Рішення № 63320230, 06.12.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р.Справа № 925/1123/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від першого відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

від другого відповідача представник не зявився,

від третьої особи ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Черкаської обласної організації Українського товариства

охорони природи, м. Черкаси

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю Вієна, м. Черкаси

2. Черкаського міського управління юстиції, м. Черкаси

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Українського товариства охорони природи, м. Київ

про визнання недійсними акту прийому-передачі нерухомого майна,

свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування

запису про право власності

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулася Черкаська обласна організація Українського товариства охорони природи до товариства з обмеженою відповідальністю Вієна та Черкаського міського управління юстиції про:

- визнання недійсним акту прийому - передачі від 03 грудня 2015 року до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю Вієна нерухомого майна - Будинок природи літ. А-2, в тому числі: приміщення підвалу №3-2, 3-4, 3-5, 3-7, III, V, VІ; приміщення 1-го поверху: з №1-12 по №1-14, з №3-9 по №3-11, з №3-21 по №3-27, №3-32, з №3-34 по №3-36, з №3-42 по №3-44, №3-47, №3-48, VІІ, VІІІ; приміщення 19 -26, 30, 31; приміщення 2-го поверху: з №3-30 по №3-76, ІV, що знаходяться за адресою: 18002, м. Черкаси, Соснівський район, вул. Фрунзе, буд. 1/1;

- визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 грудня 2015 року індексний номер 50433512 на вбудоване (вбудовані приміщення першого поверху) приміщення в громадському будинку по вул. Фрунзе, 1/1 у м. Черкаси, літера А-2, нежитлові приміщення загальною площею

1 951,6 кв. м, видане товариству з обмеженою відповідальністю Вієна державним реєстратором Черкаського міського управління юстиції Черкаської області ОСОБА_4;

- скасування запису про право власності товариства з обмеженою відповідальністю Вієна на нежитлові приміщення (вбудовані приміщення першого поверху) А-2, загальною площею 1 951,6 кв. м у громадському будинку по вул. Фрунзе (нині вул. Верхня Горова), будинок 1/1 у м. Черкаси, а саме: приміщення підвалу №3-2, 3-4, 3-5, 3-7, III, V, VI, приміщення першого поверху: з №1-12 по №1-14, з №3-9 по №3-11, з №3-21 по №3-27, №3-32, з №3-34 по №3-36, з №3-42 по №3-44, №3-47, №3-48, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, VII, VIII, приміщення 2-го поверху: з №3-30 по №3-76, IV, приміщення 19 - 26, 30, 31, зареєстровані на праві приватної власності за товариством з обмеженою відповідальністю Вієна, ідентифікаційний код 40145583, місцезнаходження: 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, Соснівський район, вулиця Верхня Горова (Фрунзе), будинок 1/1.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 вересня 2016 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 товариство охорони природи та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 06 жовтня 2016 року.

Проте, судове засідання 06 жовтня 2016 року не відбулося.

З 18 жовтня 2016 року по 28 жовтня 2016 року головуючий суддя по даній справі перебував у відпустці.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 жовтня 2016 року розгляд справи було призначено на 14 листопада 2016 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник першого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначав, що на момент передачі спірне майно перебувало у приватній власності позивача, ОСОБА_6 був уповноважений діяти від імені Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи. Позивачем не вказано в чому саме полягали порушення державним реєстратором.

В звязку з чим перший відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Крім того перший відповідач просив суд провадження у справі в частині позовних вимог про скасування запису про право власності на нежитлові приміщення припинити, оскільки оспорювання дій або бездіяльності державного реєстратора повинно відбуватися в межах адміністративного судочинства.

Представник другого відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 19 вересня 2016 року та від 31 жовтня 2016 року було зобовязано другого відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки другий відповідач не був позбавлений права надати до суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 грудня 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1123/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що правочин з передачі Черкаською обласною організацією Українського товариства охорони природи до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю Вієна по акту прийому-передачі нерухомого майна є недійсним в силу невідповідності його положенням ст. ст. 21, 23, 24 Закону України Про громадські обєднання, ст. ст. 364, 367 ЦК України, пунктам 18, 19, 21, 22, 31 статуту Укрприроди та вчинений від імені позивача з перевищенням повноважень (ст. 241 ЦК України). В звязку з чим на підставі ст. 215 ЦК України акт прийому передачі є недійсним.

Крім того позивач зазначав, що здійснюючи державну реєстрацію права власності державний реєстратор зобовязаний був перевірити повноваження особи, яка надала документи на реєстрацію, відповідність заявлених прав на майно і поданих документів вимогам законодавства та статуту Укрприроди. Таким чином позивач вважає, що свідоцтво про право власності від 22 грудня 2015 року є недійсним, а тому підлягає скасуванню запис про право власності першого відповідача на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що Черкаська обласна організація Українського товариства охорони природи входить до системи Українського товариства охорони природи на правах місцевої організації з правами юридичної особи.

До складу майна Укрприроди, яке знаходиться в управлінні та віданні позивача входить частина будівлі Будинку природи по вул. Фрунзе (нині Верхня Горова), 1 у м. Черкаси.

03 грудня 2015 року Черкаська обласна організація Українського товариства охорони природи передала, а товариство з обмеженою відповідальністю Вієна прийняло до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю Вієна нерухоме майно - будинок природи літ. А-2, в тому числі: приміщення підвалу №3-2, 3-4, 3-5, 3-7, III, V, VІ; приміщення 1-го поверху: з №1-12 по №1-14, з №3-9 по №3-11, з №3-21 по №3-27, №3-32, з №3-34 по №3-36, з №3-42 по №3-44, №3-47, №3-48, VІІ, VІІІ; приміщення 19-26, 30, 31; приміщення 2-го поверху: з №3-30 по №3-76, ІV, що знаходяться за адресою: 18002, м. Черкаси, Соснівський район, вул. Фрунзе, буд. 1/1, що підтверджується спірним актом прийому - передачі від 03 грудня 2015 року.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі Порядок) (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно п.36. та п. 37 Порядку для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Пунктом 52 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв'язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

У разі коли така передача здійснюється іншою юридичною особою, заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає рішення органу або особи, уповноважених установчими документами такої юридичної особи або законом.

У разі коли така передача здійснюється щодо об'єкта нерухомого майна, яке перебуває у спільній власності, заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає письмову згоду всіх співвласників, засвідчену відповідно до Закону України Про нотаріат.

Тобто акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна підтверджує лише факт передачі такого майна, і не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України.

Зі спірного акту вбачається, що він складений на підставі рішення засідання президії Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи, оформленого протоколом №7 від 25 листопада 2015 року, яким було вирішено створити юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю Вієна, засновником (учасником) якого є Черкаська обласна організація Українського товариства охорони природи та передати нерухоме майно юридичній особі як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду).

Тобто передача нерухомого майна від Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи до товариства з обмеженою відповідальністю Вієна відбулася на підставі рішення засідання президії Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи, оформленого протоколом №7 від 25 листопада 2015 року.

Проте, рішення президії від 25 листопада 2015 року за №7 не є предметом розгляду даного спору.

Водночас, відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та обрати відповідний спосіб такого захисту.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просив суд визнати недійсним правочин, а саме: акт прийому передачі від 03 грудня 2015 року.

Проте, як вже зазначалося вище акт прийому передачі нерухомого майна не є правочином, а також не є актом ненормативного характеру в розумінні ст.12 ГПК України.

Отже, в даному випадку позивач невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права.

В пункті 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Інші позовні вимоги, а саме визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 грудня 2015 року та про скасування запису про право власності товариства з обмеженою відповідальністю Вієна на нежитлові приміщення є похідними від первісної вимоги.

Оскільки рішення президії Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи, що оформлене протоколом №7 від 25 листопада 2015 року на даний час є чинним і в установленому законом порядку не визнано недійсним, суд приходить до висновку, що похідні вимоги на даний час заявлено позивачем передчасно.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

В пункті 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 зазначено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Таким чином, діючим законодавством встановлено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає підстав для задоволення позову немає.

Стосовно клопотання відповідача про припинення провадження у справі в частині вимог про скасування запису про право власності судом враховано наступне:

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Водночас, позивач в своєму позові не оскаржує рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень, а вимога про скасування лише самого запису, як вже зазначалося вище є похідною від первісної вимоги у господарському спорі між юридичними особами з приводу передачі нерухомого майна до статутного капіталу (статутного фонду), у звязку з чим суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України.

Інші доводи учасників судового провадження, що містяться в матеріалах справи судом до уваги не приймаються, оскільки не впливають на прийняття рішення з даного спору, враховуючи його предмет та підстави заявленого позову.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 09 грудня 2016 року.

Суддя А.В.Васянович