Постанова № 63320314, 06.12.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.12.2016 справа №905/2105/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: за участю представників: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, довіреність №14-88 від 18.04.2014р. не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київна рішення господарського суду Донецької областівід14.09.2016р. (повний текст підписано 19.09.2016р.)у справі№905/2105/16 (суддя Ю.О.Паляниця)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київдо Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ Донецької областіпростягнення 137149380,58грн. В судовому засіданні 15.11.2016р. оголошувалася перерва до 06.12.2016р. о 12:00год.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, позивач звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ Донецької області про стягнення 137149380,58грн., які складаються з 483940,09грн. пені, 126981349,03грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 9684091,46грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.09.2016р. (повний текст підписано 19.09.2016р.) по справі №905/2105/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» пеню в розмірі 241970,05грн., 114302921,15грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 9684091,46грн.

Рішення суду мотивоване тривалим порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13/2794-БО-6 від 28.12.2012р. (після винесення господарським судом Запорізької області рішення від 24.06.2015р. по справі №908/2743/15 про стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних та 3% річних), а також наявністю недоліків у розрахунках позивача щодо стягуваних інфляційних. Водночас, відносно визначення стягуваної суми пені судом було застосовано зменшення її розміру на 50% внаслідок задоволення відповідного клопотання відповідача.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині зменшення розміру пені на 241970,05грн. та прийняте в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Підставами для скасування рішення господарського суду Донецької області апелянт зазначає: неврахування доводів позивача відносно безпідставності зменшення пені; відсутність виняткових обставин у відповідача для зменшення пені судом; неврахування місцевим судом практики Вищого господарського суду України з даного питання; неврахування майнового стану позивача та особливих обставин щодо його діяльності.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2016р. у справі №905/2105/16 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 15.11.2016р.

Від Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією розглянутий та долучений до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначив, що при розгляді справи судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 15.11.2016р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача зазначив, що рішення господарського суду Донецької області є законним та обґрунтованим, у звязку з чим просив його залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія оголосила перерву в судовому засіданні до 06.12.2016р. о 12:00год.

У судовому засіданні 06.12.2016р. представник позивача підтримав позицію, викладену в попередньому судовому засіданні. Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що позиція відповідача викладена безпосередньо у відзиві на апеляційну скаргу, він не посилався на необхідність надання додаткових доказів, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

28.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/2794-БО-6 (далі договір).

Відповідно до умов п.1.1 договору продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2013р. природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.

За приписами п.2.1 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 19.12.2013р.) продавець передає покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 51796,924 тис.куб.м, у тому числі у січні 10148,191 тис.куб.м, лютому 8695,022 тис.куб.м, березні 8622,599 тис.куб.м, квітні 2237,071 тис.куб.м, травні 31,207 тис.куб.м, червні 22,036тис.куб.м, липні 24,019 тис.куб.м, серпні 19,389 тис.куб.м, вересні 31,894 тис.куб.м, жовтні 3173,593 тис.куб.м, листопаді 5891,903 тис.куб.м, грудні 12900 тис.куб.м.

Пунктом 5.2 правочину сторони узгодили, що до сплати за 1000 куб.м газу належить 4661,74грн. з ПДВ. Додатковою угодою №1 від 15.07.2013р. сторонами вносились зміни в зазначений пункт договору, внаслідок чого ціна на газ з 01.07.2013р. становила 4588,54грн. з ПДВ.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1).

На виконання умов договору в період з січня по грудень 2013р. сторонами підписано наступні акти прийому-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування) на загальну суму 227141807,97грн.: у січні 2013р. на суму 47308187,34грн.; у лютому 2013р. на суму 40533897,08грн.; у березні 2013р. на суму 40196280,17грн.; у квітні 2013р. на суму 10428634,41грн.; у травні 2013р. на суму 145478,79грн.; у червні 2013р. на суму 102726,01грн.; у липні 2013р. на суму 110212,05грн.; у серпні 2013р. на суму 88967,13грн.; у вересні 2013р. на суму 146346,76грн.; у жовтні 2013р. на суму 14562145,73грн.; у листопаді 2013р. на суму 27035209,03грн.; у грудні 2013р. на суму 46483723,47грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.06.2015р. (повний текст підписано 06.07.2015р.) по справі №908/2743/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2015р. та постановою Вищого господарського суду від 17.11.2015р., позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення 162842324,84грн. основного боргу за договором №13/2794-БО-6 від 28.12.2012р., 12518250,14грн. пені (за період 14.02.2013р. 23.06.2014р.), 17624825,69грн. інфляційних (за період березень 2013р. травень 2014р.), 4248251,75грн. 3% річних (за період 14.02.2013р. 23.06.2014р.) задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 162842324,84грн. основного боргу, 6244696,19грн. пені, 17531207,71грн. інфляційних, 4244798,20грн. 3% річних, 73036,15грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З огляду на те, що після прийняття рішення у справі №908/2743/15 відповідач за отриманий протягом січня - грудня 2013р. газ у повному обсязі не розрахувався (борг становить 162842324,84грн.), позивач здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційних за періоди, які не були предметом розгляду у справі №908/2743/15, та звернувся з відповідним позовом до суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2015р. по справі №908/2743/15 набрало законної сили, то факт виконання позивачем своїх зобовязань у відповідності до умов договору на купівлю-продаж природного газу №13/2794-БО-6 від 28.12.2012р. в період січень 2013р. - грудень 2013р. є встановленим.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на момент розгляду справи №905/2105/16 сума боргу покупця за природний газ, отриманий на підставі договору №13/2794-БО-6 від 28.12.2012р. в період січень - грудень 2013р., не змінилася (162842324,84грн.).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Чинне законодавство України не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Відповідно до п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2014р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» нарахувало та заявило до стягнення 3% річних в розмірі 9684091,46грн. за зобовязаннями лютого - грудня 2013р. за період з 24.06.2014р. по 16.06.2016р. (період узгоджується зі змістом рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2015р. по справі №908/2743/15). Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком, що сума 3% є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Однак, враховуючи обмеженість суду розміром позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню на визначену позивачем суму - 9684091,46грн.

Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» також заявлені позовні вимоги про стягнення інфляційних в розмірі 126981349,03грн. за зобовязаннями лютого - грудня 2013р. за період з травня 2014р. по квітень 2016р.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судова колегія зазначає, що визначений в ньому період нарахування не відповідає наведеним вище вимогам. Разом з тим, господарський суд Донецької області вірно зазначив, що незважаючи на те, що згідно з розрахунком до позову у справі, що розглядається, інфляційні заявлені за період з травня 2014р., фактично при визначенні сукупного індексу інфляції за періоди нарахування позивач застосовував індекси інфляції починаючи з червня 2016р., що цілком узгоджується зі змістом рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2015р. по справі №908/2743/15 (стягнуто інфляційні за період з березня 2013р. по травень 2014р.).

З огляду на це, перевіривши розрахунок суду першої інстанції, Донецький апеляційний господарський суд зазначає про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних за період червень 2014р. - квітень 2016р. (за простроченими зобовязаннями щодо оплати газу, який був поставлений у лютому - грудні 2013р.) в розмірі 114302921,15грн.

Позивач разом з іншим просить стягнути з відповідача 483940,09грн. пені.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з умовами п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору останній у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, враховуючи наведені вище норми, виходячи з умов договору, суми простроченого боргу, що існувала протягом розрахункового періоду, дати початку нарахування (з огляду на наявність рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2015р. по справі №908/2743/15) судова колегія зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір пені (483940,09грн.) за період з 24.06.2014р. по 13.07.2014р. за поставкою грудня 2013р. є обґрунтованим.

Водночас, відносно визначення стягуваної суми пені судом першої інстанції було застосовано зменшення її розміру на 50% (до 241970,05грн.) внаслідок задоволення відповідного клопотання відповідача.

Враховуючи сутність доводів скаржника відносно висновку про наявність підстав для зменшення стягуваної суми пені, апеляційний суд наголошує на такому.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України суд як орган державної влади управнений діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Втім, означена процесуальна норма реалізується судом в контексті дотримання ним норм ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, які вимагають дослідження та встановлення наступних обставин: ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; наявність збитків внаслідок невиконання зобов'язань та співвідношення розміру збитків із розміром стягуваних штрафних санкцій.

У світлі наведених приписів, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника відносно невстановлення судом винятковості обставин та невірного застосування ст.233 ГК України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та вірно враховано місцевим судом, відповідач на підтвердження свого клопотання про зменшення суми пені зазначив, що він є комунальним підприємством, яке забезпечує надання послуг з теплопостачання для мешканців Донецької області, що є суттєво важливим та необхідним й таким, що не повинно бути зупиненим на будь-якій час.

Наявність обставин проведення антитерористичної операції на сході України впливає на платоспроможність населення та підприємств Донецької області, у тому числі, щодо оплати спожитої теплової енергії.

Відповідачем було надано документи, що підтверджують його вкрай незадовільний фінансовий стан, а саме: баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2016р.; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2016р.; наказ №27 від 02.02.2016р. генерального директора Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» ОСОБА_5 «Про зміну істотних умов праці апарату Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»; оперативну інформацію про дебіторську заборгованість за теплову енергію по Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» станом на 01.07.2016р.; довідку №юр/2033 від 21.07.2016р. про прогнозовану різницю у тарифах по Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго»; довідку №юр/2031 від 21.07.2016р. про кредиторську заборгованість; сертифікат (висновок) №2644/05-4 від 28.08.2014р. Торгово-промислової палати України; довідку №16/2152 від 10.08.2016р. щодо обліку виробничих одиниць Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго».

Аналіз вищевказаних документів дає підстави вважати, що збиткова господарська діяльність боржника значною мірою зумовлена невиконанням перед ним бюджетних зобов'язань з компенсації різниці між тарифом надання послуг і фактичними витратами, наявність якої (різниці та заборгованості) не залежить від заявника, неналежним виконанням зобов'язань з боку споживачів послуг боржника - насамперед населенням, а також наявністю обставин проведення антитерористичної операції на сході України на теперішній час.

Разом з тим, умова пункту 9.3 договору, якою сторони визначили позовну давність в 5 років для пені, надає позивачеві можливість значно збільшити суму цієї неустойки порівняно зі скороченою позовною давністю для її стягнення, встановленою законом, що також збільшує фінансове навантаження на відповідача.

Доводи скаржника відносно свого статусу жодною мірою не впливають на оцінку обґрунтованості зменшення пені, адже п.3. ч.1 ст.83 ГПК України, ст.233 та ч.3 ст.551 ЦК України не містять жодних обмежень у можливості їх застосування по відношенню до позивача.

Відтак, враховуючи наведені вище висновки апеляційного суду, заявлена сума пені цілком правомірно може бути зменшена. У свою чергу, визначення розміру такого зменшення є дискреційним повноваженням місцевого суду, а отже, оцінка саме розміру зменшення, а не наявності відповідних підстав для застосування зменшення в принципі, з боку апеляційного суду не може здійснюватися в контексті відповідності чи невідповідності нормам матеріального чи процесуального права у розумінні ст.104 ГПК України.

Приведення апелянтом певних цитат з постанов Вищого господарського суду України з приводу питання зменшення неустойки не може ототожнюватися із наявністю визначених ст.104 ГПК України підстав для зміни чи скасування рішення, що переглядається, адже за змістом ст.ст.4, 82 цього Кодексу місцевий суд жодною мірою не пов'язаний/не обмежений при прийнятті рішення, у тому числі - щодо зменшення пені, такими формулювання касаційного суду.

Таким чином, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2016р. (повний текст підписано 19.09.2016р.) по справі №905/2105/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається. З огляду на те, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також на наявність обставин зменшення неустойки, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2016р. (повний текст підписано 19.09.2016р.) по справі №905/2105/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2016р. (повний текст підписано 19.09.2016р.) по справі №905/2105/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді Н.В. Ломовцева

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим:

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 ГСДО;

1 до справи;

1 ДАГС.