Рішення № 63320072, 06.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р.Справа № 922/3499/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків до ФОП ОСОБА_1, м. Харків про дострокове розірвання договору оренди, стягнення заборгованості та виселенняза участю представників сторін:

позивача - Воронова Ю.В.

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 (далі - відповідач) звернулось Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ ХМР (далі - позивач). У позові останній просив суд:

- розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 24.01.2014 № 533;

- стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна заборгованість по орендній платі за договором оренди 24.01.2014 № 533 у сумі 26181,72 грн.; заборгованість по пені у сумі 8353,34 грн. на р/р 37325007002208;

- стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна витрати, понесені на публікацію оголошення про намір передати майно в оренду на суму 74, 89 грн. на р/р 35410002033770;

- виселити фізичну особі-підприємця ОСОБА_1 з нежитлових приміщення підвалу № 9-:-14, 16-:-24 площею 143, 7 кв.м. та 50/100 часток місця спільного користування приміщення № 25 площею 2,7 кв.м. загальною площею 146,4 кв.м. в житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_2 та передати Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Ухвалою суду від 19.10.2016 було порушено провадження по справі та розгляд справи був призначений на 09.11.2016.

Ухвалою суду від 09.11.2016 розгляд справи був відкладений до 22.11.2016 до 10:45.

Ухвалою суду від 22.11.2016 розгляд справи був відкладений до 29.11.2016 до 11:15.

Ухвалою суду від 29.11.2016 розгляд справи був відкладений до 06.12.2016 до 10:00.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом перевірено адресу відповідача та згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача - 61091, АДРЕСА_1 та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

У судовому засіданні 06.12.2016 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору оренди нежитлового приміщення від 24.01.2014 № 533 (далі-договір) нежитлові приміщення підвалу № 9:-14, 16-:-24 площею 143, 7 кв. м. та 50/100 часток місця спільного користування приміщення № 25 площею 2,7 кв. м. загальною площею 146.4 кв.м. в житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_2 передані у користування ФО-П ОСОБА_1

Відповідно до рішення 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015 № 12715 "Про перейменування об'єктів топоніміки міста Харкова" АДРЕСА_2 перейменовано у АДРЕСА_2).

Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 24.01.2014.

Згідно п. 10.1 договору, він діє з 24.01.2014 до 24.12.2016.

Згідно з п. 3.5 договору орендар зобов'язаний щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця сплачувати орендну плату за орендовані приміщення.

За умовами п. 3.6. договору розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата перераховується на бюджетний рахунок УДКС №33213871700002 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЗКПО 37999649, одержувач УДКСУ у м. Харкові Харківської області.

Пунктом 3.10. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

Відповідно до п. 7.3 договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплату основної суми боргу у встановленому п. 3.10 порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.

Пунктом 3.11 договору передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу з орендної плати.

Позивач у позові зазначив, що відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по орендній платі, яка станом на 03.08.2016 становить 26181,72 грн., заборгованість по нарахованій пені складає 8353,34 грн.

На підтвердження існування заборгованості з орендної плати позивач надав розрахунок суми боргу за договором станом на 03.08.2016 та відомість нарахувань та оплат по договору №533 від 24.01.2014 станом на 03.08.2016.

При цьому відповідач про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, але в судові засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву та контррозрахунку до суду не подав.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 26181,72 грн., яка залишається не погашеною.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором №533 від 24.01.2014 в частині повноти та своєчасності внесення орендної плати.

Враховуючи вищевказані обставини, приписи закону і те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором в розмірі 26181,72 є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 8353,34 грн. за період з 16.01.2015 по 03.08.2016, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За умовами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 3.10. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

Відповідно до п. 7.3 договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплату основної суми боргу у встановленому п. 3.10 порядку, незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.

Отже, за переконанням суду, нарахування штрафних санкцій більш ніж за шість місяців щодо нарахування пені сторонами в договорі не обумовлено.

Таким чином, за результатами здійсненого судом розрахунку пені (з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України), суд вважає позовні вимоги про стягнення пені такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 7927,83 грн. В решти вимог про стягнення пені суд вважає за необхідне відмовити.

У позовній заяві позивач також просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення №533 від 24.01.2014, а також виселити відповідача з нежитлових приміщень та передати їх позивачу.

Проаналізувавши дані позовні вимоги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" виконання зобов'язання є істотною умовою договору оренди.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В обґрунтування вимог про розірвання договору оренди позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди в частині внесення орендної плати.

22.06.2015 позивач надіслав відповідачеві лист вих. №8041, в порядку ст. 188 ГК України про намір розірвати договір оренди нежитлового приміщення №533 від 24.01.2014 через невиконання відповідачем істотних умов договору.

Проте відповідач відповіді на даний лист не надав, заборгованість та пеню не сплатив, орендоване майно позивачеві не повернув.

В п. 10.3. договору оренди передбачено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

У п. 4.14. договору оренди встановлено, що у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

На теперішній час нежитлові приміщення, що є об'єктом оренди, відповідачем не звільнені та позивачеві не передані, що тягне за собою неможливість власника розпоряджатися своїм майном та спричиняє збитки місцевому бюджету.

Враховуючи вищевикладені положення закону, умови договору оренди, встановлений судом факт невиконання відповідачем істотної умови договору оренди з оплати орендної плати у передбачений договором строк, суд вважає позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №533 від 24.01.2014, про виселення відповідача з нежитлових приміщень та про передачу їх позивачеві правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, понесені на публікацію оголошення про намір передати майно в оренду на суму 74,89 грн.

Відповідно до п. 2.19 Порядку передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 492/11 "Про затвердження Порядку передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова" орендар також компенсує витрати Управління на публікацію оголошення про намір передати майно в оренду за виставленими рахунками відповідних засобів масової інформації.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, керуючись ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладає судовий збір в повному обсязі на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 651, 653, 759, 782, 783, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 188, 193, 232, 283, 284, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 10, 18, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 1, 4-3, 12, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №533 від 24.01.2014.

Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (61091, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16, код ЄДРПОУ 37999649, р/р 37325007002208 ГУДКС України у Харківській області, МФО 851011) заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №533 від 24.01.2014 в розмірі 26181,72 грн., пеню в розмірі 7927,83 грн. та судовий збір в розмірі 4 134,00 грн.

Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (61091, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16, код ЄДРПОУ 37999649, р/р 35410002033770 ГУДКС України у Харківській області, МФО 851011) - 74,89 грн. витрат, понесених на публікацію оголошення про намір передати майно в оренду.

Виселити ФОП ОСОБА_1 (61091, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) з нежитлових приміщень підвалу № 9-:-14, 16-:-24 площею 143, 7 кв. м. та 50/100 часток місця спільного користування приміщення № 25 площею 2,7 кв. м. загальною площею 146,4 кв.м. в житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_2 та передати Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16 код ЄДРПОУ 37999649).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.12.2016 р.

Суддя О.В. Погорелова