Ухвала суду № 63320067, 06.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"06" грудня 2016 р. Справа № 922/337/15

вх. № 337/15л

Суддя господарського суду: Бринцев О.В.

при секретарі судового засідання: Гула Д.В.

розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби від 07.11.2016р. №14/5-2140В (від 09.11.2016р. вх. №333) по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Антрацит

про стягнення 17.164.877,68 грн.

Орган ДВС: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за участю представників:

стягувача (скаржника) - ОСОБА_1, довіреність № 14-88 від 18.04.2014 р.;

боржника - не з'явився;

ДВС - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

09.11.2016р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (№14/5-2140В від 07.11.2016 р., вх. №333), в якій заявник просить суд визнати незаконним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.16 № 469/6; визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.16 № 469/6; зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговську - ОСОБА_3 прийняти до виконання наказ господарського суду Харківської області від 24.03.15 № 922/337/15 та відкрити виконавче провадження.

Зазначена скарга мотивована незаконністю рішення державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки заява про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого документа була подана стягувачем до канцелярії Мін'юсту 30.09.16, тобто в період дії Закону України "Про виконавче провадження" 21.04.99 № 606-X1V (в редакції до 05.10.16) та до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VІІІ. А тому при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен був керуватися нормами старої редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-ХІV, в якому (ч. 1 ст. 21) встановлено, що виконання рішень сума зобов'язання яких становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті покладається на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; крім того зазначена редакція Закону взагалі не передбачала винесення державним виконавцем такого процесуального документу як повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Вказана скарга ухвалою суду від 11.11.2016 р. була прийнята судом до розгляду у судовому засіданні.

Представник стягувача у судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі та наполягає на її задоволенні, з підстав викладених у скарзі.

Боржник свого представника у судове засідання не направив, документів на виконання судової ухвали від 11.11.2016 р. не надав, причини неявки у судове засідання суду не повідомив.

ДВС свого представника у судове засідання не направила, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Разом з тим суд зазначає, що згідно із ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення боржника та відділу ДВС належним чином про час і місце розгляду скарги і забезпечення явки їх представників в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника стягувача, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги на дії державного виконавця, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2015 р. позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено повністю: Стягнуто з Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість за поставлений природний газ в сумі 13 696 749,83 грн. (тринадцять мільйонів шістсот дев'яносто шість тисяч сімсот сорок дев'ять гривень 83 коп.); пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 1 250 361,79 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч триста шістдесят одна гривня 79 коп.); три проценти річних в сумі 488 204,83 грн. (чотириста вісімдесят вісім тисяч двісті чотири гривні 83 коп.); інфляційні втрати в сумі 1 729 561,23 грн. (один мільйон сімсот двадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят одна гривня 23 коп.); всього 17 164 877,68 грн. (сімнадцять мільйонів сто шістдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 68 коп.). Стягнуто з Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 73.080,00 грн. судового збору.

24.03.2015 р. на виконання вищевказаного рішення суду видано відповідні накази, які надіслано на адресу стягувача.

30.09.2016 р. наказ суду у справі № 922/337/15 разом із заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження подано до канцелярії Мін'юсту (т. І а.с. 105-109).

07.10.2016 року Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 повернуто виконавчий документ (наказ господарського суду Харківської області від 24.03.2015 р. по справі № 922/337/14 - сума стягнення за яким становить 17.164.877,68 грн.) стягувачу без прийняття до виконання, у звязку з порушенням правил підвідомчості рішень, з посиланням на пункт 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства України від 29.09.16 № 2832/5) та на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII.

Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.2016 року направлено на адресу стягувача 24.10.16 р., отримано - 26.10.16 р. (т. І а.с. 110-112).

Такі обставини на думку стягувача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для захисту у судовому порядку.

Оцінивши наявні в справі докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінивши наявні в справі докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже відповідно до приписів даної норми Конституції, органи і посадові особи, що здійснюють дії спрямовані на виконання судового рішення зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Законом України "Про виконавче провадження" та іншими законами України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Натомість дії державного виконавця під час розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду по справі № 922/337/15 та направлення стягувачу повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.2016 року свідчать про незаконність дій державного виконавця.

Так, Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 № 606-X1V втратив чинність з 05.10.2016 року, згідно із Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII.

В свою чергу, Закон України "Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року набрав чинності 05.10.2016 року.

Пунктом 7 перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VІІІ встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В силу вимог ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.99 р. N 1-рп/99 розяснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Стягувач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження - 30.09.2016 року, тобто до 05.10.2016 р. (а.с. 105-109).

А тому, враховуючи вищенаведені норми права, при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження (сума стягнення 17.164.877,68 грн.) державний виконавець повинен був керуватися нормами Закону України "Про виконавче провадження" N606-XIV від 21 квітня 1999 року, який був чинним до 05.10.2016 р. та яким до підвідомчості відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України віднесено, зокрема, виконавчі провадження сума зобов'язання яких становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (ч.1 ст. 21).

Крім того, цим Законом взагалі не було передбачено повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Безпідставним визнається судом і посилання державного виконавця при винесенні оскаржуваного повідомлення на положення Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.12 №512/5., оскільки зміни до зазначених положень Інструкції були з внесенні наказом Мін'юсту від 29.09.16 № 2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», який набрав чинності одночасно з набранням чинності Законом України від 02.06.16 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", тобто 05.10.16 року.

Таким чином, дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо застосування до правовідносин, які виникли 30.09.2016 року, закону України "Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року, призвели до порушення останнім правил підвідомчості виконавчих проваджень та, відповідно, прав стягувача як сторони виконавчого провадження.

Таким чином, повідомлення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.10.2016 р. № 469/6 винесено безпідставно, з огляду на що підлягає визнанню судом недійсним, а скарга позивача (стягувача) підлягає задоволенню шляхом визнання недійсним зазначеного повідомлення відділу ДВС та зобов'язанням останнього вчинити дії щодо прийняття виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Харківської області від 24.03.2015 р. по справі № 922/337/15 керуючись нормами Закону України "Про виконавче провадження" N606-XIV від 21 квітня 1999 року, в редакції до 05.10.2016р.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин скарга підлягає задоволенню з винесенням відповідної ухвали.

Керуючись ст.22, 33, 43, 86, 1212 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу (вх. № 333 від 09.11.2016 р.) на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Визнати незаконним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання від 07.10.16 № 469/6.

3. Визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання від 07.10.16 № 469/6.

4. Зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 прийняти до виконання наказ господарського суду Харківської області від 24.03.15 № 922/337/15 та відкрити виконавче провадження.

Суддя Бринцев О.В.

/09.12.2016/Справа №922/337/15/