаціях до договору та є невідємною частиною, загальна сума постачання складається із суми товару, який постачається за всіма Специфікаціями, оформленими за кожну господарську операцію окремо.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Електронні маркувальні системи» підтверджується видатковими накладними, експрес накладною, оборотно-сальдовою відомостю, відомостю про рух додатків на підприємстві; накладними на переміщення, приходними ордерами Сплата за поставлений товар підтверджується виписками по рахунку. Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортною накладною.

Для формування податкового кредиту за вищевказаною операцією ПП «Електронні маркувальні системи», було виписано позивачу податкові накладні.

Таким чином, суд у справі № 805/177/16-а зробив висновок про те, що на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до суду надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, суди обох інстанцій дійшли висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договору та мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", що свідчить про необґрунтованість висновку податкового органу про завищення залишку відємного значення з податку на додану вартість на суму 93 205,00 грн. та заниження суму податку на додану вартість до сплати на загальну суму 311108,00 грн

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України видно, що право на формування податкового кредиту з податку на прибуток виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 Закону № 996-ХІV, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону № 996-ХІV, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства вбачається, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що у податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Видані контрагентами позивача податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству, про що свідчить і сам Акт перевірки № 209/22/00290601 від 03.08.2015 року, який не містить жодних зауважень щодо складення документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної зазначає, що факт перевезення товару за замовленнями позивача підтверджені товарно-транспортними накладними, відповідальність та правильність їх оформлення, покладається на перевізника, оскільки саме контрагенти позивача організовували транспорт для перевезення вантажу власним транспортом або ними найнятим за власні кошти.

Колегія суддів зазначає, що посилання податкового органу в акті перевірки на акти перевірок інших Державних податкових інспекцій, складені відносно контрагентів позивача (ТОВ «НК-Логістик», ПП «Пром-Трейд», ПП «Електронні маркувальні системи») які, на думку податкового органу, підтверджують неможливість проведення фінансово-господарських операцій ними, є безпідставними, обставини здійснення господарської діяльності вищевказаних контрагентів позивача із іншими контрагентами не є предметом розгляду у даній адміністративній справі, оскільки спір, що виник між сторонами, стосується договорів між позивачем та ТОВ «НК-Логістик», ПП «Пром-Трейд», ПП «Електронні маркувальні системи». Вказані у акті перевірки обставини не можуть вважатися доказами нікчемності укладених договорів, оскільки документально ці обставини податковий орган не підтвердив.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що вищезазначена податкова інформація не є перевіркою господарської діяльності контрагентів позивача по взаємовідносинах, в тому числі з позивачем. Висновки про відсутність реального характеру правочинів податковий орган ґрунтує тільки на відсутності підприємств за юридичною адресою. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно п. 36.1., 36.5 статті 36, п. 38.1. статті 38, п. 44.1. статті 44, п. 47.1. статті 47, п. 49.2. статті 49 ПК України, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на правові позиції, висловлені Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», «Булвес» АД проти Болгарії», якими наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у звязку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає до уваги обставини, вказані податковим органом на підставі актів Державних податкових інспекцій, складених відносно контрагентів позивача, які покладено у підгрунтя висновків акту перевірки.

Надані позивачем та долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірний період відповідно до норм Податкового кодексу України.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідач ґрунтує свої висновки на припущеннях. Жодного доказу, який би підтвердив висновок податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договору та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», що свідчить про безпідставність висновку податкового органу про завищення позивачем відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток на суму 1 599 706 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав будь-яких доказів на правомірність прийняття ним оспорюваного рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 805/205/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 805/205/16-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_2