Постанова № 63320357, 07.12.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.12.2016 справа №905/1974/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 за довіреністювід відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКвартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ, м.Словянськ, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької області від30.08.2016р.по справі№905/1974/16 (суддя Кротінова О.В.)за позовом:Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м. Маріуполь, Донецька областьдо відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ, м.Словянськ, Донецька областьпростягнення 2 918 910,31грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» м. Маріуполь, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ, м.Словянськ, Донецька область про стягнення 2 918 910,31грн., з яких: борг за активну електроенергію, спожиту у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 1154798,34 грн., борг за реактивну електроенергію, спожиту у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 127178,61 грн., борг за перевищення договірних величин споживання електроенергії у травні, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 587247,11 грн., суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті електроенергії, спожитої у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 57152,94 грн., суми інфляційних за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті електроенергії, спожитої у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 711833,92 грн., суми пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті електроенергії, спожитої у червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 280699,39 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.08.2016р. у справі №905/1974/16 позов задоволено частково. Зменшено розмір стягуваної суми пені до 94693,89 грн. Стягнуто з Квартирноексплуатаційного відділу м.Луганськ на користь Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго 2686645,60 грн., у тому числі боргу за активну електроенергію, спожиту у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 1154798,34 грн., боргу за реактивну електроенергію, спожиту у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 127178,61грн., боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у травні, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 585189,22 грн., суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті електроенергії, спожитої у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 54774,55 грн., суми інфляційних за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті електроенергії, спожитої у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 670010,99грн. та суми пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті електроенергії, спожитої у червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 94693,89грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 41720,09 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позивачеві у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, на думку скаржника, всупереч нормам Господарського процесуального кодексу України, спір було розглянуто в строк, що перевищує два місяці від дня одержання позову.

Крім того, скаржник зазначає про те, що в порушення ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 30.08.2016р. в день ухвалення рішення, текст рішення судом оголошений не був, ні в повному обсязі, ні частково (вступна та резолютивна частини).

Також, відповідач вважає, що позивачем безпідставно нараховано до стягнення з нього суми пені, 3% річних та інфляційних витрат, оскільки він є державною військовою бюджетною установою та договір було підписано не дивлячись на наявність форс-мажорних обставин (військової агресії).

Апелянт також зазначає, що Договір №1270 від 16.06.2014р., виглядає недійсним, як правочин вчинений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, направив клопотання про відкладення судового засідання, у звязку з відрядженням юрисконсульта для виконання службових завдань.

Представник позивача у судове засідання прибув, заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав відзив. Вважав за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом розглянуто та не задоволено, оскільки в ньому не визначено про намір надання додаткових доказів в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, а справа відповідно до зазначеної норми права переглядається за наявними в ній доказами.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 16.06.2014р. між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганська (Замовник) та Публічним акціонерним товариством ДТЕК Донецькобленерго (Учасник) укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №1270, за умовами якого Учасник зобовязується у 2014р. поставити Замовникові електричну енергію (як різновид товару) для забезпечення потреб електроустановок Замовника, а Замовник прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та конкретизацією умов згідно Договорів про постачання електричної енергії (далі також Договори ПЕЕ): №1270 від 28.10.2013р., №532 від 17.05.2010р., №518 від 22.08.2004р., №2071 від 26.01.2001р., №2379 від 06.03.2013р., №65 від 27.07.2011р., №257 від 01.04.2013р., №160 від 26.12.2007р., №36 від 17.02.2009р., №139 від 22.06.2010р., №111 від 01.03.2006р., №2475 від 01.03.2009р., №104 від 02.01.2009р., №2131 від 03.01.2006р., №1027 від 13.01.2009р., №1370 від 10.12.2013р., №527 від 01.11.1999р., №69 від 03.01.2004р., №71 від 21.09.2009р., №438 від 27.02.2006р., №284 від 01.02.2012р., №83 від 12.03.2003р., №166 від 18.05.1998р., №72 від 30.08.2007р., №2216 від 11.06.2004р., №4045 від 18.03.2009р., №368 від 17.04.2009р., №223 від 17.03.2012р., №5023 від 28.03.2012р., №84 від 13.01.1997р., №25 від 09.04.1998р. (п.1.1 договору №1270 від 16.06.2014р.).

Згідно п.1.2 договору №1270 від 16.06.2014р. найменування (номенклатура, асортимент) товару (роботи або послуги): електрична енергія.

Відповідно до п.4.1 договору №1270 від 16.06.2014р. розрахунки проводяться згідно умов визначених у Договорі ПЕЕ.

Пунктом 6.1 договору №1270 від 16.06.2014р. до обовязків Замовника віднесено: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (надані послуги або виконані роботи) (п.п.6.1.1 договору); приймати поставлені товари (надані послуги або виконані роботи) згідно з актом прийняття-передавання електричної енергії який оформлюється відповідно до умов Договору ПЕЕ (п.п.6.1.2 договору); виконувати інші обовязки визначені Договором та Договором ПЕЕ та діючим законодавством (п.п.6.1.3 договору).

До зобовязань Учасника п.6.3 договору №1270 від 16.06.2014р. віднесено: забезпечити поставку товарів (виконання робіт або надання послуг) у строки встановлені цим Договором (п.п.6.3.1 договору); забезпечити поставку товарів (виконання робіт або надання послуг), якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору (п.п.6.3.2 договору); виконувати інші обовязки, визначені Договором ПЕЕ та діючим законодавством України (п.п.6.3.3 договору).

В силу п.10.1 договору №1270 від 16.06.2014р. останній набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2014р., але не більше, ніж ціна Договору. Відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що всі умови даного Договору поширюють свою дію на відносини, які склались між сторонами з 01.01.2014р.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про електроенергетику, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також несе відповідальність за порушення умов договору та правил користування електричною енергією.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Матеріали справи містять копії договорів поруки №65 від 16.06.2014р., №2379 від 16.06.2014р., №2071 від 16.06.2014р., №518 від 16.06.2014р., №25 від 16.06.2014р., №257 від 16.06.2014р., №160 від 16.06.2014р., №36 від 16.06.2014р., №1270 від 16.06.2014р., №139 від 16.06.2014р., №111 від 16.06.2014р., №2475 від 16.06.2014р., №104 від 16.06.2014р., №2131 від 16.06.2014р., №1027 від 16.06.2014р., №1370 від 16.06.2014р., №527 від 16.06.2014р., №69 від 16.06.2014р., №71 від 16.06.2014р., №438 від 16.06.2014р., №284 від 16.06.2014р., №83 від 16.06.2014р., №166 від 16.06.2014р., №72 від 16.06.2014р., №2216 від 16.06.2014р., №4045 від 16.06.2014р., №368 від 16.06.2014р., №223 від 16.06.2014р., №5023 від 16.06.2014р., №84 від 16.06.2014р., №532 від 16.06.2014р.

Перелічені договори укладено між позивачем, як Кредитором, та відповідачем, як Поручителем і судом постановлене рішення з урахуванням цих договорів.

За приписом ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відносини, які склалися за договорами поруки предметом позову не є, оскільки це випливає з підстав позову та дій суду, яким не залучено у справу осіб, між якими укладені зазначені договори поруки.

В ході розгляду справи, позивач не змінив підстав позову в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Розділу 8 Господарського процесуального кодексу України предмет та підстави позову визначає саме позивач і суд не може вийти за межі позовних вимог, які встановлені ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з Договору №1270 від 16.06.2014р., який саме і є підставою позову, господарські відносини склалися саме між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» (Учасник) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганська (Замовник) з урахуванням особливостей, обумовлених в ньому. Саме ці відносини є предметом судового розгляду.

При цьому, відповідно до п. 1.1. Договору №1270 від 16.06.2014р. Учасник зобовязується у 2014 році поставити Замовникові електричну енергію (як різновид товару) для забезпечення потреб електроустановок Замовника, а Замовник прийняти та оплатити вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та конкретизацією умов згідно Договорів про постачання електричної енергії. а саме: №69 від 03.01.2004р., №518 від 22.08.2004р., №111 від 01.03.2006р., №104 від 02.01.2009р., №1027 від 13.01.2009р., №36 від 17.02.2009р., №71 від 21.09.2009р., №532 від 17.05.2010р., №223 від 17.03.2011р. із договором б/н від 17.03.2011р., №65 від 27.07.2011р., №11/284 від 01.02.2012р., №5023 від 28.03.2012р., №2379 від 06.03.2013р., №257 від 01.04.2013р., №1270 від 28.10.2013р., №72 від 17.04.2014р. та договори на користування електричною енергією №84 від 13.01.1997р., №25 від 09.04.1998р., №2071 від 26.01.2001р..

Договори про постачання електричної енергії укладені між Публічним акціонерним товариством «Донецькобленерго» (Постачальник) та військовими частинами, а також комісаріатами (Споживачі).

За умовами цих договорів, на Постачальника покладено обовязок продати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок, а на Споживача обовязок оплатити Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з умов договорів про постачання електричної енергії сторонами за період з січня 2014 року по грудень 2014 року були підписані Акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) до договорів ПЕЕ за ці розрахункові періоди, відповідно до яких відповідач спожив (купив) електроенергію в обсягах, зазначених у цих актах, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств без заперечень.

На виконання умов договору, позивачем виставлені рахунки за спожиту активну електроенергію за період березня, квітня, травня, червня, липня, серпня, вересня, жовтня, листопада, грудня 2014р. в обсязі 918934кВт/год, які містяться в матеріалах справи.

А також позивачем виставлені рахунки за послуги з перетікань реактивної електроенергії в обсязі 1594166кВтар/год, які також містяться в матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджено, що означені рахунки отримані Споживачами, про що свідчать: відповідні відмітки на цих документах, а також претензії-вимоги №105.1/17320 від 23.10.2014р., №105.1 від 23.10.2014р., №10.3/5091 від 04.08.2014р. разом із фіскальними чеками №б/н від 24.10.2014р., №б/н від 04.08.2014р. та описом вкладення у цінний лист, датований 04.08.2014р.; лист Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго на адресу Квартирно експлуатаційного відділу м.Харків та Квартирно експлуатаційного відділу м.Луганськ №47/1007 від 26.06.2015р. разом із описами вкладення у цінний лист, датовані 26.06.2015р.; лист Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго на адресу Квартирно експлуатаційного відділу м.Харків та Квартирно експлуатаційного відділу м.Луганськ №47/ис-3863 від 19.06.2015р. разом із фіскальними чеками №6708 від 19.06.2015р., №6709 від 19.06.2015р. та описами вкладення у цінний лист, датовані 19.06.2015р.

Відповідно до п.9 додатків №5 Порядок розрахунків до договорів №84 від 13.01.1997р., №223 від 17.03.2011р., №72 від 17.04.2014р., №65 від 27.07.2011р., №2379 від 06.03.2013р., №1270 від 28.10.2013р., №532 від 17.05.2010р., №257 від 01.04.2013р., №69 від 03.01.2004р., №11/284 від 01.02.2012р., №5023 від 28.03.2012р. остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ) здійснюється Споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 договору, у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку.

Відповідно до п.5 додатків №5 Порядок розрахунків до договорів №2071 від 26.01.2001р., №25 від 09.04.1998р. для проведення остаточного розрахунку Споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 5 банківський днів з дня його отримання. В разі неявки Споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.

Відповідно до п.3 додатку №5 Порядок розрахунків до договору №518 від 22.08.2004р. оплата отриманого Споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів.

Відповідно до п.9 додатків №5 Порядок розрахунків до договорів №1027 від 13.01.2009р., №104 від 02.01.2009р., №71 від 21.09.2009р., №36 від 17.02.2009р. остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється Споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Відповідно до п.7 додатку №5 Порядок розрахунків до договору №111 від 01.03.2006р. остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого Постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача. За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №22 Акт прийняття-передавання товарної продукції. Для проведення остаточного розрахунку Споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру. В разі неявки Споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.

Одночасно п.6.11 ПКЕЕ встановлено, що тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

Як зазначає позивач, що не спростовано матеріалами справи, споживачі за договорами №518 від 22.08.2004р., №69 від 03.01.2004р., №12/65 від 27.07.2011р., №1270 від 28.10.2013р., №532 від 17.05.2010р., №2379 від 06.03.2013р., №257 від 01.04.2013р., №111 від 01.03.2006р., №11/284 від 01.02.2012р., №36 від 17.02.2009р., №223 від 17.03.2011р., №72 від 17.04.2014р., №25 від 09.04.1998р., №84 від 13.01.1997р., №5023 від 28.03.2012р., №2071 від 26.01.2001р., №1027 від 13.01.2009р., №71 від 21.09.2009р., №104 від 02.01.2009р. розрахунок з оплати отриманої ними активної та реактивної електричної енергії у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. не здійснили.

В матеріалах справи міститься акт звірки заборгованості з активної та реактивної енергії, що підписано та скріплено печаткою як з боку позивача, так і з боку відповідача, свідчить про відображення у бухгалтерському обліку останнього заборгованості за станом на 01.08.2015р.: активна електроенергія 1 154 798,34 грн., реактивна енергія 127 178,61 грн. за договорами №518 від 22.08.2004р., №69 від 03.01.2004р., №12/65 від 27.07.2011р., №1270 від 28.10.2013р., №532 від 17.05.2010р., №2379 від 06.03.2013р., №257 від 01.04.2013р., №111 від 01.03.2006р., №11/284 від 01.02.2012р., №36 від 17.02.2009р., №223 від 17.03.2011р., №72 від 17.04.2014р., №25 від 09.04.1998р., №84 від 13.01.1997р., №5023 від 28.03.2012р., №2071 від 26.01.2001р., №1027 від 13.01.2009р., №71 від 21.09.2009р., №104 від 02.01.2009р.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду відносно того, що оскільки відповідач в порушення умов договору своєчасно та у повному обсязі оплату не здійснив, тому за період березня, квітня, травня, червня, липня, серпня, вересня, жовтня, листопада, грудня 2014р. утворилась заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 1 154 798,34грн., перетікань реактивної електричної енергії в розмірі 127 178,61грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 587247,11 грн. боргу за перевищення споживачами у травні, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. обсягу договірної величини споживання електричної енергії.

Відповідно до додатку Договірні величини споживання електричної енергії на 2014 рік до договорів про постачання електричної енергії були узгоджені наступні величини споживання електричної енергії:

- до договору №532 від 17.05.2010р. у жовтні 2014р. - 45000 кВт/год., у листопаді 2014р. 48000 кВт/год. та у грудні 2014р. 48000 кВт/год.;

- до договору №69 від 03.01.2004рї у липні 2014р. 400 кВт/год. та у жовтні 2014р. 550 кВт/год.;

- до договору №5023 від 28.03.2012р. у вересні 2014р. - 380 кВт/год.;

- до договору №223 від 17.03.2011р. у вересні 2014р. - 500 кВт/год.;

- до договору №257 від 01.04.2013р. у червні 2014р. - 430 кВт/год. та у липні 2014р. 430 кВт/год.;

- відповідно до скріншоту з програмного забезпечення СПРУТ-ПРОМ підсистема Ліміти енергоспоживання №1270 Військова частина А2730, за договором №1270 від 28.10.2013р. у жовтні 2014р. - 45000кВт/год., у листопаді 2014р. 45000кВт/год. та у грудні 2014р. 46028 кВт/год.;

- відповідно до скріншоту з програмного забезпечення СПРУТ-ПРОМ підсистема Ліміти енергоспоживання №518 Військова частина А3546, за договором №518 від 22.08.2004р. у травні 2014р. - 9000кВт/год., у липні 2014р. - 9000кВт/год., у вересні 2014р. - 13000 кВт/год., у жовтні 2014р. - 16000 кВт/год., у листопаді 2014р. 77600 кВт/год. та у грудні 2014р. 80600 кВт/год.

Дані обставини відповідачем не заперечуються, у порядку Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджено підписання сторонами Актів прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) до договорів ПЕЕ за період з січня 2014 року по грудень 2014 року, якими встановлено фактичне споживання електроенергії. Зазначені акти підписані та скріплені печатками підприємств без заперечень.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п.6.16. ПКЕЕ обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

За умов п.5.1 договору №2071 від 26.01.2001р. у випадку споживання електроенергії понад дозволену договірну величину, Споживач сплачує Енергопостачальній організації вартість електричної енергії, спожитої понад дозволену величину у пяти кратному розмірі відповідно до ст.26 Закону України Про електроенергетику. Нарахована сума включається у сальдо розрахунків.

Відповідно до п.4.1.5 договорів №84 від 13.01.1997р., №25 від 16.06.2014р. при перевищенні Споживачем договірних величин електроспоживання та потужності останній сплачує, у безакцептному порядку, понаддоговірне споживання у десяти кратній вартості середньовідпускного тарифу Споживача.

Згідно з п.4.2.2 договорів №104 від 02.01.2009р., №1027 від 13.01.2009р., №71 від 21.09.2009р., №532 від 17.05.2010р., №223 від 17.03.2011р., №65 від 27.07.2011р., №2379 від 06.03.2013р., №257 від 01.04.2013р., №1270 від 28.10.2013р., №72 від 17.04.2014р. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами Розділу 5 цього договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт/год і більше (за підсумками минулого року) згідно з діючим законодавством України. Вартість максимально спожитої у розрахунковому періоді потужності понад договірну (граничну) величину сплачується за діючим тарифом згідно з чинним законодавством та умовами додатку №5 Порядок розрахунків.

Згідно п.4.2.2 договорів №69 від 03.01.2004р., №518 від 22.08.2004р., №111 від 01.03.2006р., №5023 від 28.03.2012р., №36 від 17.02.2009р. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами Розділу 5 цього договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше.

Враховуючи вищевикладене, на виконання умов договорів про постачання електроенергії постачальник виставив споживачу рахунки за перевищення договірних величин споживання електроенергії у травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року на загальну суму 587 247,11грн., які містять відмітки відповідача про їх отримання.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення з відповідача борг за перевищення договірної величини електроспоживання за період з травня, червня, липня, вересня, жовтня, листопада, грудня 2014р., однак, колегія суддів зазначає, що дійсний розмір боргу за перевищення договірної величини електроспоживання за період з травня, червня, липня, вересня, жовтня, листопада, грудня 2014р. становить 585 189,22 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що у період травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014р. дійсна сума боргу за перевищення договірної величини електроспоживання складає 585 189,22 грн., яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Відповідач в будь-який спосіб наявність заборгованості за активну, реактивну електроенергію, перевищення договірних величин електроспоживання не спростував.

Оскільки, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, позивачем нараховано 3% річних за прострочення оплати електроенергії спожитої з січня 2014р. по грудень 2014р. у загальній сумі 57 152,94грн. та інфляційні нарахування за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті електроенергії спожитої з січня 2014р. по грудень 2014р. у сумі 711 833,92грн.

Згідно п.7.1 Договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №1270 від 16.06.2014р., у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність передбачену діючим законодавством, цим договором та Договором ПЕЕ.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахування інфляційних витрат, колегія суддів зазначає наступне. Згідно до п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Щодо доводу апелянта про безпідставне нарахування до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, у звязку з скрутним фінансовим становищем та розташуванням його на території проведення антитерористичної операції, колегія суддів зазначає наступне.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов"язання визначені у ст. 617 ЦК України.

Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 ст. 218 ГК України також визначено, що не вважаються такими обставинами (дією непереборної сили), зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, відповідач не довів належними та допустимими доказами факт заблокування рахунків у спірний період.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальністю боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, як визначено в Постанові Верховного Суду України від 01.10.2014р. №6-113цс14. А згідно з позиції Верховного суду України, висловленої в постановах від 08.11.2010р. №3-12гс10 та від 15.11.2010р. №3-11гс10 правові наслідки прострочення виконання грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних від простроченої суми не є штрафними санкціями.

Відсутність коштів у боржника взагалі не вважається неможливістю виконання грошового зобов"язання, яке б звільняло його від відповідальності. Про це прямо зазначено в ч. 1 ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов"язання.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши повний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо стягнення 54 774,55грн. 3% річних за прострочення оплати електроенергії спожитої з січня 2014р. по грудень 2014р. та 670 010,99грн. інфляційних витрат за прострочення оплати електроенергії спожитої з січня 2014 року по грудень 2014 року, не приймаючи до уваги нарахування проведені позивачем за зобов'язаннями 2015р., оскільки вони не є предметом розгляду, що визначений Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Донецькобленерго" у резолютивній частині поданої позовної заяви у межах даної справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати електроенергії спожитої за період з червня 2014р. по грудень 2014р. у загальному розмірі 280 699,39грн.

Зазначена вимога судом задоволена частково, в тому числі у звязку із зменшенням стягуваної суми судом. Водночас, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком, виходячи з наступного.

За приписами статей 611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобовязання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне невиконання грошових зобовязань» (далі - Закон) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» визначено, що, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Таким чином, неустойка, у вигляді пені, є санкцією договірною, яка обовязково має бути письмово (вираження згоди сторін) узгоджена сторонами, окрім випадків встановлення її розміру і бази певним нормативним актом.

Пунктом 7.1 Договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №1270 від 16.06.2014р. сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність передбачену діючим законодавством, цим договором та Договором ПЕЕ.

Як визначено вище договір, який є підставою позову, укладено між позивачем та відповідачем. Відповідач, в свою чергу, не довів, що став правонаступником в установленому порядку військових частин та комісаріатів за попередніми договорами, а договори поруки, які надані позивачем, не є підставою позову.

Обгрунтовуючи право на стягнення пені, позивач послався на п. 7.1. Договору від 16.06.2014р. №1270. Оскільки, сама правова природа відповідальності передбачає відносини між кредитором і боржником, то застосування умов щодо відповідальності у вигляді штрафних санкцій, передбачених в інших договорах, в яких боржниками виступають інші юридичні особи, законом не передбачено.

Крім того, всупереч вищенаведеним нормам права, сторони у Договорі від 16.06.2014р. №1270 не визначили розмір стягуваної пені, а послались на застосування відповідальності, передбаченої діючим законодавством, спірним договором та договорами ПЕЕ.

При таких обставинах, у позивача відсутні підстави для стягнення штрафної санкції у вигляді пені.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, тому рішення господарського суду в частині стягнення 94 693,89грн. пені підлягає скасуванню.

Довод скаржника про те, що всупереч нормам Господарського процесуального кодексу України, спір було розглянуто в строк, що перевищує два місяці від дня одержання позову, колегія суддів не приймає з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» від 01.03.2016р. №51юр-183/16 надійшла до канцелярії господарського суду Донецької області 14.06.2016р., про що свідчить відбиток печатки канцелярії суду першої інстанції, який міститься на першій сторінці зазначеної позовної заяви.

Згідно з ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку, обчислюваного днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

За таких обставин, перебіг двохмісячного строку починається з 15.06.2016р.

В матеріалах справи також міститься клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору на 15 днів до 30.08.2016р.

Таким чином, спір було розглянуто з додержанням норм Господарського процесуального кодексу України.

Довод апелянта щодо недійсності Договору №1270 від 16.06.2014р. як такого, що вчинено під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, суд оцінює критично, оскільки у суді першої інстанції про зазначене не заявлялось, в установленому порядку відповідач договір недійсним не визначав.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, щодо доводу апелянта про те, що в порушення ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 30.08.2016р. в день ухвалення рішення, текст рішення судом оголошений не був, ні в повному обсязі, ні частково (вступна та резолютивна частини), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол. Протокол веде секретар судового засідання. Протокол у триденний строк підписують суддя (суддя головуючий у колегії суддів) і секретар судового засідання.

З протоколу судового засідання від 30.08.2016р. у справі №905/1974/16, який наявний в матеріалах справи, вбачається, що після повернення з нарадчої кімнати об 11 год. 55 хв., керуючись ст.ст. 82, 82-1, 84 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.

Господарський суд розглядає зауваження на протокол протягом п'яти днів з дня подання зауваження і за результатами розгляду виносить ухвалу, якою приймає зауваження або мотивовано відхиляє їх.

Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які зауваження з приводу допущених у протоколі неправильностей або його неповноти.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2016р. по справі №905/1974/16 підлягає частковому скасування в частині стягнення пені, а апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ, м.Словянськ, Донецька область частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно заявлених вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ, м.Словянськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2016р. по справі №905/1947/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2016р. по справі №905/1947/16 скасувати частково в частині стягнення пені в сумі 94 693,89грн. і розподілу судових витрат та викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго, м.Краматорськ Донецької області, до Квартирноексплуатаційного відділу м.Луганськ, м.Словянськ Донецької області, про стягнення 2 918 910,31 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Квартирноексплуатаційного відділу м.Луганськ (84122, Донецька область, м.Словянськ, вул.Поштова, б.20, ЄДРПОУ 07652214) на користь Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, 8) 2 591 951,71грн., у тому числі боргу за активну електроенергію, спожиту у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 1154798,34 грн., боргу за реактивну електроенергію, спожиту у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 127178,61грн., боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у травні, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 585189,22 грн., суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті електроенергії, спожитої у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 54774,55 грн., суми інфляційних за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті електроенергії, спожитої у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014р. у розмірі 670010,99грн.

Відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення пені у розмірі 94 693,89грн.

Стягнути з Квартирноексплуатаційного відділу м.Луганськ (84122, Донецька область, м.Словянськ, вул.Поштова, б.20, ЄДРПОУ 07652214) на користь Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, 8, ЄДРПОУ 00131268) судового збору за подання позовної заяви в сумі 38 879,32грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, 8, ЄДРПОУ 00131268) на користь Квартирноексплуатаційного відділу м.Луганськ (84122, Донецька область, м.Словянськ, вул.Поштова, б.20, ЄДРПОУ 07652214) судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5 394,82грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийН.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.