Ухвала суду № 63320603, 07.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2016 рокусправа № 804/3421/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Щербака А.А.

суддів: Баранник Н.П. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання:Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016р. у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулась з позовом до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016р. позов задоволено.

Суд постановив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2016 року №0001191702, №0001141702, рішення від 13 травня 2016 року №0001131702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29 березня 2016 року №Ф-0000081702, винесені Нікопольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що під час проведення перевірки не було надано документальних доказів звязку понесених витрат на придбання дизельного пального з господарською діяльністю позивача.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Позивач не зявилась, повістку отримала 15.11.2016.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки від 29.03.2016 року №549/04-07-13-04.1932906623 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.05.2016 року №0001141702, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, на загальну суму 75783,74 грн., в тому числі за податковими зобовязаннями у розмірі 60626,99 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15156,75 грн.; від 13.05.2016 року №0001191702, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем (акт) адміністративні штрафи та санкції на суму 510 грн.; - рішення від 13.05.2016 року №0001131702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 23268,64 грн.

На підставі прийнятих податкових повідомлень-рішень, Нікопольською ОДПІ 29.03.2016 року винесено вимогу №Ф-0000081702 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 99754,99 грн.

Актом перевірки було встановлено порушення підпунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 60626,99 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 14833,50 грн., за 2014 рік на суму 45793,49 грн.;

- абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування в загальній сумі 99754,99 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 33176,35 грн., за 2014 рік в сумі 66578,64 грн.;

- пункту 46.1 статті 46, підпункту 47.1.3 пункту 47.1 статті 47, пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України, у результаті невідображення в наданих податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за період 1 кв.2013 року - ІV кв.2015 року (дохід виплачений самозайнятій особі);

- підпунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, у результаті ненадання оригіналів документів чи їх копій, а саме відомостей про рух коштів на розрахункових рахунках №№26056127092001, №26001127092001, 26006034092300, 26006034092300.

Вказані рішення позивачем було оскаржено до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено безтоварність операції з надання послуг від ТОВ «Арис-Юг» до ФОП ОСОБА_1, не доведено, що вчинені правочини є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства, не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем задекларовано суми з податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності по операціям з ТОВ «Арис-Юг».

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

В описовій частині акту перевірки від 29.03.2016 року №549/04-07-13-04.1932906623 зазначено, що позивачем не було надано документальних доказів звязку понесених витрат на придбання дизельного пального з господарською діяльністю (отриманням доходу).

Судом першої інстанції було встановлено, що між ФОП ОСОБА_1Я.(підприємство) та ТОВ «Арис-Юг» (комісіонер) укладено договір №393/4 від 03.04.2012 року, згідно умов якого комісіонер згідно з договором комісії №01/01 від 01.01.2011 року від свого імені та за рахунок комітента зобовязується заключати договори з надання послуг по заправленню автотранспорту підприємства дизельним паливом та отриманню додаткових послуг на підставі предявлених підприємством пластикових карток «Арис» за межами митної території України. Відповідно пункту 2.1.1 договору комісіонер від свого імені та за рахунок комітента зобовязується: передати підприємству по акту пластикові картки згідно погодженого асортименту та кількості на умовах цього договору та протоколів до нього; забезпечити заправку дизельним паливом автотранспорт підприємства на автозаправних станціях, вказаних у списку АЗС при предявленні пластикової картки «Арис»; рахунки-фактури на оплату виставляються щотижня по факсу або в електронному вигляді; реєстри висилаються підприємство щотижня електронною поштою або факсом. Згідно пункту 2.3.3 підприємство зобовязується приймати від комісіонера та підписувати рахунки-фактури, реєстри та акти приймання-передачі наданих послуг та звірки взаємних розрахунків, які є підтвердження факту заправки підприємством дизельного палива по пластикових картах «Аріс» за межами митної території України. На підставі пункту 3.1 договору ціна послуг по заправці автотранспорту, діюча між сторонами для розрахунків по цьому договору, визначається на підставі діючої ціни на автозаправній станції з умовами, передбаченими в протоколах, які є невідємною частиною цього договору; ціна дизельного палива та послуг по заправці автотранспорту на АЗС фіксується в платіжній квитанції. Згідно пункту 7.1 цей договір діє з моменту підписання до 31.12.2012 року (т.1 а.с.83-85).

На виконання вказаного договору контрагентами складені протокол погоджень умов розрахунків при обслуговуванні по пластиковим карткам №2 від 01.03.2013 року та додаткову угоду (т.1 а.с.90-91).

Між ФОП ОСОБА_1 (підприємство) та ТОВ «Арис-Юг» (товариство) укладено договір №393 від 03.04.2012 року, згідно умов якого товариство зобовязується надати послуги по заправці автотранспорту підприємства та надати додаткові послуги на підставі предявлених підприємством пластикових карток.

Умови договору №393 від 03.04.2012 року є ідентичними до умов договору №393/4 від 03.04.2012 року та згідно пункту 7.1 цей договір діє з моменту підписання до 31.12.2012 року (т.1 а.с.86-88).

На виконання вказаного договору контрагентами складений протокол погоджень умов розрахунків при обслуговуванні по пластиковим карткам №1 від 03.04.2012 року (т.1 а.с.89).

Матеріали справи також містять копії рахунків-фактур, реєстрів заправок автомобілів ФОП ОСОБА_1 за межами України, копії платіжних доручень про сплату за отримане пальне, актів надання послуг та звірки взаємних розрахунків, податкових накладних.

В матеріалах справи також містяться акти списання товарно-матеріальних цінностей, складених на кожний місяць окремо, реєстри заправок автотранспорту ФОП ОСОБА_1 дизельним паливом за пластиковими картками «Арис» за межами митної території України, та копії карток для автомобілів, що належать ФОП ОСОБА_1, а саме: для автомобіля НОМЕР_1 картка 70800401406340062, для автомобіля НОМЕР_2 картка 70800401406340070, для автомобіля НОМЕР_3 картка 70800401406340054, для автомобіля НОМЕР_4 картка 70800401406340047, згідно яких автомобілі проводили отримання дизельного палива на АЗС, що підтверджується реєстрами до кожного рахунку-фактури та акту за відповідний місяць.

Відповідно до пунктів 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції вірно було зазначено, що не доведено безтоварність операції з надання послуг від ТОВ «Арис-Юг» до ФОП ОСОБА_1, не доведено, що вчинені правочини є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Відповідачем не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем задекларовано суми з податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності по операціям з ТОВ «Арис-Юг»: на час виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ і виписані податкові накладні мають всі необхідні реквізити, інші досліджені первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Твердження контролюючого органу про неподання позивачем всіх необхідних документів, що повязані з предметом перевірки, спростовується арк.5-6 акту перевірки, в пункті 1.3 якого зазначено, що при перевірці використано книги обліку доходу та витрат, податкова декларація про майновий стан і доходи, податкова декларація платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця, виписки банку по розрахунковому рахунку №26006034092300, накладні, чеки, рахунки, акти виконаних робіт, реєстри заправок автотранспорту, заявки на перевезення вантажу, міжнародні товарно-транспортні накладні, договори про надання послуг перевезення, трудові договори між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, табеля обліку робочого часу найманих робітників, відомості нарахування та виплати заробітної плати найманих робітників (т.1 а.с.25-26).

До матеріалів справи позивачем надані свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які є її власністю (т.1 а.с.67-70), реєстри заправок автотранспорту із зазначенням найменування АЗС, номерів карт, чеків по яким здійснено оплати, номер ТЗ, що заправлялись по кожному чеку, кількістю та вартістю палива, що відпущено по кожному чеку, що підтверджує правомірність відображення у бухгалтерському та податковому обліку здійснених платником податків витрат.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції гне спростовують, підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016р. у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий:А.А. Щербак

Суддя:Н.П. Баранник

Суддя:Ю.В. Дурасова