Ухвала суду № 63321438, 06.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6763/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Літвіної Н.М.,Коротких А.Ю.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2016 року у справі за позовом Приватного підприємства «Юнітех Логістик» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 100250005/2015/000059/2 від 11.11.2015.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2015/00114 від 16.11.2015.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2015 між ПП «Юнітех Логістик», як покупцем, і компанією «Rema Gabelstapler und Hebetechnik GmbH» (Німеччина), як постачальником, був укладений контракт № 16102015, згідно якого постачальник постачає покупцю товар на умовах цього контракту, у відповідності до додатків до даного контракту.

На виконання вимог зазначеного контракту, додатку № 01 від 16.10.2015 до такого контракту та рахунку-фактури (інвойсу) № 71440634 від 16.10.2015 компанією «Rema Gabelstapler und Hebetechnik GmbH» здійснено поставку товару - автонавантажувача з вилковим захватом, з електродвигуном, призначений для використання на рівній місцевості, в комплекті зарядний пристрій марки Still R20-15 серійний номер 512038002369, рік 2003, висотою піднімання-4,3 м, вантажопідйомністю -1500 кг (далі - автонавантажувач), який вже був у використанні. Зазначений автонавантажувач був розібраний для перевезення та транспортувався без робочої рідини. Вартість автонавантажувача визначена постачальником у розмірі 2 700 євро (що в еквіваленті на національну валюту за курсом 24.6058 грн. становить 66 435.76 грн. (фактурна вартість товару)).

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим ПП «Юнітех Логістик» декларантом (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.), 09.11.2015 до митниці (Митний пост «Західний» Київської міської митниці ДФС) була подана вантажна митна декларація за № 100250005/2015/116048 (далі - ВМД). Як зазначає позивач в тексті свого позову, митна вартість товару у зазначеній ВМД була визначена відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 57 Митного кодексу України («за основним методом»), тобто - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення такої вартості за основним методом декларантом 09.11.2015 подано до митного органу наступні документи: міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 485703 від 02.11.2015; рахунок-проформу № 71440634 від 16.10.2015; рахунок-фактуру (інвойс) № 71440634 від 16.10.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 16102015 від 16.10.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 01 до контракту від 16.10.2015; платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 733 від 28.10.2015; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 04.11.2015; декларацію про відповідність (виробник або уповноважена ним особа чи постачальник у встановлених технічними регламентами випадках); або супровідна документація №289 від 16.10.2015; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 12.11.2015; копію митної декларації країни відправлення № MRN15BBE740127719796E9 від 03.11.2015; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 1/0-1-0-0/1.3/00/1/3/2 від 10.11.2015; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 100250005/2015/116048 від 09.11.2015.

На етапі перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару, в зв'язку із виникненням сумніву стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, митним органом була висунута вимога щодо надання останнім для підтвердження заявленої митної вартості впродовж 10 календарних днів додаткових документів згідно ч. 3 ст. 53 зазначеного Кодексу, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; за власним бажанням інші додаткові наявні у декларанта або уповноваженої ним особи документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У відповідь декларант позивача повідомив митницю про відсутність можливості надати витребувані документи.

11.11.2015 відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 100250005/2015/000059/2, згідно якого митна вартість товару була підвищена до 3 858,71 євро та 16.11.2015 винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2015/00114.

Підставою для коригування митної вартості товарів у рішенні № 100250005/2015/000059/2 стало те, що, на думку митного органу, надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. А саме згідно письмових заперечень представника відповідача в графі 2 копії митної декларації країни відправлення від 03.11.2015 № MRN15BBE740127719796E9 зазначено реквізити відправника: Rema Gabelstapler und Hebetechnik GmbH Aussere Industriestrasse 7, 86315 Freidberg, що відрізняється від реквізитів зазначених в зовнішньоекономічному договорі від 16.10.2015 № 16102015, та доповненню до зовнішньоекономічного договору від 16.10.2015 № 01: Rema Gabelstapler und Hebetechnik GmbH Aussere Industriestrasse 7, 86316 Freidberg.

З урахуванням наведених висновків та обставин ненадання декларантом додаткових документів на запит митного органу, коригування митної вартості було здійснено за другорядним методом (методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

11.11.2015, в порядку ч. 7 ст. 55 МК України, декларантом подано відповідачу митну декларацію № 100250005/2015/116148, згідно якої товари були випущенні у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом надання гарантій відповідно до розд. Х МК України.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України (далі - МК України), визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із ст. 51 цього Кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 1 і 2 ст. 52 МК України).

У відповідності до норм ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Нормами ч. 1 і 2 ст. 53 МК України, встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу положень ч. 5 цієї статті Кодексу, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу норм ч. 1 та 2 ст. 53 МК України, вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, та відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

В свою чергу, ст. 58 МК України, передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Так, зокрема, згідно ч. 1 ст. 59 МК України, у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно із ч. 4 та 5 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

При цьому ч. 3 ст. 53 МК України, передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України, дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару (аналогічні висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.03.2016 № К/800/36615/15 і № К/8006619/15).

Відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України № 21-127а15 від 31.03.2015, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд першої інтсанції дійшов вірного висновку про хибність висновків відповідача щодо необхідності коригування визначеної позивачем митної вартості імпортованого товару, оскільки декларантом позивача були подані всі необхідні для митного оформлення товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) з доповненням до нього, рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), банківський платіжний документ в іноземній валюті, міжнародна товарно-транспортна накладна, звіт про оцінку імпортованого товару. Такі документи, на думку суду, містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Так, у відповідності до умов зовнішньоекономічного контракту, сторони домовились, що товари, що постачаються за цим контрактом повинні відповідати додаткам та/або інвойсам. Поставка товару за контрактом здійснюється за адресою, зазначеною покупцем у письмовій формі. Поставка товару повинна здійснюватися на умовах DAF (Постачання на кордоні) до українського кордону, у відповідності до Інкотермс-2000. Відвантаження товару покупцем повинна відбутися не пізніше 3-х робочих днів після дати відвантаження, узгодженої сторонами. Датою відвантаження вважається дата проходження внутрішнього кордону та отримання документів митниці країни, з якої здійснюється відвантаження товару. Постачальник зобов'язаний забезпечити передачу покупцю товаротранспортної накладної CMR та інвойсу. Товар постачається без пакування.

Загальна сума контракту складається із сум інвойсів. Валюта платежу - євро. Оплата за товар здійснюється шляхом передплати згідно проформи інвойсу.

Згідно рахунку-проформи № 71440634 від 16.10.2015 та рахунку-фактури (інвойсу) № 71440634 від 16.10.2015 вартість поставленого товару визначена покупцем у розмірі 2 700 євро.

За даними міжнародної автомобільної накладної (CMR) № 485703 від 02.11.2015, товар був відправлений відправником компанією «Rema Gabelstapler und Hebetechnik GmbH» для одержувача ПП «Юнітех Логістик» до українського кордону, де був прийнятий вітчизняним перевізником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, відмітка митного органу про надходження товару на митний кордон України датована 05.11.2015.

Зі змісту пояснень позивача та наявних у матеріалах справи документів вбачається, що контрактна вартість товару не включає в себе витрати на транспортування товару до українського кордону, витрати на страхування та пакування товару, а становить лише фактурну вартість товару. Оскільки компанія «Rema Gabelstapler und Hebetechnik GmbH» не була виробником імпортного товару, то вартість такого визначалася постачальником з урахуванням його технічного стану.

Згідно Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2000 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін термін DAF (англ. Delivered At Frontier) (… named place), або Постачання до кордону (… назва місця постачання) означає, що продавець виконав постачання, коли він надав нерозвантажений товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту на прибулому транспортному засобі в розпорядження покупця в названому пункті чи місці на кордоні до надходження товару на митний кордон суміжної країни. Під терміном кордон розуміється будь-яка межа, включаючи кордон країни експорту. Однак, якщо сторони бажають, щоб продавець узяв на себе обов'язки щодо розвантаження товару з прибулого транспортного засобу і ніс усі ризики й витрати за таке розвантаження, то це повинно бути чітко обговорене у відповідному доповненні до договору закупівлі-продажу. Цей термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, коли товар поставляється до сухопутного кордону.

Відповідно до ст. А.2 і А.3 продавець зобов'язаний виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару до названого місця поставки на кордоні та для його транзитного перевезення через будь-яку країну.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до пункту, якщо він названий, у місці поставки на кордоні. Якщо такого пункту у названому місці поставки на кордоні не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.

Зобов'язань щодо укладання договору страхування продавець не має.

Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці поставки на кордоні, у встановлену дату або в межах узгодженого періоду.

Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: додатково до витрат, що випливають із статті А.3 "а", нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

В свою чергу, покупець згідно ст. Б.1 зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.

Як пояснив представник позивача, відшкодування покупцем витрат постачальника на транспортування товару до митного кордону України за рахунок позивача умовами контракту не передбачалося, страхування товару сторонами не проводилося.

За отриманий товар позивач попередньо перерахував постачальнику кошти на загальну суму 2 700 євро на підтвердження чого надав разом з ВМД до митного оформлення імпортованого товару копію електронного платіжного документу в іноземній валюті № 733 від 28.10.2015.

Додатково з метою обґрунтування рівня визначеної ціни товару позивач надав митному органу висновок про вартісні характеристики товару - звіт про оцінку автонавантажувача, складеного сертифікованим оцінювачем ДП «РЄД», та згідно якого вартість об'єкта оцінки до кордону України складає 67 900 грн. (що становить 2 688 євро за курсом НБУ 25,266104 грн. за одне євро).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про надання позивачем достатніх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, згідно затвердженого ч. 2 ст. 53 МК України переліку, та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.

При цьому, зауваження відповідача до наявних розбіжностей в тексті експортної митної декларації країни відправлення в частині цифрового значення поштового індексу відправника (постачальника) товару - компанії «Rema Gabelstapler und Hebetechnik GmbH» суд вважає необґрунтованими, оскільки зі змісту інших наданих до митного оформлення документів (зовнішньоекономічного контракту, рахунку-фактури) вбачається відомості про правильну адресу постачальника.

Також колегія суддів погоджується з посиланнями позивача на те, що така розбіжність є лише наслідком технічної описки, допущеної при складання митної декларації країни відправлення, а не свдіченням недостовірності решти наданих до митного оформлення документів.

Встановлено, що в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору. В той же час, судом вказаних обставин (в тому числі обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів), не встановлено.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Літвіна Н. М.

Коротких А. Ю.