Постанова № 63320501, 05.12.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа № 902/1406/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційні скарги арбітражного керуючого ОСОБА_1, Офісу великих платників податків ДФС та ПАТ "Сбербанк" на постанову господарського суду Вінницької області від 24.10.16 р.

у справі № 902/1406/15 (суддя Тісецький С.С. )

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен"

до Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

апелянта-1 - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.12.2016р.);

апелянта-2 - не з'явився;

апелянта-3 - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 21.12.2015р.);

арбітражного керуючого - ОСОБА_4;

ліквідатора - ОСОБА_5;

кредиторів - не з'явився;

боржника - ОСОБА_6 (довіреність б/н від 03.11.2016р.).

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Вінницької області від 24.10.2016 року у справі № 902/1406/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" до Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" про визнання банкрутом припинено процедуру розпорядження майном приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та повноваження розпорядника майна - ОСОБА_4.

Визнано боржника - приватне акціонерне товариство "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.

Відмовлено в задоволенні заяв арбітражного керуючого ОСОБА_1 б/н від 02.09.2016 року, арбітражного керуючого ОСОБА_7 б/н від 13.10.2016 року, арбітражного керуючого ОСОБА_8 № 902/1406/15-1 від 20.10.2016 року, арбітражного керуючого ОСОБА_9 № 02-01/717 від 18.10.2016 року про згоду на участь у справі № 902/1406/15.

Призначено ліквідатором приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" у справі № 902/1406/15 арбітражного керуючого ОСОБА_5.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції постановою, арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити зазначену заяву та призначити ліквідатором ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2016 року у справі № 902/1406/15 дану апеляційну скаргу прийнято до провадження; розгляд скарги призначено на 05.12.2016 року.

Крім того, на адресу апеляційного суду надійшла апеляційна скарга кредитора - Офісу великих платників податків ДФС на постанову господарського суду Вінницької області від 24.10.2016 року, в якій скаржник просить постанову місцевого господарського суду скасувати.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2016 року у справі № 902/1406/15 зазначену апеляційну скаргу прийнято до спільного провадження з апеляційною скаргою арбітражного керуючого ОСОБА_1; розгляд скарг призначено на 05.12.2016 року.

Також на адресу Рівненського апеляцйного господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на постанову господарського суду Вінницької області від 24.10.2016 року у справі № 902/1406/15, в якій скаржник просить постанову місцевого господарського суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2016 року у справі № 902/1406/15 зазначену апеляційну скаргу прийнято до спільного провадження з апеляційними скаргами арбітражного керуючого ОСОБА_1 та Офісу великих платників податків ДФС; розгляд скарг призначено на 05.12.2016 року.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянти посилаються на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених в постанові місцевого суду, обставинам справи.

Арбітражний керуючий ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС України підтримує її вимоги та доводи і просить апеляційну скаргу задоволити, а постанову місцевого господарського суду скасувати.

Ліквідатор у відзиві на апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову місцевого господарського суду в частині призначення діквідатора законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Арбітражні керуючі ОСОБА_8, ОСОБА_7 у відзивах на апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 підтримують вимоги та доводи, викладені в даній апеляційній скарзі, просять постанову місцевого господарського суду в частині призначення ліквідатора скасувати.

Боржник у відзивах на апеляційні скарги вважає оскаржувану постанову місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

В судове засідання представники кредиторів не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників кредиторів, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.4 ухвал апеляційного суду від 11.11.2016 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

05.12.2016 року через канцелярію апеляційного суду представником апелянта-3 подані клопотання про витребування доказів, в яких заявник просить:

- витребувати у Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області копії матеріалів кримінального провадження №32016020000000037, попередньо кваліфікованого за ст.219 КК України, внесеного до ЄДР 05.04.2016 року за заявою ПАТ "Сбербанк";

- витребувати у ліквідатора ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" арбітражного керуючого ОСОБА_5 інформацію про подачу до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

- витребувати у ліквідатора ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" арбітражного керуючого ОСОБА_5 інформацію про заявлення в установленому порядку заперечень щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

- витребувати у ліквідатора ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" арбітражного керуючого ОСОБА_5 інформацію про здійснений аналіз фінансового становища банкрута;

- витребувати у ліквідатора ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" арбітражного керуючого ОСОБА_5 інформацію про вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

- витребувати у ліквідатора ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" арбітражного керуючого ОСОБА_5 інформацію про проведену інвентаризацію та оцінку майна банкрута.

Арбітражний керуючий ОСОБА_11 підтримав вищевказані клопотання, представники боржника та ліквідатор заперечили проти їх задоволення, представник арбітражного керуючого ОСОБА_1 щодо вирішення вказаних клопотань поклався на розсуд суду.

Колегія суддів, розглянувши подані апелянтом-3 клопотання, зазначає наступне.

Відповідно до ст.38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Зі змісту ст.ст. 38, 99, 101 ГПК України вбачається, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й в апеляційній інстанції, з клопотанням про витребування доказів. При цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду (п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Слід зазначити, що згідно вимог ст.38 ГПК України витребування доказів є правом, а не обов'язком суду.

Колегія суддів, розглянувши вищевказані клопотання, не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки заявником в клопотанні не зазначено обґрунтування щодо неможливості самостійно отримати докази, які він просить суд витребувати.

Водночас, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, заявник не звертався безпосередньо до Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та ліквідатора ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" арбітражного керуючого ОСОБА_5 про надання вищезазначених доказів.

Крім того, заявником на надано належного обґрунтування обставин справи, які можуть бути підтверджені витребуванням зазначених доказів.

При цьому, інформація, яку просить витребувати апелянт-3 у ліквідатора, не відноситься до предмету розгляду апеляційних скарг по даній справі й будь-яка отримана відповідь, з огляду на вимоги ст.101 ГПК України, не вплине на результати їх розгляду.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що переглядається постанова господарського суду Вінницької області від 24.10.2016 року, тобто розглядається наявність або відсутність правових підстав для переходу у справі про банкрутство ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" до наступної судової процедури, передбаченої вимогами ст.7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тоді як апелянт-3 просить витребувати у ліквідатора докази, що стосуються періоду пісял винесення судом оскаржуваної постанови і які не впливають на вирішення даного питання.

Щодо витребування у Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Вінницькій області копій матеріалів кримінального провадження, то колегія суддів зазначає, що згідно вимог ч.4 ст.35 ГПК України, преюдиціальне значення при розгляді господарских справ надається лише вироку суду у кримінальному провадженні.

Крім того, 05.12.2016 року через канцелярію апеляційного суду представником апелянта-3 подано клопотання про зупиненя апеляційного провадження у справі №902/1406/15 на підставі ч.1 ст.79 ГПК України.

Вказане клопотання обгрунтоване тим, що на розгляді господарського суду Вінницької області перебуває заява ПАТ "Сбербанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року, укладеного між ТОВ "Телара" та боржником, на підставі якого ТОВ "Телара" і визнаний конкурсним кредитором боржника, подана в межах даної справи в порядку ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відтак, заявник вважає, що у разі задоволення вказаної заяви рішення комітету кредиторів боржника щодо переходу до процедури ліквідації може бути поставлене під сумнів через відсутність у кредитора - ТОВ "Телара" повноважень.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, прийшла до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Таким чином, статтею 79 ГПК України передбачений вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі, який не підлягає розширеному тлумаченню.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі господарський суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Зупинення провадження у справі про банкрутство означає зупинення виконання учасниками процедури будь-яких дій, пов'язаних з реалізацією процедур банкрутства. Законодавство передбачає зупинення провадження у справі в цілому, а не у визначеній окремій частині. При цьому, ні ГПК України, ні Закон про банкрутство не передбачають зупинення провадження в частині справи, оскільки це ставить в нерівне становище учасників процесу.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, при цьому межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи (постанова Верховного Суду України від 07.10.2015р. у справі №6-1367цс15).

У справі про банкрутство процесуальні дії учасників справи та суду мають вчинятися чітко у строки, встановлені Законом про банкрутство.

Існування спору щодо заявлених грошових вимог одного кредитора не може бути підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство, що призводить до безпідставного затягування провадження у справі.

При цьому, при позитивному вирішенні заяви ПАТ "Сбербанк", поданої в порядку ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заявник не позбавлений права звернутись до суду з заявою, оформленою відповідно до XIII розділу Господарського процесуального кодексу України, та внести зміни до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів у відповідності до ст.25 Закону про банкрутство.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційних скаргах та у відзивах на них.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників апелянта-1, апелянта-3, боржника, ліквідатора та арбітражного керуючого ОСОБА_4, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 слід задоволити частково; апеляційні скарги Офісу великих платників податків ДФС та Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" слід задоволити; постанову господарського суду Вінницької області від 24.10.2016 року у справі № 902/1406/15 скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.10.2015 року порушено провадження у справі № 902/1406/15 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка"; введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів, до 18 лютого 2016 року; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого: ОСОБА_4 та призначено попереднє засідання на 13.01.2016 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.04.2016 року у справі №902/1406/15 затверджено реєстр вимог кредиторів приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка".

Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражним керуючим ОСОБА_12 було ініційовано проведення зборів кредиторів підприємства-боржника з наступним порядком денним: 1. Обрання членів комітету кредиторів.

Так, 15.04.2016 року зборами кредиторів ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (протокол №1 від 15.04.2016р.) було сформовано комітет кредиторів зазначеного підприємства, до якого обрано наступних кредиторів: ТОВ "Торговий дім "Росинка", ТОВ "Телара", Міжрегіональне Головне управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників, ОСОБА_13 ОСОБА_14 (т. 14, а.с. 8-11).

Також, на засіданні зборів комітету кредиторів боржника (протокол №1 від 26.04.2016 року) було вирішено обрати головою комітету кредиторів ТОВ "Торговий дім "Росинка" (т. 14, а.с. 13-17).

В подальшому, на засіданні зборів кредиторів ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (протокол № 2 від 22.08.2016 року, т. 15, а.с.74-78) більшістю голосів прийнято рішення подати до господарського суду Вінницької області клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та уповноважити комітет кредиторів звернутися до господарського суду Вінницької області з клопотанням про призначення ліквідатором ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" ОСОБА_5.

При цьому, рішення комітету кредиторів мотивоване неможливістю застосування іншої судової процедури у справі, а також тим, що задоволення вимог кредиторів є можливим лише внаслідок виконання заходів ліквідаційної процедури.

Водночас, на вищевказаному засіданні зборів кредиторів, розпорядник майна ОСОБА_4 виступив з пропозицією ввести процедуру санації боржника та просив не голосувати за його кандидатуру як ліквідатора у разі прийняття рішення про відкриття ліквідаційної процедури. Також, представник ПАТ "Сбербанк" Р.М. заявив про те, що ПАТ "Сбербанк" бачить за доцільне ввести в майбутньому процедуру ліквідації боржника, оскільки тільки в ліквідаційній процедурі можливе задоволення вимог усіх кредиторів, виходячи з відсутності інвесторів та розробленого плану санації боржника. Голова зборів ОСОБА_14 виступив з пропозицією, якою є визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури виходячи з аналізу фінансових показників боржника, з аналізу його активів та пасивів.

Крім того, на засіданні комітету кредиторів ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (протокол № 3 від 22.08.2016 року, т. 15, а.с. 79-82), прийнято рішення звернутися до господарського суду Вінницької області з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Також, на засіданні комітету кредиторів боржника (протокол № 4 від 23.08.2016 року, т. 16, а.с.29) прийнято рішення звернутися до господарського суду Вінницької області з клопотанням про призначення ліквідатором ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" арбітражного керуючого ОСОБА_5; доручено голові комітету кредиторів звернутися з відповідним клопотання до господарського суду.

18 жовтня 2016 року кредитор - ТзОВ "Телара", на підставі рішення комітету кредиторів, звернувся до господарського суду Вінницькї області з клопотанням про визнання ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" банкрутом і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури, призначення арбітражного керуючого ОСОБА_5 ліквідатором зазначеного підприємства (т. 16, а.с. 28).

Постановою господарського суду Вінницької області від 24.10.2016 року у справі №902/1406/15 боржника - ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5 (т. 16, а.с. 114-117).

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно звіту ТОВ "Аудиторська фірма "ОСОБА_14 експерт" та звіту арбітражного керуючого ОСОБА_4 щодо фінансового стану ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" підтверджено неплатоспроможність підприємства та наявність значної кредиторської заборгованості.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

При цьому, порядок та підстави визнання боржника банкрутом врегульовано, зокрема, нормами ст.37 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч.1 вказаної статті, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місців.

Такими випадками, зокрема, є: закінчення процедури розпорядження майном за відсутності клопотання комітету кредиторів про відкриття процедури санації або пропозиції про укладення мирової угоди; подання клопотання комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (ч.8 ст.26 Закону про банкрутство) тощо.

Однак, рішення комітету кредиторів про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом не є достатньою умовою та підставою для визнання такого боржника банкрутом. За наявності вказаного клопотання комітету кредиторів, господарський суд самостійно має перевірити ознаки, за яких боржника може бути визнано банкрутом.

Відповідно до приписів ст.1 Закону про банкрутство, субєкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

У статті 1 Закону про банкрутство надається визначення поняття неплатоспроможності та банкрутства, за змістом яких, при перебуванні суб'єкта підприємницької діяльності у стані "неплатоспроможності", останній може відновити свою платоспроможність шляхом вжиття заходів щодо її відновлення, до яких Закон відносить санацію, мирову угоду, виконання зобов'язань перед кредиторами власними силами; тоді як у стані "банкрутства" платоспроможність боржника відновити неможливо та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Таким чином, при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, господарський суд повинен з'ясувати наявність або відсутність у боржника ознак банкрутства, зокрема: наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів; перевищення грошових зобов'язань боржника над його майном (пасиву над активом), порівнявши відомості обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність); незадовільний результат застосування заходів фінансового оздоровлення боржника.

Слід зазначити, що при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає ст.205 ГК України, відповідно до положень частини 4 якої, суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, в звязку з чим, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обовязковому порядку повинен зясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.

Слід зазначити, що пасив боржника ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" встановлено за даними реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Вінницької області 06.04.2016 року.

Відомості про актив боржника, мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна) про фінансово-майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури. Фінансово-майновий стан боржника (актив) повинен бути предметом розгляду в судовому засіданні.

Тільки наявність усіх перерахованих ознак дає суду підстави для визнання боржника банкрутом.

Прийняття рішення про доцільність визнання боржника банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів, є прерогативою господарського суду, відповідно до ст.1 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансовоїнеспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; не пізніше двох місяців від дня порушення провадження у справі про банкрутство разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість.

З вищевикладеного вбачається, що при порушенні справи про банкрутство та введенні розпорядження майном боржника рішення комітетом кредиторів про можливість або неможливість відновлення платоспроможності боржника повинно прийматися виключно на підставі повного та всебічного аналізу фінансового становища цього боржника, обов'язок проведення якого законом покладено на розпорядника майном в особі арбітражного керуючого у даній справі. Направленість норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" свідчить про необхідність використання усіх можливостей для відновлення платоспроможності та збереження господарюючого суб'єкта, і тільки у разі доведення належними доказами неможливості відновити платоспроможність боржника суд визнає його банкрутом з наступною його ліквідацією.

Статтею 66 ГК України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст.145 ГК України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

На стадії проведення процедури розпорядження майном однією з головних задач розпорядника майна слід вважати саме аналіз фінансового становища боржника на підставі документів фінансово-господарської діяльності з висновком щодо можливості відновлення платоспроможності боржника шляхом його санації, або можливості укладення мирової угоди. Такий висновок розпорядника майна повинен бути обґрунтованим, підтвердженим первісними документами, висновками спеціалістів в галузі економіки (у разі такої необхідності), відповідати існуючим Методичним рекомендаціям щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженим наказом Міністерства економіки України №14 від 19.01.2006р.

Як встановлено Рівненським апеляційним господарським судом, в матеріалах справи взагалі відсутні докази щодо вжиття розпорядником майна - арбітражним керуючим ОСОБА_4 належних заходів стосовно з'ясування наявності/відсутності рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, об'єктів інтелектуальної власності, тощо у боржника шляхом направлення запитів до державних органів, які здійснюють відповідну реєстрацію.

Крім того, в порушення вимог Закону про банкрутство, розпорядником майном хоча і була проведена разом з боржником інвентаризація майна боржника, але не було визначено переліку та вартості даного майна та за підсумками проведення процедури розпорядження майном не надано пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд, при введенні процедури ліквідації повинен надати оцінку звіту розпорядника майна про фінансово-майновий та господарський стан боржника з додатками, відомостям балансу.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що в оскаржуваній постанові господарського суду першої інстанції не міститься аналіз фінансового та майнового стану боржника, не з'ясований перелік та стан майна, що належить боржнику та його вартість, тобто, господарським судом не встановлений факт перевищення розміру пасиву боржника над його активами.

Слід зазначити, що звіт розпорядника майна про діяльність в процедурі розпорядження майном ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" не був предметом належного дослідження судом першої інстанції при вирішенні питання про обґрунтованість рішення комітету кредиторів про перехід до ліквідаційної процедури. Більше того, відповідні обставини не з'ясовувались і кредиторами на засіданні від 22.08.2016р., що підтверджується наявним у справі протоколом засідання зборів кредиторів (т.15, а.с.74-78).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що розпорядником майна боржника не проведено аналізу фінансового стану боржника станом на початок 2016 року, а в матеріалах справи міститься лише звіт арбітражного керуючого ОСОБА_4 за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" станом на 18.11.2015 року (т. 8, а.с. 72-84), в якому досліджувався період з 31.12.2012 року по 30.09.2015 року, тобто до порушення справи про банкрутство ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка".

Водночас, ТОВ "Аудиторська фірма "ОСОБА_14 експерт" на замовлення боржника проведено оцінку фінансового стану ОСОБА_10 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" за перше півріччя 2015 та 2016 років (т. 16, а.с. 30-36). Даний звіт і був врахований судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься Баланс (Звіту про фінансовий стан) станом 30.06.2016 року ОСОБА_10 КЗБН "Росинка" та Звіт про фінансові результати, з яких вбачається, що ОСОБА_10 КЗБН "Росинка" володіє активами на суму 837 754,00 тис.грн. та пасивом 837754,00 тис.грн. Також дані останнього звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) ОСОБА_10 КЗБН "Росинка" за І півріччя 2016 року свідчать, що показники в порівняні з аналогічним періодом попереднього року значно поліпшились. Операційні витрати (код рядка 2180 ф №2) за звітний період склали 39597 тис.грн., а за аналогічний період попереднього року 93195 тис.грн., тобто поліпшились у 2,3 рази, в той час я реалізація продукції у відповідний період скоротилась на 33%. Збитковість (код рядка 2350 ф №2) склала 36821 тис.грн., а за аналогічний період попереднього року 94497 тис.грн. Підприємство понесло за перший квартал 2016 року витрати на збут продукції в сумі 24219 тис.грн. при реалізації 56149 тис.грн. Дана обставина свідчить про те, що підприємство має великі резерви, для прибутковості (т.17, а.с. 24-25).

Зазначене було залишене поза увагою суду першої інстанції, а розпорядником майна належним чином не було доведено суду та кредиторам (не зроблено оцінку фінансового стану боржника та не надано відповіного звіту на розгляд комітету кредиторів) вищевказану інформацію.

Також, поза увагою суду першої інстанції залишилися документи, надані розпорядником майна до звіту, а саме Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т.8, а.с. 25-29).

Слід зазначити, що відповідно до даної Інформаційної довідки критерієм пошуку були не найменування боржника, ні його код ЄДРПОУ, а адреса: "м.Київ, вулиця Потьє Ежена, будинок 6", що є місцем проведення виробничої діяльності боржника ОСОБА_10 "КЗБН "Росинка".

Відповідно до Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127, інформація з Державного реєстру прав надається за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру у паперовій або електронній формі, що має однакову юридичну силу та містить обов'язкове посилання на Державний реєстр прав. Інформація з Державного реєстру прав в електронній формі надається через веб-портал Мін'юсту. Інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб'єкта або об'єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку. Інформація з Державного реєстру прав надається незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Відповідно до п.18 вищезазначеного порядку, пошук відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження здійснюється відповідно до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Кабінетом Міністрів України, за такими ідентифікаторами:

1) за суб'єктом права: за ідентифікаційними даними фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства); за ідентифікаційними даними юридичної особи (резидента та нерезидента);

2) за об'єктом нерухомого майна: за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна; за адресою об'єкта нерухомого майна; за кадастровим номером земельної ділянки.

Зідно ч.1 ст.32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб'єктом права чи за об'єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису.

Таким чином, суди відповідно до приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" мають право самостійно, без будь-яких перешкод отримувати інформацію про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, у зв'язку із здійсненням ними повноважень.

При цьому ані розпорядником майна, ані місцевим господарським судом не перевірено наявності права власності у боржника на нерухоме майно за кодом ЄДРПОУ боржника, який в свою чергу є індивідуальним для кожної юридичної особи та за яким інформація з Державного реєстру прав буде найбільш точною.

Головуючою суддею по справі ОСОБА_15 самостійно здійснено запити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та згідно отриманих відомостей встановлено, що за ОСОБА_10 КЗБН "Росинка" (ІК 00384296) зареєстровано, крім нерухомого майна, яке відображено в довідці, поданій розпорядником майна, ще інше майно, а саме, земельна ділянка та цілісний майновий комплекс, які знаходяться за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, Красноярське шосе.

Таким чином, в порушення вимог Закону про банкрутство, вирішуючи питання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, господарським судом першої інстанції належним чином не перевірений майновий стан боржника, дані про його активи та пасиви, не перевірено, які саме дії вчинено розпорядником майна для виявлення майна та майнових активів боржника.

Крім того, місцевим господарським судом не вирішено в установленому законом порядку заяви ПАТ "Сбербанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року, укладеного між ТОВ "Телара" та боржником, яка має суттєве значення для формування пасиву боржника.

Все вищевикладене в сукупності свідчить про передчасне винесення господарським судом Вінницької області постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки таке рішення повинно прийматись за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

За таких обставин, апеляційні скарги Офісу великих платників податків ДФС та ПАТ "Сбербанк" є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення, апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 слід задоволити частково, постанову господарського суду про визнання боржника банкрутом від 24.10.2016 року скасувати; справау №902/1406/15 направити до господарського суду Вінницької області на стадію розпорядження майном.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 задоволити частково.

2. Апеляційні скарги Офісу великих платників податків ДФС та Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задоволити.

3. Постанову господарського суду Вінницької області від 24.10.2016 року у справі № 902/1406/15 скасувати.

4. Справу № 902/1406/15 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" направити до господарського суду Вінницької області для розгляду на стадію розпорядження майном боржника в іншому складі суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Копію постанови направити Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування постанови господарського суду Вінницької області від 24.10.2016 року про визнання боржника - Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.