Постанова № 63320387, 06.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Справа№ 911/3039/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Агрикової О.В.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Демчук Т.П. довіреність № 01-2391 від 06.10.16

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія"

на рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2016 року

у справі № 911/3039/16 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія"

про стягнення 314 554,43 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення 314 554,43 грн., з яких 165 460,41 грн. пені, 138 801,16 грн. інфляційних втрат та 10 292,57 грн. 3 % річних (а.с. 6-8).

Рішенням Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у справі № 911/3039/16 позов задоволено частково, стягнуто з КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 82 730,21 грн. пені 138 801,16 грн. інфляційних втрат та 10 292,57 грн. 3 % річних. У задоволенні решти позову відмовлено (а.с. 99-104).

29 жовтня 2016 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у справі №911/3039/16, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у справі №911/3039/16 в частині зменшення розміру пені на 82 730, 21 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 82 730, 21 грн. пені, в стягненні яких було відмовлено судом першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у справі №911/3039/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф.

03 листопада 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у справі №911/3039/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф. та призначено до розгляду на 15 листопада 2016 року.

01 листопада 2016 року Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у справі №911/3039/16, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у справі №911/3039/16 в частині стягнення інфляційних витрат та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

07 листопада 2016 року, згідно п.п.2.3.44. п.2.3. Пололоження про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційна скарга Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" на рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2016 року після визначення головуючого судді (судді-доповідача) у судовій справі № 911/3039/16, передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф.

08 листопада 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" на рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у справі № 911/3039/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф. та об'єднано для спільного розгляду з апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

15 листопада 2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 06 грудня 2016 року.

06 грудня 2016 року в судовому засіданні представник Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" надав пояснення, в яких підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог. Крім того, представник вказаної особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в судове засідання 06 грудня 2016 року не з'явився про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується судовою розпискою про оголошення перерви у судовому засіданні до 06.12.2016 р. (а.с. 135), наданою представником зазначеної особи у судовому засіданні 15.11.2016 р. у якому ним давались пояснення щодо суті спору та доводів апеляційних скарг.

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника позивача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника зазначеної особи.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

29 грудня 2014 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач, продавець) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (далі - відповідач, покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 2382/15-КП-17, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України", а покупець - прийняти та оплатити природний газ, на умовах договору.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу.

Позивачем, на виконання п. 1.1. Договору купівлі-продажу природного газу № 2382/15-КП-17 від 29.12.2014 р., за період з січня 2015 року по грудень 2015 року передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 7 963 679,27 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с. 33-43).

Відповідач, за отриманий за період з січня 2015 року по грудень 2015 року природний газ, розрахувався повністю, але з простроченням термінів оплати, встановлених п. 6.1. договору, що підтверджується випискою по операціях підприємства (а.с. 45-48).

Враховуючи викладене позивач звернувся з даним позовом та просив стягнути з відповідача 165 460,41 грн. пені, 138 801,16 грн. інфляційних втрат та 10 292,57 грн. 3 % річних.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором купівлі-продажу природного газу № 2382/15-КП-17 від 29.12.2014 р., позивачем за період з 15.02.2015 р. по 22.02.2016 р. нарахована пеня в сумі 165 460,41 грн.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені (а.с. 9-16), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з урахуванням вказаних у ньому періодів нарахування та відсутності заяви відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог у цій частині, вказаний розрахунок є арифметично вірним і розмір пені, нарахованої за період з 15.02.2015 р. по 22.02.2016 р. загалом складає 165 460,41 грн.

Поряд з цим згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 ГК України).

Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Зважаючи на те, що відповідач повністю розрахувався за отриманий природний газ за короткий проміжок часу і значна частина нарахувань здійснена за незначні періоди прострочення, враховуючи специфіку діяльності відповідача (основним джерелом коштів комунального підприємства є надходження від споживачів, серед яких є бюджетні установи та організації, розрахунки яких залежать від бюджетного фінансування), інших грошових коштів для виконання договору у відповідача не було, що підтверджується довідкою про фінансовий стан КП "Броваритепловодоенергія" та фінансовим звітами (а.с. 89-92), тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50 % до 82 730,21 грн.

Враховуючи вказані обставини, в тому числі щодо існування заборгованості у незначний проміжок часу, її повне погашення відповідачем, а також виходячи з необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін та того, що позивачем не доведено факту понесення ним збитків в результаті дій саме відповідача, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги позивача щодо неврахування його інтересів під час зменшення розміру пені.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розрахунок 3% річних за період з 15.02.2015 р. по 22.02.2016 р. є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 10 292,57 грн. 3 % річних є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23.01.2012 р. у справі № 37/64.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таку позицію викладено в листі Вищого господарського суду від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та в листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 р. №62-97.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання за Договором купівлі-продажу природного газу з урахуванням періодів погашення заборгованості, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір інфляційних втрат за період з 15.02.2015 р. по 31.12.2015 р. складає 194 980,61 грн. Проте, оскільки суд при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у межах заявленої позивачем до стягнення суми, а саме - 138 801,16 грн., а доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправомірності нарахування відповідачем інфляційних втрат є необґрунтованими та такими, що спростовуються рекомендаціям викладеним у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97.

У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у справі № 911/3039/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" на рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у справі № 911/3039/16 задоволенню не підлягають.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" на рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у справі № 911/3039/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у справі № 911/3039/16 залишити без змін.

3. Справу №911/3039/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Н.Ф. Калатай

О.В. Агрикова