Ухвала суду № 63321436, 09.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2016 року справа №805/3688/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Судді: Жаботинська С.В.

ОСОБА_2

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року у справі № 805/3688/15-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2015 року № 0000694100/1747/10/28-03-41 у розмірі 192 753,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2015 року Приватне акціонерне товариство «Комсомольське рудоуправління» (далі позивач, ПАТ «Комсомольське рудоуправління») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі відповідач, СДПІ у м. Донецьку) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2015 року № 0000694100/1747/10/28-03-41 у розмірі 192 753,00 грн. (арк. справи 4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року вищенаведений адміністративним позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення відповідача № 0000694100/1747/10/28-03-41 від 11 серпня 2015 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість за травень 2015 року у розмірі 192 753,00 грн. (арк. справи 62-65).

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу (далі - апелянт), в доводах якої зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки, як вказано в акті перевірки, ПАТ «Комсомольське рудоуправління» за травень 2015 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, яка не підтверджена податковими накладними та не відображена в податкових зобовязаннях продавця (ДП Донецька залізниця), а тому така накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на формування податкового кредиту за цей період. Статус податкового документа податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобовязаннях контрагента, з урахуванням чого апелянт вважає, що контролюючим органом правомірно складені стосовно позивача податкові повідомлення-рішення. До того ж апелянт вказав, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є фактичне надходження сум до Державного бюджету України (арк. справи 90-92).

Сторони до судового засідання не зявились, належним чином повідомлені про розгляд справи, а тому у відповідності до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу у письмовому провадженні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, а також встановлено судом першої та апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство «Комсомольське рудоуправління» (код ЄДРПОУ 01074957, вул. Артема, 68, Ворошиловський район, м. Донецьк, Донецька область, 83000) є юридичною особою з 18 травня 1998 року, номер запису: 1 266 120 0000 005275, позивач перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, у тому числі як платник ПДВ, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ та Свідоцтва про реєстрацію платника податків № 100340166 НБ № 19636 (арк. справи 30-39).

Позивачем, як платником податків, в рамках своїх зобовязань до податкового органу подано податкову декларацію, в якій самостійно визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3 082 267,00 грн. та суму податкового кредиту у розмірі 11 548 904,00 грн, з розрахунком коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (арк. справи 12-17).

22 липня 2015 року контролюючим органом у відповідності до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2015 року, за результатами якої відповідачем складено акт перевірки від 22 липня 2015 року за № 36/28-03-41-00191827 про порушення позивачем п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду в розмірі 192 753,00 грн за травень 2015 року (арк. справи 8-11)

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 11 серпня 2015 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0000694100/1747/10/28-03-41 про зменшення позивачу розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 192 753,00 грн (по декларації за травень 2015 року) (арк. справи 18).

Не погодившись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом порушено права, а отже спірним питанням даної справи є висновки контролюючого органу про неправомірне включення позивачем за травень 2015 року до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній, отриманій від ДП «Донецька залізниця», та як наслідок правомірність формування позивачем податкового кредиту за вказаний період.

Колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

При цьому колегія суддів керується нормами законодавства, чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За статтею 200.4. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином з аналізу наведених норм податкового кодексу вбачається, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які доводять реальність здійснення господарської операції та підтверджують факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку з його контрагентами.

Як встановлено колегією суддів, між позивачем та ДП «Донецька залізниця» був укладений договір № Д/КМЦ-15146-прибут про виконання метрологічних робіт від 14 квітня 2015 року з графіком виконання метрологічних робіт, переліком робіт, протоколом узгодження вартості робіт, протоколом розбіжностей, протоколом узгодження розбіжностей договору (арк. справи 22-26), факт та оплати за отримані послуги за вказаним договором підтверджується: актом виконаних робіт № 20/019 від 14 квітня 2015 року (арк. 29), платіжними дорученнями банку № НОМЕР_1 від 06 травня 2014 року (арк. справи 28), та податковою накладною, яка виписана контрагентом позивача ДП «Донецька залізниця» (№ 15/025 від 06 травня 2015 року) для формування позивачем податкового кредиту за травень 2015 року (арк. справи 20).

При цьому, як вказувалось судом вище, за висновками акту перевірки з висновками про порушення п. 200.4 статті 200 ПК України, що призвели до винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення, а також в апеляційній скарзі апелянт посилався на не відображення контрагентом позивача (ДП «Донецькою залізницею») в своїй звітності суму ПДВ у розмірі 6 201,50 грн. по податковій накладній, виданій позивачу залізницею, але колегія суддів звертає увагу, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 1739673 від 17 липня 2015 року, сума ПДВ у розмірі 6 201,50 грн. за податковою накладною, виданою позивачу ДП «Донецької залізницею», відображена та внесена ДП «Донецька залізниця» до Єдиного реєстру податкових накладних 19 травня 2015 року, що спростовує наведені висновки контролюючого органу (арк. справи 21).

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (абз.12 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України)

Аналіз вказаних норм свідчить, що єдиною підставою для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних або податкових накладних, які не надані постачальником, є заява зі скаргою на такого постачальника.

При цьому у даному випадку податкова накладна зареєстрована контрагентом належним чином у Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому платник податків не повинен звертатись зі скаргою на свого контрагента та має право на формування податкового кредиту за травень 2015 року, що спростовує висновки контролюючого органу про завищення позивачем суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 192 753,00 грн. за травень 2015 року з податку на додану вартість, яка полягає нарахуванню та сплачується до державного бюджету по взаємовідносинам позивача з ДП «Донецька залізниця».

Як під час перевірки контролюючим органом, так і під час розгляду даної справи судом першої, апеляційної інстанції не встановлено жодних дефектів у правовому статусі позивача в рамках здійснення ним господарської діяльності. До того ж, на думку колегії суддів, питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника податків та не залежить від розрахунків третіх осіб, або його контрагентів.

З урахуванням викладеного судом першої інстанції постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже наявні підстави у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року у справі № 805/3688/15-а, - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року у справі № 805/3688/15-а, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Жаботинська С.В.

ОСОБА_2