Постанова № 63320423, 06.12.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.12.2016 справа №908/1901/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: за участю представників: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, довіреність №14-88 від 18.04.2014р. не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа», м.Василівка Запорізької областіна рішення господарського суду Запорізької областівід13.09.2016р. (повний текст підписано 19.09.2016р.)у справі№908/1901/16 (суддя Смірнов О.Г.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа», м.Василівка Запорізької областіпростягнення 255207,74грн.

В судовому засіданні 15.11.2016р. оголошувалася перерва до 06.12.2016р. о 12:10год.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, позивач звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа», м.Василівка Запорізької області про стягнення 255207,74грн., які складаються з 66195,09грн. пені, 182759,31грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 6253,34грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.09.2016р. (повний текст підписано 19.09.2016р.) по справі №908/1901/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» пеню в сумі 45681,14грн., 3% річних в сумі 6171,14грн. та інфляційні в сумі 106940,07грн.

Рішення суду мотивоване порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №735/14-БО-13 від 11.12.2013р. в частині здійснення своєчасних розрахунків, а також наявністю недоліків у розрахунках позивача. Водночас, відносно визначення стягуваної суми пені судом було застосовано зменшення її розміру на 30% внаслідок часткового задоволення відповідного клопотання відповідача (про зменшення розміру пені на 90%).

Не погодившись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Василівкатепломережа» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині зменшення пені на 30%, а також в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих за прострочення грошового зобовязання за грудень 2014р., та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені з урахуванням вимог клопотання відповідача та відмовити у стягненні пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих за зобовязаннями грудня 2014р.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Підставами для скасування рішення господарського суду Запорізької області апелянт зазначає неврахування судом доводів відповідача відносно наявності підстав для більшого зменшення пені, зокрема: скрутний майновий стан скаржника та особливі обставини його діяльності; відсутність негативних наслідків прострочення боржника для позивача; відсутність вини відповідача у простроченні з огляду на прострочення споживачів та невиконання перед ним бюджетних зобовязань з компенсації різниці між тарифом надання послуг і фактичними витратами. Крім того, з посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014р. «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обовязки» зазначає про обмеження можливості відповідача розпоряджатися коштами, що надходять від споживачів, що в свою чергу виключає можливість нарахування 3% річних, пені та інфляційних за зобовязаннями грудня 2014р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2016р. у справі №908/1901/16 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 15.11.2016р.

У судовому засіданні 15.11.2016р. представник позивача зазначив, що рішення господарського суду Запорізької області є законним та обґрунтованим, у звязку з чим просив його залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені.

З метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія оголосила перерву в судовому засіданні до 06.12.2016р. о 12:10год.

У судовому засіданні 06.12.2016р. представник позивача підтримав позицію, викладену в попередньому судовому засіданні. Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі та була висловлена в судовому засіданні 15.11.2016р., він не посилався на необхідність надання додаткових доказів, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

11.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі продавець) та Приватним акціонерним товариством «Василівкатепломережа» (далі покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №735/14-БО-13 (далі договір).

За умовами п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014р.) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачами покупця).

За умовами п.2.1 продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 1280 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): січень - 270 тис.куб.м.; лютий - 240 тис.куб.м.; березень - 220 тис.куб.м.; квітень - 70 тис.куб.м.; жовтень - 60 тис.куб.м.; листопад - 180 тис.куб.м.; грудень - 240 тис.куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.3 договору).

Умови щодо визначення ціни газу викладені в розділі 5 договору. Додатковими угодами №1 від 28.01.2014р., №2 від 23.04.2014р., №3 від 19.05.2014р., №4 від 11.06.2014р., №5/1 від 18.09.2014р., №6 від 12.11.2014р., №7 від 12.12.2014р. вносились зміни до п.5.2 договору, який визначає ціну за 1000 куб.м. газу з ПДВ, зокрема: з 01.01.2014р. - 3340,75грн.; з 01.04.2014р. - 5264,88грн.; з 01.05.2014р. -6208,18 грн.; з 01.06.2014р. - 6222,22грн.; з 01.09.2014р. - 6405,82 грн.; з 01.11.2014р. - 6682,44грн.; з 01.12.2014р. - 7661,64грн.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

В розділі 6 договору сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків. Так, згідно з п.6.1 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.6.3, 6.4 договору в платіжних дорученнях покупець повинен обовязково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, повязані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.

За умовами п.9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11).

На виконання умов договору в період з січня 2014р. по квітень 2014р. та з жовтня 2014р. по грудень 2014р. сторонами підписано наступні акти прийому-передачі природного газу на загальну суму 2603175,43грн.: від 31.01.2014р. на суму 428588,42грн.; від 28.02.2014р. на суму 370476,04грн.; від 31.03.2014р. на суму 233809,21грн.; від 30.04.2014р. на суму 82632,30грн.; від 31.10.2014р. на суму 122671,38грн.; від 30.11.2014р. на суму 520348,25грн.; від 31.12.2014р. на суму 844649,83грн.

Оплату за отриманий природний газ відповідач здійснив у повному обсязі, однак мало місце несвоєчасне виконання грошових зобовязань, у звязку з чим Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» 66195,09грн. пені, 182759,31грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 6253,34грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між сторонами правочин (№735/14-БО-13 від 11.12.2013р.) за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів приймання передачі природного газу, на виконання умов договору позивач поставив за період січень 2014р. - квітень 2014р. та жовтень 2014р. - грудень 2014р. відповідачу природний газ на загальну суму 2603175,43грн. Зазначені акти підписані сторонами без зауважень.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду на приписи зазначеного пункту договору, граничними строками оплати отриманого природного газу є: за актом приймання-передачі від 31.01.2014р. 14.02.2014р.; за актом приймання-передачі від 28.02.2014р. 14.03.2014р.; за актом приймання-передачі від 31.03.2014р. 14.04.2014р.; за актом приймання-передачі від 30.04.2014р. 14.05.2014р.; за актом приймання-передачі від 31.10.2014р. 14.11.2014р.; за актом приймання-передачі від 30.11.2014р. 15.12.2014р. (оскільки 14.12.2014р. є вихідним днем); за актом приймання-передачі від 31.12.2014р. 14.01.2015р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень та наданої відповідачем оборотно-сальдової відомості по його рахунку за січень 2014р. -грудень 2015р., Приватним акціонерним товариством «Василівкатепломережа» отриманий природний газ оплачений з порушенням строків, встановлених пунктом 6.1 договору.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на приписи зазначеної статті, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» 3% річних за загальний період з 15.03.2014р. по 28.04.2015р. в сумі 6253,34грн. та інфляційні за загальний період з березня 2014р. по квітень 2015р. в сумі 182759,31грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений судом першої інстанції, судова колегія зазначає, що він є арифметично вірним, стягненню з відповідача підлягають 6171,14грн. за загальний період з 15.03.2014р. по 27.04.2015р. Господарським судом Запорізької області цілком доречно зазначено, що в розрахунку позивача допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування, а також безпідставно включені дати оплат боргу в період прострочення та не враховано, що строк оплати природного газу за актом приймання-передачі від 30.11.2014р. припадає на вихідний день 14.12.2014р.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та розрахунок суду першої інстанції, судова колегія зазначає, що визначені в них періоди нарахування не відповідають наведеним вище вимогам. З огляду на викладене, зробивши власний розрахунок інфляційних з урахуванням граничного строку оплати та здійснених відповідачем оплат, судова колегія зазначає про правомірність стягнення з Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» інфляційних в розмірі 79711,99грн. за загальний період квітень 2014р. березень 2015р., зокрема:

- за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2014р. на суму 370476,04грн. інфляційні за квітень 2014р. від суми боргу 206427,30грн. та інфляційні за травень 2014р. від суми боргу 106427,30грн. разом складають 10856,34грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2014р. на суму 233809,21грн. інфляційні за травень 2014р. від суми боргу 233809,21грн. складають 8884,75грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2014р. на суму 82632,30грн. інфляційні не нараховуються;

- за актом приймання передачі природного газу від 30.11.2014р. на суму 520348,25грн. інфляційні не нараховуються;

- за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2014р. на суму 844649,83грн. інфляційні від суми боргу 359701,66грн. за лютий 2015р., березень 2015р. складають 59970,90грн.

За несвоєчасне виконання зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу №735/14-БО-13 від 11.12.2013р. Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідачу, крім 3% річних та інфляційних, нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо за загальний період з 15.03.2014р. по 28.04.2015р. в сумі 66195,09грн.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з умовами п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, враховуючи наведені вище норми, виходячи з умов договору, суми простроченого боргу, що існувала протягом розрахункового періоду, дати початку нарахування, приймаючи до уваги, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, судова колегія зазначає, що визначений судом першої інстанції до стягнення розмір пені (65258,77грн.) за загальний період з 15.03.2014р. по 27.04.2015р. є обґрунтованим.

Водночас, відносно визначення стягуваної суми пені судом було застосовано зменшення її розміру на 30% внаслідок часткового задоволення відповідного клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені на 90%.

Враховуючи сутність доводів скаржника відносно висновку про наявність підстав для зменшення стягуваної суми пені на 90%, апеляційний суд наголошує на такому.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України суд як орган державної влади управнений діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Втім, означена процесуальна норма реалізується судом в контексті дотримання ним норм ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, які вимагають дослідження та встановлення наступних обставин: ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; наявність збитків внаслідок невиконання зобов'язань та співвідношення розміру збитків із розміром стягуваних штрафних санкцій.

В якості обставин для зменшення розміру стягуваної пені відповідач зазначає наступне: Приватне акціонерне товариство «Василівкатепломережа» є єдиним підприємством, розташованим на території міста Василівка Запорізької області, яке здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також надає послуги з централізованого опалення населенню на території міста; основними споживачами теплової енергії в тому числі за договором, укладеним з позивачем, є бюджетні підприємства, які мають постійну заборгованість за надані послуги; застосування нарахованих позивачем штрафних санкцій призведе до того, що підприємство відповідача буде позбавлене можливості здійснити попередню оплату за природній газ та взагалі може призвести до банкрутства підприємства. На підтвердження зазначеного відповідачем надана довідка про загальну поточну дебіторську заборгованість споживачів.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, жодних документів, які підтверджують скрутне фінансове становище підприємства, зокрема, балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відповідачем суду не надано. При цьому до апеляційної скарги долучено фінансовий звіт субєкта малого підприємництва станом на 30.06.2015р. Судовою колегією не приймається посилання скаржника на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції питання щодо надання відповідних доказів не ставилося, з огляду на наступне. Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, беручи до уваги факт здійснення відповідачем повної оплати отриманого природного газу, незначне прострочення виконання грошового зобовязання, не доведення позивачем значних негативних наслідків, завданих простроченням відповідача, а також важливість збереження господарської діяльності підприємства, яке здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також надає послуги з централізованого опалення населенню на території міста, судова колегія дійшла висновку, що заявлена сума пені цілком правомірно може бути зменшена. У свою чергу, визначення розміру такого зменшення є дискреційним повноваженням місцевого суду, а отже, оцінка саме розміру зменшення, а не наявності відповідних підстав для застосування зменшення в принципі, з боку апеляційного суду не може здійснюватися в контексті відповідності чи невідповідності нормам матеріального чи процесуального права у розумінні ст.104 ГПК України. З огляду на це, зменшення розміру пені на 30% за висновками судової колегії є правомірним (до 45681,14грн.).

Посилання апелянта на те, що з огляду на постанову Кабінету міністрів України №217 від 18.06.2014р. обмежена можливість відповідача розпоряджатися коштами, які надійшли від споживачів, що виключає можливість нарахування 3% річних, інфляційних та пені за порушення зобовязань за грудень 2014р., судовою колегією не приймаються. Донецький апеляційний господарський суд зазначає, що саме порушення умов договору купівлі-продажу природного газу є підставою для нарахування 3% річних, інфляційних та пені, а імовірне перешкоджання у розпорядженні коштами не звільняє відповідача від такої відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права України, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 13.09.2016р. (повний текст підписано 19.09.2016р.) по справі №908/1901/16 підлягає зміні в частині стягнення суми інфляційних та витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати у даній справі за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог з урахуванням ставок судового збору.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа», м.Василівка Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 13.09.2016р. (повний текст підписано 19.09.2016р.) по справі №908/1901/16 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.09.2016р. (повний текст підписано 19.09.2016р.) по справі №908/1901/16 змінити в частині стягнення суми інфляційних та витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного акціонерного товариства Василівкатепломережа (71600, Запорізька область, м.Василівка, вул.Шевченка, буд.85-А, код ЄДРПОУ 05541137) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 45681,14грн., 3% річних в сумі 6171,14грн., інфляційні в сумі 79711,99грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 2267,13грн.»

Абзац пятий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Приватного акціонерного товариства Василівкатепломережа щодо стягнення інфляційних у сумі 103047,32грн. відмовити».

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 13.09.2016р. (повний текст підписано 19.09.2016р.) по справі №908/1901/16 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Приватного акціонерного товариства Василівкатепломережа (71600, Запорізька область, м.Василівка, вул.Шевченка, буд.85-А, код ЄДРПОУ 05541137) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1717,09грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді Н.В. Ломовцева

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим:

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 ГСЗО;

1 до справи;

1 ДАГС.